Сучасні аспекти лікування алергії з позицій доказової медицини
Сочетанное течение хронической крапивницы и наследственного ангионевротического отека: исключено, маловероятно или возможно?
Аннотация
Одной из самых сложных и неоднозначных проблем современной практической дерматологии является хроническая крапивница (ХК). Результаты многочисленных эпидемиологических исследований свидетельствуют о чрезвычайно высокой распространенности этой патологии в общей популяции, которая, по данным разных авторов, достигает 15-25%. Данный факт обусловливает частую обращаемость пациентов с ХК к специалистам различного профиля: врачам общей практики, дерматологам, аллергологам, педиатрам и др.
Крапивница оказывает негативное влияние на качество жизни больных, затрагивая практически все сферы повседневной деятельности. Выраженный кожный зуд лишает пациентов покоя и полноценного ночного отдыха, значительно снижает трудоспособность. Одной из причин тяжелой депрессии при ХК являются косметические дефекты, возникающие вследствие высыпаний и отеков. Они нарушают эмоциональное состояние пациентов, ограничивают их социальную активность, создавая проблемы в межличностных отношениях и затрудняя общение с коллегами по работе, друзьями. В большинстве случаев причина данной патологии остается неизвестной: у 80-95% больных диагностируется идиопатическая форма ХК, что осложняет лечение и ухудшает прогноз заболевания.
Наследственный ангионевротический отек (НАО) представляет собой хроническое, потенциально угрожающее жизни заболевание, относящееся к группе первичных иммунодефицитов с аутосомно-доминантным наследованием и обусловленное генетически детерминированными дефектами генов, кодирующих синтез ингибитора С1-эстеразы (компонента системы комплемента). Клинически НАО проявляется рецидивирующими отеками кожи и слизистых оболочек дыхательных путей, желудочно-кишечного тракта и мочеполовой системы. Наиболее опасны приступы НАО с локализацией отека в области гортани, что может привести к сдавлению дыхательных путей, а также летальному исходу вследствие удушья. Отеки органов брюшной полости сопровождаются сильной, мучительной болью, рвотой и диареей, что имитирует картину острого живота, и являются причиной выполнения ненужных оперативных вмешательств.
Лечение аллергического ринита: значение антигистаминных препаратов
Аннотация
Сезонный аллергический ринит (САР) – один из наиболее часто встречающихся видов респираторных аллергий в мире и, в частности, в США. Высокая распространенность (почти 30% взрослой популяции) определяет значительные ежегодные затраты здравоохранения на диагностику и лечение данного заболевания. Стандартная базисная терапия САР включает комбинацию пероральных антигистаминных препаратов (АГП) и интраназальных кортикостероидов (ИКС). Но существует ряд вопросов, очень важных при выборе успешной стратегии лечения: насколько целесообразно одновременное использование АГП и ИКС? Какова эффективность монотерапии АГП? В каких случаях можно избежать назначения средств дополнительной терапии?
САР представляет собой воспалительную реакцию слизистой оболочки носа в ответ на воздействие сезонных аллергенов, которая проявляется отеком, зудом, ринореей, чиханием. Терапия САР сегодня включает немедикаментозные методы, пероральные АГП и ИКС, в более редких случаях–антагонисты рецепторов лейкотриенов, а также стабилизаторы мембран тучных клеток. При этом базисную терапию составляют АГП и ИКС, хотя доказательств эффективности их одновременного использования недостаточно.
Распространенность аллергического ринита (АР) среди населения США составляет 15-30% (P.M. Salo et al., 2006). Приблизительно у 19 млн взрослых (около 8% популяции) в 2014 г. был диагностирован АР. По данным CDC (Center for Disease Control and Prevention, США), в 2016 г. аллергия стала 6-й ведущей причиной хронических заболеваний в США.
Комплексное лечение круглогодичного аллергического ринита, протекающего на фоне аллергодерматозов = Complex treatment of рerennial allergic rhinitis in the background of allergic dermatitis / Л. В. Кузнецова [и др.] // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2018. – N 6. – С.61-64. – Библиогр. в конце ст.
Аннотация
По данным ВОЗ, по распространенности аллергические заболевания (АЗ) в настоящее время занимают 3-е место. При этом их частота в высокоразвитых странах каждые 10 лет увеличивается вдвое. На сегодняшний день до 40% населения земного шара страдают аллергией
В статье приведены данные исследования пациентов с круглогодичным аллергическим ринитом, у которых был диагностирован аллергодерматоз с легкой и средней степенью тяжести патологического процесса, которым в рамках комплексного лечения на пораженные участки кожи назначали фитокомплексний гель с нанокластерами серебра – Цетрилев гель (иммуномодулирующий препарат-фитокомплекс, ИМПФК ) и антигистаминный препарат – левоцетиризин, в другой группе – дезлоратадин, а также топические глюкокортикоиды на кожу и короткий курс системных ГКС
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Клинико-иммунологическая эффективность лечения аллергического ринита у детей = Clinical and immunological efficacy of allergic rhinitis treatment in children / О. Ф. Мельников, Ю. В. Гавриленко // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2018. – N 6. – С.29-32. – Библиогр. в конце ст. – Библиогр. в конце ст.
Аннотация
Аллергический ринит (АР) у пациентов любого возраста в наше время рассматривается как воспаление слизистой оболочки носа, в основе которого лежит IgE-опосредованная реакция в результате контакта с аллергенами. Вопросы, связанные с АР, представляют серьезную проблему здравоохранения, что обусловлено значительным влиянием симптомов заболевания на общее благополучие и качество жизни пациентов
АР страдают сотни миллионов людей во всем мире. Его частота в различных странах варьирует в широких пределах – от 10 до 30% у взрослых и до 40% – у детей. Он довольно часто встречается у детей после пятилетнего возраста. Количество больных АР с каждым годом увеличивается, и по прогнозам клиницистов, оно будет расти до 5% в год и к 2020 г. может составить до 40% детского населения
Клинические исследования с участием 35 пациентов были проведены на базе кафедры детской оториноларингологии, аудиологии и фониатрии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика (ЛОР-отделения Детской клинической больницы № 1 и ЛОР-отделения Национальной детской специализированной больницы «ОХМАТДЕТ», г. Киев), иммунологические исследования – лаборатория патофизиологии и иммунологии ГУ «Институт отоларингологии им. проф. А. И. Коломийченко НАМН Украины»
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Дифференциальный диагноз и лечение аллергического ринита с позиции европейских согласительных документов / Е.Ю Радциг, М. А. Варавина, А. Н. Радциг // Российская оториноларингология. – 2018. – N 5 ЕБ. – С.73-81. – Библиогр.: с.80-81.
Аннотация
В рамках данной статьи приведены сведения о дифференциальной диагностике аллергического ринита и сравнительной эффективности различных лекарственных средств в его лечении согласно International Consensus statement of Allergy and Rhinology: Allergic rhinitis (ICAR:AR).
Аллергический ринит (АР) – сфера профессиональных интересов аллергологов, оториноларингологов, педиатров и терапевтов. В целях улучшения понимания состояния проблемы практическими врачами международная меж¬дисциплинарная команда экспертов обобщи¬ла текущие литературные данные, выпустив International Consensus statement of Allergy and Rhinology:Allergic rhinitis (ICAR:AR). В рамках данной статьи мы приведем содержащиеся в этом документе сведения о вопросах дифференциальной диагностики аллергического ринита, что важно для выбора рационального метода лечения в условиях неспецифичности симптоматики АР, а также возможного наличия нескольких форм ринита у пациента.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Многокомпонентный молекулярный ALEX-тест: новые возможности в диагностике аллергии
Аннотация
В наши дни аллергические заболевания становятся все более актуальной проблемой, что обусловлено как увеличением их распространенности, так и тяжестью течения. Поллинозы, пищевая, бытовая и медикаментозная аллергия значительно ухудшают качество жизни пациентов; анафилаксия, ангионевротический отек и бронхиальная астма (БА) являются потенциально опасными состояниями, нередко приводящими к фатальным исходам. Аллергия играет важную роль в патогенезе редких, но тяжелых заболеваний, например аллергического бронхолегочного аспергиллеза (АБЛА). Введение в практику многокомпонентного молекулярного анализа значительно улучшило качество диагностики, открывая новые перспективы в контроле и лечении аллергии. Одним из таких методов является ALEX-тест, клинические преимущества которого были продемонстрированы многими учеными в ходе конференции.
Ведення пацієнтів із кропив’янкою відповідно до міжнародних рекомендацій та доказової медицини
Анотація
Хронічна кропив’янка (ХК) – це важкий тягар, що не дає змоги пацієнту почуватися комфортно. Вплив ХК на якість життя людини набагато суттєвіший, ніж лише погіршення стану шкіри: згідно з дослідженням M. M. Balo та співавт. (2015), 32,8% пацієнтів із ХК повідомляють про депресію, 50,9% – про тривожність, 58% – про розлади сну, 39,7% – про проблеми у сфері праці.
У 2017 р. було видано Рекомендації з визначення, класифікації, діагностики та лікування кропив’янки, розроблені сумісно Європейською академією алергології та клінічної імунології (EAACI), Європейською спільнотою з алергії та астми (GA2LEN), Європейським дерматологічним форумом (EDF) та Всесвітньою організацією з алергії (WAO). Відповідно до цих рекомендацій, кропив’янка характеризується появою спонтанних пухирів, ангіоневротичного набряку або обох цих симптомів. Пухирі в пацієнтів із кропив’янкою мають три характерні ознаки: центральне набухання мінливого розміру, майже завжди оточене рефлекторною еритемою; відчуття свербіння чи печіння; минущий характер з поверненням шкіри до нормального вигляду через 30 хв – 24 год.
За тривалістю перебігу кропив’янку поділяють на гостру (≤6 тиж) та хронічну (>6 тиж), за особливостями виникнення – на спонтанну (без конкретного провокуючого фактора) та індуцибельну (зі специфічним провокуючим фактором). До індуцибельної кропив’янки, наприклад, належать такі різновиди, як холодовий, сонячний, тепловий, аквагенний, холінергічний (при підвищенні температури тіла), контактний тощо.
Сучасні погляди на роль генетичних і епігенетичних факторів у формуванні бронхіальної астми. / Н.В. Чернюк, Р.І. Яцишин, В.Я. Камінський та ін.// Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2019. – N 2 (Спецвипуск). – С.5-10. – Библиогр. в конце ст.
Анотація
Алергічні захворювання (АЗ) мають складну мультифакторну природу і розвиваються при взаємодії факторів довкілля, спадкової схильності, низки епігенетичних, а також стохастичних чинників. Останніми роками дослідження мультифакторних захворювань (МФЗ) базувалися на концепції чотирьох «П» в медицині: предиктивна (прогностична), превентивна (запобіжна), партисипаторна (мотивуюча), персоналізована (інтегральна). З 2015 р. додатково введено поняття Prercision medicine – прецизійна, точна медицина, яка на основі інформаційних технологій дає змогу транслювати нові інноваційні досягнення в клінічну практику та розробляти індивідуальні способи лікування для конкретного пацієнта (частково завдяки активному розвитку мобільної медицини mHelth). Тобто нині запропоновано в медицині МФЗ базуватися на п’яти «П». Також важливого значення набуває позитивне спрямування медицини (вплив психоемоційного стану пацієнта на позитивний ефект лікування і профілактики). Враховуючи сучасну модель медицини та спрямованість вектора уваги на персоналізовану діагностику, максимальна увага науковців акцентується на генетичному та епігенетичному факторах, дослідження яких дає змогу прогнозувати ймовірність виникнення більшості соціально-значущих хвороб.
Існують різні підходи до картування генів, основними є позиційний (сканування геному за допомогою набору мікросателітних або однонуклеотидних поліморфних маркерів) та кандидатний (аналіз зчеплення проводиться в окремій ділянці геному, де розташовані відомі гени-кандидати захворювання або ознаки) . За останні 30 років для вивчення нуклеотидних варіантів застосовувались генетичні фактори, повногеномний аналіз зв’язування, біологічно переконливі підходи ген-«кандидат», повногеномні дослідження асоціацій (GWAS). Завдяки дослідженню GWAS генотипування близько 500 000 одиничних нуклеотидних поліморфізмів (SNР) уможливлює майже повні обстеження всієї поширеної генетичної мінливості. .Відповідно до цієї концепції було розроблено цілі матриці генотипуваня геномних SNР, застосовані для вивчення генетичного середовища МФЗ. Тоді як моногенні розлади з одиничною Менделівською спадковістю були успішно ідентифіковані з використанням аналізу зв’язування у цілому геномі, позиційного клонування та дослідження методом «випадок-контроль», було виявлено більш як 100 локусів на автосомних та статевих хромосомах, що можуть мати відношення до бронхіальної астми (БА).
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО