Володимир Валеріанович Підвисоцький – український патолог, ендокринолог, імунолог, мікробіолог, доктор медицини, професор. Основоположник київської школи патологів. Член-кореспондент Анатомічного товариства у Парижі.
Він автор понад 90 наукових праць із питань регенерації тканин, етіології злоякісних пухлин, автор одного з перших оригінальних підручників із загальної та експериментальної патології. Він започаткував низку досліджень із хіміотерапії ракових пухлин. Він член-кореспондент Анатомічного товариства у Парижі з 1887 року, член-кореспондент Імператорської військово-медичної академії з 1900 року, ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні з 1911 року. З його наукової школи вийшли такі найбільш відомі учні, як І. Савченко, О. Богомолець, Л. Тарасевич, Ф. Омельченко, Д. Заболотний, В. Стефанський, А. Леонтович, В. Клименко, С. Щасний, І. Статкевич, які очолили як теоретичні кафедри навчальних медичних закладів, так і клініки, а Д. Заболотний та О. Богомолець стали академіками і очолювали Академію наук України.
Володимир Валеріанович Підвисоцький народився 5 червня 1857 року в сім’ї обрусівшого польського дворянина. З восьми років навчається у Женевській класичній колегії, де з 1865 по 1867 р. вивчає іноземні мови. А після 1867 р. вступає до Житомирської гімназії, яку закінчує в 1877 р. із золотою медаллю. У цьому ж році поступає на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Основними дисциплінами, якими жваво цікавиться майбутній вчений, були анатомія, фізіологія, патологічна анатомія, гістологія, загальна патологія.
Свої перші дослідження В. Підвисоцький виконує під керівництвом Г. М. Мінха — видатного вченого, завідуючого кафедрою патологічної анатомії університету. Влітку 1884 р. Володимир Валеріанович бере участь в експедиції на Північний Кавказ під керівництвом Мінха для вивчення прокази. Одночасно він активно працює в лабораторії на кафедрі гістології під керівництвом П. І. Перемєжко. Саме тут В. Підвисоцький виконує досліди, що сформували у майбутньому його науковий світогляд.
Першою науковою працею Підвисоцького став студентський твір “Нові дані про будову підшлункової залози”, де він показує свої результати вивчення ендокринного відділу підшлункової залози.
У 1882 р. В. Підвисоцький випускає у світ ще одну свою працю “Кефір (Бродило і лікувальний напій із молока корови)”, яка одразу приносить молодому вченому велику популярність, а в майбутньому витримає ще п’ять видань.
Гарні знання іноземних мов давали змогу вченому спостерігати за роботою видатних іноземних учених. Він перекладає на російську мову працю Геккеля “Про поділ у природі”, його брошури з натурфілософії, бере участь у перекладі “Історії європейської філософії” Вебера.
У 1878 р. Володимир Валеріановим бере участь у студентських заворушеннях, через що потрапляє під університетський суд. Цей факт раз і назавжди відвернув В. Підвисоцького від участі в політичних колізіях. А от випускні іспити він, з одних тільки йому відомих причин, їде здавати в Петербург, де отримує звання лікаря з відзнакою і право подавати до захисту дисертацію на ступінь доктора медицини. Влітку 1885 р. його було відряджено за кордон на стажування, але вже через рік він повертається в Росію. І вже через кілька місяців подає свою дисертацію до захисту на ступінь доктора медицини за назвою “Відродження печінкової тканини у ссавців тварин (експериментальне дослідження)”, де найбільшу увагу приділяє питанню відродження залозистого епітелію. Після захисту В. Підвисоцький одразу їде в Петербург, щоб отримати там звання приват-доцента. Цього він домагається всього через півтора місяці після захисту докторської дисертації.
Далі він відбуває за кордон для продовження свого незакінченого відрядження. Спочатку працює в Мюнхені і займається клінічною медициною, а потім їде в Париж у лабораторію Л. Пастера. Таким чином, В. Підвисоцький зосереджує свою увагу на загальнобіологічному напрямі в загальній патології.
Після повернення в Київ у серпні 1888 р. В. Підвисоцький отримує звання приват-доцента Університету св. Володимира на кафедрі загальної патології і розпочинає педагогічну діяльність. Читає курс загальної патології, проводить практичні заняття зі студентами, читає необов’язковий курс бактеріології, а також формує свою наукову школу.
У 1892 р. виходить у світ перший том праці Підвисоцького “Основи загальної патології. Посібник до вивчення фізіології хвороб людини”, в якому розглядає питання загальної нозології, загальної етіології, патології крові і кровообігу, лімфи і лімфообігу, патологічної фізіології крові, гістопатології, регенерації тканин і запалень. Другий том вийшов у 1894 р., в якому вчений розглядає два основних питання: термопатологія з вивченням процесу “лихоманка” та загальна патологія бактеріальних, пліснявих і спорових інфекційних хвороб.
Своїми науковими поглядами В. Підвисоцький уперше ввів мікробіологію у вітчизняну загальну патологію і дав класифікацію інфекційних хвороб. Одночасно він торкається питання запасних сил організму і стверджує, що органи людини ніколи не функціонують з максимальною силою, а тільки частково. Тобто в організмі є резервні, невикористовувані сили, які, у свою чергу, вчений поділяє на два види: готові і такі, що постійно формуються. Виходячи з цього В. Підвисоцький стверджує, що саме резервні сили відіграють величезну роль у функціонуванні організму під час хвороби.
Поряд з науковою діяльністю В. Підвисоцький не забуває і про науково-педагогічну роботу в університеті. В лабораторіях на кафедрі загальної патології зі студентами він досліджує багато цікавих проблем. Основними напрямами цієї роботи були традиційні експериментально-морфологічні та медико-біологічні дослідження в галузі бактеріології та імунології. Передусім він вивчає питання регенерації тканин. Результати досліджень викладає у працях “Про відродження тканини окремих залоз після поранення” (1886), “Закони відродження при нормальних і патологічних умовах” (1887). Вивчає питання патології печінки під час гострих отруєнь фосфором і миш’яком.
З 1889 р. В. Підвисоцький починає цікавитись питаннями онкології. У праці “Нові точки зору для обґрунтування теорії подразливості при виникненні раку та інших злоякісних пухлин” він пише про велике значення у процесі появи пухлини механічних, фізичних і хімічних подразників.
На початку 90-х років В. Підвисоцький починає дослідження з бактеріології, зокрема вивчає морфологію холерного вібріону і збудника сибірської язви. Досліди Підвисоцького показали, що бактерії “можуть під дією різноманітних умов навколишнього середовища змінювати свої розміри, обриси і навіть форми”. В лабораторії Володимира Валеріановича в 1893 р. виконав дослідження холери на своєму організмі Д. К. Заболотний – видатний епідеміолог і бактеріолог.
В. Підвисоцький багато уваги приділяє літературно-просвітницькій діяльності. Обов’язково публікує окремими виданнями всі свої праці, навіть виступи на з’їздах і конференціях. У 1896 р. він розпочинає в Петербурзі випуск журналу “Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии”. У ньому друкувались статті з питань патології, клінічної медицини і бактеріології; реферати з найновішими відомостями в галузі науково-практичної медицини; науково-критичні огляди актуальних медичних проблем; рецензії і відомості про нові книжки і праці; огляди зарубіжної медичної літератури.
Під час епідемії холери в 1892 р. В. Підвисоцький бере активну участь у пропаганді медичних знань і проведенні санітарно-гігієнічних заходів. А в 1894 р. створює Товариство боротьби із заразними хворобами в Києві.
У квітні 1900 р. В. Підвисоцький отримує посаду декана медичного факультету в Новоросійському університеті і переїздить до Одеси. За його безпосередньої участі в будівельній комісії нового факультету були споруджені будівлі анатомічного корпусу, медичних лабораторій, клінік, центральної амбулаторії, кафедрального корпусу.
1 вересня 1900 р. медичний факультет Новоросійського університету було відкрито, хоча частина корпусів ще будувалася. В цей час В. Підвисоцький займається активною організаційною діяльністю: формує штат професорів і викладачів. Починають діяти кафедри анатомії, медичної хімії, патологічної анатомії та фармакології, загальної патології, гістології та ембріології, оперативної хірургії і топографічної анатомії, часткової патології і терапії, діагностики з пропедевтичною клінікою, офтальмології (у майбутньому на цій кафедрі буде заснована всесвітньо відома Одеська офтальмологічна школа В. П. Філатова), гігієни, фармацевтичне відділення.
Викладачі медичного факультету з моменту його заснування входять до складу Новоросійського товариства природознавців і Медичного товариства при Новоросійському університеті. Під керівництвом В. В. Підвисоцького розпочинає свою наукову діяльність О. О. Богомолець – у майбутньому відомий патофізіолог, директор Інституту клінічної фізіології в Києві.
В Одесі Володимир Валеріанович продовжує видання журналу “Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии”. Тут його було обрано головою Одеського бальнеологічного товариства.
У 1904 р. в Новоросійському університеті відбувся розкол на два протилежних, ворожнечо налаштованих один проти одного табори викладачів і студентів. Тому, коли в 1905р. В. Підвисоцький отримує пропозицію переїхати до Петербурга і очолити Інститут експериментальної медицини, він погоджується і покидає Одесу.
Інститут експериментальної медицини працював у двох головних напрямах: розробка теоретичних питань медицини і вирішення практичних завдань з надання медичної допомоги населенню. Він складався з відділів бактеріології, експериментальної медицини, загальної патології (саме цим відділом завідував В. В. Підвисоцький).
У Петербурзі В. В. Підвисоцький не обмежується тільки організаційною діяльністю. Він активно займається науковою роботою: досліджує злоякісні новоутворення (рак) та етіологію і морфологію заразних хвороб. У 1909 р. вивчає питання хіміко-фізичного подразнення на етіологію новоутворення, а в 1910–1911 pp. – хіміотерапію раку.
Саме в Петербурзі остаточно формується наукова школа Підвисоцького, в якій він уміло поєднує вчених таких наукових напрямів, як патофізіологія, патологоанатомія, імунологія, бактеріологія та епідеміологія.
В. В. Підвисоцький помер 22 січня 1913 р. в Петербурзі від тяжкої грипозної пневмонії.