2020 №2 АЛГОРИТМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ. Гінекологія

У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою

  1. Алгоритм обследования и лечения женщин при бактериальном вагинозе
  2. Диференційований алгоритм ведення пацієнток репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки з різним типом біоценозу піхви
  3. Концепція вдосконалення діагностичного алгоритму при післяпологових гнійно-запальних захворюваннях
  4. Профилактика, алгоритм ведения, анестезия и интенсивная терапия при послеродовых кровотечениях. Клинические рекомендации

 Алгоритм обследования и лечения женщин при бактериальном вагинозе

Замовити повний текст

Диференційований алгоритм ведення пацієнток репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки з різним типом біоценозу піхви
Анотація
Запропонований алгоритм терапії порушень біоце озу піхви у жінок репродуктивного віку, що хворіють на лейоміому  матки, такий:

  1. диференційований підхід залежно від ступеня  чистоти піхви, стану біоценозу,  етіологічного чинника,  чутливості до етіотропних препаратів;
  2. дотримування етапності лікування:

І – нормалізація  мікробного гомеостазу організму в цілому та резистентності слизової  оболонки піхви, шляхом застосування пробіотиків на основі живих лактобацил і біфідобактерій  упродовж усього терміну комплексної терапії; ІІ – етіотропна терапія жінці, статевому партнеру з 5-ї доби  прийому пробіотиків; ІІІ – повторний курс нормалізація мікробного гомеостазу організму в цілому та резистентності слизової оболонки піхви, шляхом застосування  пробіотиків через 3 місяці по закінченні курсу комплексної  терапії та за показаннями. Алгоритм передопераційної підготовки жінок репродуктивного віку, що хворіють на Лм м, передбачав: І –  нормалізація мікробного гомеостазу організму в цілому та резистентності слизової оболонки піхви, шляхом  застосування пробіотиків на основі живих лактобацил і  біфідобактерій упродовж 10–15 діб незалежно від типу біоценозу піхви.

Алгоритм спостереження після хірургічного лікування передбачав:

  1. нормалізація мікробного гомеостазу  організму в цілому та резистентності слизової оболонки  піхви, шляхом застосування пробіотиків на основі живих  лактобацил і  біфідобактерій упродовж 10–15 діб;
  2.  на  фоні прийому пробіотиків етіотропна терапія на підставі результатів ПЛР, бактеріологічного дослідження тканин  видалених лейоматозних вузлів;
  3. повторний курс по  нормалізації мікробного гомеостазу організму в цілому  та резистентності слизової оболонки піхви, шляхом застосування пробіотиків через 3 місяці по закінченні курсу  комплексної терапії та за показаннями;
  4. бактеріологічне, ПЛР дослідження тканин видалених лейоматозних вузлів, матки;
  5. бактеріологічне, бактеріоскопічне  дослідження виділень із піхви, цервікального каналу,
  6. уретри упродовж 3 менструльних циклів (3-х місяців);
  7. за показаннями: цитоморфологічне дослідження матеріалу із цервікального каналу (за наявності шийки матки)/заднього склепіння піхви кожні 6 місяців; кольпоскопічне  дослідження (за показаннями).
    Читати

Концепція вдосконалення діагностичного алгоритму при післяпологових гнійно-запальних захворюваннях
Анотація
Різноманітність діагностичних розробок у сучасній акушерській практиці свідчить про безсумнівну  актуальність проблеми ранньої діагностики післяпологових гнійно-запальних захворювань. . Водночас вона  є ще далека до остаточного вирішення. Єдиним методом верифікації діагнозу післяпологового ендометриту  (ПЕ) є гістологічне дослідження зскрібка ендометрія.  Досить ефективною також є гістероскопія, визначення  кислотно-основної рівноваги і газів у виділеннях матки,  ультрасонографічне дослідження органів малого таза та  бактеріологічне дослідження метроаспіриту. Безумовно,  УЗД органів малого таза є простим, широко доступним  методом. Однак у рамках цього методу часто мають місце  як гіподіагностика, так і гіпердіагностика ендометритів, а у 50–63 % випадків ультразвукові ознаки ендометриту  відсутні.
Гістероскопія є дещо точнішим методом діагностики  ПЕ, але це є інвазивний, дороговартісний метод, який  потребує проведення попереднього знеболення та не  є доступним у багатьох із закладів охорони здоров’я. У  зв’язку з цим цей метод не може широко використовуватися для проведення скринінгового дослідження у породіль. Для того щоб отримати результати дослідження кислотно-основної рівноваги та провести бактеріологічне  дослідження лохій у післяпологовому періоді, необхідно  попередньо провести вакуум-аспірацію, вишкрібання  стінок порожнини матки для отримання необхідного матеріалу. Водночас слід відзначити, що в даному випадку,  як і при проведенні гістероскопії, треба проводити інвазивні маніпуляції, що призводить до додаткового стресу  у породіль. Визначення же внутрішньоматкового тиску,  температури, рН маткового вмісту, білків гострої фази  запалення, ІЛ-1, прокальцитоніну, гістаміну, а також рівня  концентрації ендотоксинів може дати цінну інформацію  про наявність запального процесу в організмі породіль.  Водночас згадані методи діагностики досить дороговартісні і не є широко доступними в більшості медичних  закладів, а також не дозволяють достовірно визначити  локалізацію джерела інфекції. Останнє стосується і випадку, коли у породіль наявна екстрагенітальна патологія  та інші джерела інфекції в організмі.
Читати

Профилактика, алгоритм ведения, анестезия и интенсивная терапия при послеродовых кровотечениях. Клинические рекомендации / Е. М. Шифман [и др.] // Вестник интенсивной терапии. – 2019. – N 3. –  С.9-33. – Библиогр.: с. 28-32. – ISSN 1726-9806.
Аннотация
В статье отражены основные положения клинических рекомендаций по профилактике, анестезии и интенсивной терапии при послеродовых кровотечениях. Последовательно представлены основные факторы риска, возможные осложнения, принципы клинической и лабораторной диагностики при данной патологии. Особое внимание уделено вопросам инфузионной, трансфузионной терапии и коррекции коагулопатических нарушений. Обсуждены проблемы оценки величины кровопотери, диагностики нарушений системы гемостаза, регуляции гемодинамики при геморрагическом шоке. Обосновано применение рекомбинантных факторов свертывания крови при коагулопатии на фоне массивной кровопотери.
Замовити повний текст