У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
Иммунопрофилактика вирусных гепатитов. Современное состояние проблемы / О. А. Голубовская [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, N 1. – С.39-52. – Библиогр.: с.51-52
Аннотация
Вирусные гепатиты с их тенденцией к эпидемическому и пандемическому распространению ежегодно поражают миллионы людей во всем мире, уносят большое число человеческих жизней и наносят существенный, в том числе и экономический, ущерб системам здравоохранения многих стран. На их долю приходится примерно 1,4 миллиона летальних случав ежегодно как в следствие острах фульминантных форм заболевания, так и в результате продвинутых стадий хронических вирусных заболеваний печени, таких как цирроз печени с декомпенсацией и гепатоцеллюлярная карцинома, что сопоставимо с показателями смертности от ВИЧ-инфекции и туберкулеза. Из этого числа примерно 47% смертельних случав вызвано вирусом гепатита В (ВГВ), 48% – вирусом гепатита С (ВГС), а остальные 5% – А и Е (ВГА и ВГЕ). Вирусные гепатиты все чаще становятся причиной смерти людей, живущих с ВИЧ-инфекцией, так как сочетанное поражение печени несколькими вирусами приводит к более быстрому формированию цирроза печени, что при наличии современной высокоэффективной антиретровирусной терапии может укорачивать продолжительность жизни последних. На сегодняшний день около 2,9 миллиона пациентов с ВИЧ-инфекцией ко-инфицированы вирусом гепатита С, а 2,6 миллиона – вирусом гепатита В.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Корь: достижения и проблемы / О. Н. Романова [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, N 1. – С.88-105. – Библиогр.: с.103-105 .
Аннотация
Корь является третьей инфекцией после оспы и полиомиелита, к ликвидации которой приступило мировое сообщество с начала проведения массовой вакцинопрофилактики, после создания вакцины в 1962-1964 гг. До введения вакцины против кори более чем 90% детей переносили корь к 15 годам. При этом ежегодно регистрировалось более двух миллионов смертельных случаев. В настоящее время корь продолжает представлять серьезную угрозу здоровью и жизни детского и взрослого населения и является пятой наиболее распространенной причиной смерти у детей младше 5 лет, несмотря на наличие безопасной и эффективной вакцины.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Жовта гарячка епідеміологія, клініка, діагностика та профілактика / М. А. Андрейчин [та ін.] // Інфекційні хвороби. – 2018. – N 4 ЕБ. – С.44-53. – Библиогр.: с. 52-53.
Анотація
Метою даної роботи було узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та лабораторну діагностику жовтої гарячки (ЖГ), подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно її профілактики та лікування. Наведено найновіші дані про ЖГ, особливості її розповсюдження. Вірус ЖГ (ВЖГ) належить до родини флавівірусів. Основним резервуаром збудника у природних осередках є мавпи, додатковим – можливо їжаки, сумчасті, гризуни, у яких інфекція перебігає латентно. ВЖГ потрапляє до людини при укусі інфікованого комара. Хвороба реєструється в Африці, Центральній та Південній Америці. Природний осередок ЖГ на обох континентах підтримується завдяки циркуляції вірусу серед лісових комарів і диких приматів. Передача збудника людині відбувається в лісовому (джунглевому, сільському), проміжному та міському осередках. Найнебезпечніший в епідеміологічному плані є останній, який реалізується серед неімунних людей, внаслідок переміщення заражених осіб або шляхом випадкового перевезення інфікованих комарів. Тяжкий клінічний перебіг та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цієї хвороби для людства. Інкубаційний період зазвичай становить 3-6 діб, рідко може досягати 10 діб. У типових випадках спостерігається три періоди хвороби: початковий гарячковий, період ремісії зі зниженням температури тіла і період венозного стазу. Летальність складає 5-10 %, в період епідемії – до 60 % і вище. Для ЖГ можливі також легкі, стерті, абортивні форми без жовтяниці й геморагічного синдрому. Для верифікації діагнозу впродовж 5 днів з моменту появи симптомів використовують полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією та серологічну діагностику (ELISA). Ефективного етіотропного методу лікування ще не розроблено, використовуються лише патогенетичні засоби. Натепер єдиним методом боротьби з цією інфекцією, згідно з рекомендаціями ВООЗ і CDC, є вакцинація. Щеплення необхідно зробити принаймні за 10 днів до подорожі в ендемічну місцевість. Обов’язково вакцинують працівників профільних лабораторій з групи ризику зараження. З 11 липня 2016 року ВООЗ прийняла рішення про виключення повторної вакцинації, оскільки одноразова доза забезпечує пожиттєвий імунітет.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Алгоритм діагностики мігруючої еритеми в дітей / С. О. Никитюк // Інфекційні хвороби. – 2018. – N 4 ЕБ. – С.15-18. – Библиогр.: с.17-18
Анотація
В останнє десятиліття помітно зросла захворюваність дітей на Лайм-бореліоз. У різних регіонах України інфікованість кліщів бореліями коливається від 3 до 25 %. Можна стверджувати, що збільшення захворюваності пов’язано з поліпшенням діагностики цієї хвороби. Зокрема в Тернопільській області у 2016 р., порівняно з 2015 р., частота діагностики Лайм-бореліозу збільшилася на 27,8 %. Однак клінічні особливості цієї недуги у дитячому віці досліджені недостатньо. На сьогодні відомо, що у дітей хвороба Лайма перебігає яскравіше й швидше, ніж у дорослих. Мета – встановити передумови і частоту природного зараження B. burgdorferi sensu lato від кліщів, відібраних після укусу дітей у района. Тернопільської області в різні місяці та роки, а також визначити методи контролю за укусами кліщів у дітей. Робота є частиною спільного українсько-польського проекту «Дослідження епідеміології, патогенезу, клініки та профілактики бореліозу», який виконується в рамках
науково-дослідної роботи Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського «Вивчення епідеміології, патогенезу і клініки Лайм-бореліозу в ендемічних регіонах України, в тому числі в Тернопільській області, та вдосконалення його діагностики, терапії, реабілітаційних заходів і профілактики». Стратегією громадського здоров’я є особливе акцентування на вікові групи, що мають високий рівень захворюваності. Наголошується на необхідності проведення щоденних перевірок з метою виявлення нападів кліщів і швидкого їх видалення після укусу, щоб уникнути інфікування.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Клініко-епідеміологічні та лабораторні особливості сучасної бешихи / М. Д. Чемич, О. С. Саєнко // Інфекційні хвороби. – 2018. – N 4 ЕБ. – С.26-31. – Библиогр.: с.31
Анотація
Протягом багатьох років бешиха вважалася тяжкою хворобою, яка перебігала з досить серйозними ускладненнями і високою летальністю. Успіхи антибіотикотерапії привели до змін існуючих уявлень, бешиху почали відносити до спорадичних, малоконтагіозних інфекцій. Але лікування антибіотиками не привело до зниження захворюваності на бешиху, яка залишається стабільно високою протягом останніх тридцяти років, тому в останні десятиліття дослідники і практичні лікарі знову зосередили на проблемі бешихи. За частотою реєстрації серед інфекційної патології бешиха займає четверте місце. За даними офіційної статистики, захворюваність становить 4,3 на 10 тис. населення. На цю інфекцію припадає 15-20 % усіх запальних захворювань шкіри і підшкірної клітковини. Хвороба, як і раніше, характеризується схильністю до розвитку частих рецидивів, що призводить до тривалої непрацездатності пацієнтів. Рецидивній бешисі відводять важливе значення в етіології такого тяжкого ускладнення, як слоновість, що найчастіше призводить до інвалідизації хворих. Спостерігаються зміни у клінічному перебігу бешихи, а саме: зростання кількості пацієнтів з еритематозно-бульозними формами, збільшення частоти випадків з тривалою гарячкою, повільна репарація у місці запалення. Повноцінна терапія в умовах стаціонару не зменшує рівень рецидивної бешихи і не запобігає формуванню лімфостазів і слоновості. Актуальним стає диспансерне спостереження і лікування певних груп хворих, розробка методів вторинної профілактики. Ефективна терапія і диспансеризація хворих на бешиху, оцінка повноти видужання і прогнозування рецидивів хвороби неможливі без вивчення клінічних особливостей, впливу на перебіг супутньої патології, етіологічних, імунологічних та патогенетичних особливостей хвороби.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО