У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
Диагностика и лечение хронического зуда: консенсус экспертов
Аннотация
В дерматологической практике хронический зуд (ХЗ) является наиболее проблематичным симптомом. Он оказывает существенное влияние на качество жизни и имеет тяжелые психологические последствия. Лечение ХЗ требует максимума усилий, если он не связан с поражением кожных покровов или не имеет системного происхождения. Противовоспалительные препараты, включая стероиды и антигистаминные средства, помогают купировать зуд при его воспалительном и аллергическом происхождении соответственно. К системной патологии, ассоциированной с зудом, относятся: зуд уремического и гепатобилиарного генеза; зуд, обусловленный гематологическими причинами, такими как истинная полицитемия, лейкемия, лимфомы (особенно болезнь Ходжкина), множественная миелома; зуд, вызванный эндокринологическими заболеваниями и рассеянным склерозом. Клиницистам следует персонифицировать терапию зуда. Имеющая место немногочисленность рандомизированных контролированных исследований обусловлена разнообразием и сложностью симптомов, мультифакториальной этиологией, недостатком четко сформулированных конечных точек. Касательно нормативной базы: не разработаны стандартизированные методики; отсутствуют практические руководства, регламентирующие диагностические возможности в лечении ХЗ. Все это наводит на мысль о необходимости создания всеобъемлющего консенсуса, посвященного проблемам диагностики и лечения ХЗ. Исходя из вышесказанного, настоящая дискуссия сосредоточится преимущественно на мнениях экспертов в вопросах диагностики и лечения ХЗ.
Новітні методи стримування інфекцій, що передаються статевим шляхом / Г.І. Мавров, Ю.В. Щербакова, Т.В. Осінська // Інфекційні хвороби. – 2019. – N 1 ЕБ. – С.4-13. – Библиогр.: с.13
Анотація
Глобальна поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) є значним тягарем для громадської охорони здоров’я. Більш того, за дани¬ми ВООЗ, захворюваність на бактерійні ІПСШ перебуває на підйомі. У країнах Африки на південь від Сахари і Південно-Східної Азії число ІПСШ, спричинених вірусом простого герпесу-2 (ВПГ-2) і вірусу папіломи людини (ВПЛ), продовжує зростати на фоні проблем здоров’я матері й дитини, а також епідемії ВІЛ-інфекції. Найбільш вражаючі факти – більше 1 млн людей набувають ІПСШ кожен день; 530 млн інфіковані ВПГ-2 з рівнем захворюваності 20 млн випадків на рік; 290 млн жінок, інфікованих ВПЛ; 500 млн людей хворіють на виліковні ІПСШ щороку.
Що стосується ВІЛ-інфекції, то з моменту початку епідемії і до теперішнього часу в світі інфікувалися ВІЛ більше 80 млн людей і не менше 37 млн осіб померли від захворювань, пов’язаних з ВІЛ. Станом на 01.01.2018 р. загальна кількість людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ), становила 36,9 млн осіб, з них – 35,1 млн дорос¬лих та 1,8 млн дітей до 15 років. Загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у 2017 р. становила 1,8 млн осіб, у т.ч. серед дітей – 180 тис. Щотижня інфікуються ВІЛ близько 7 тис. молодих жінок віком 15-24 років.
ВІЛ-інфекція та інші ІПСШ – актуальна проблема також й в Україні. Характерно, що сексуально трансмі¬сивні інфекції повторюють тенденції поширення інших інфекційних хвороб в Україні. У 2017 р. було зареєстровано 95 363 нових випадків ІПСШ (223,9 на 100 тис. населення), усіх форм сифілісу – 2 768 (6,5 на 100 000 населення). Трихомонадна інвазія є найбільш розповсюдженою – зареєстровано 45 414 нових випадків. Серед поширених інфекцій також хламідіоз і мікоплаз¬моз. Захворюваність на хламідіоз в Україні становить 43,6 на 100 тис. (18 571 випадок); урогенітальний мікоплазмоз – 25 704 (60,4 на 100 тис.). Станом на 01.01.2018 р. на обліку в закладах охорони здоров’я перебував 141 371 ВІЛ-позитивний громадянин України (333,3 на 100 тис. населення), у тому числі 43 816 хворих на СНІД (103,3 на 100 тис.). Кількість ВІЛ-позитивних людей, які прибули з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перебувають на обліку в інших регіонах України, становить 1 473 осіб. Впродовж 2017 р. в країні під нагляд вперше взято 18 193 ВІЛ-інфікованих осіб (42,4 на 100 тис.). А от згідно з оціночними даними, на початок 2018 р. в Україні мешкало 244 000 ЛЖВ усіх вікових категорій. Рівень поширеності ВІЛ у віковій гру¬пі 15-49 років склав майже 1 %.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Буллезный эпидермолиз: диагностика лечение и профилактика. / А.Б. Рахманов //Український журнал дерматології венерології косметології. – 2019. – N 1. – С.36-45. – Библиогр.: с.43-45
Аннотация
Врожденный буллезный эпидермолиз рассматривается как фенотипически и генетически гетерогенная группа генодерматоз, обусловленных различными мутациями в генах, контролирующих синтез структурных белков кожи, осуществляющих эпидермально-дермальные святи.
В этой статье мы ставили цель указать полиморфизм клинических проявлений буллезного эпидермолиза, для подтверждения которых должны проводить иммуногистохимические исследования. Использованы многочисленные литературные данные о клинических варианты буллезного эпидермолиза, где рассматривается не только 4 классические формы заболевания (простая, предельная, дистрофическая и синдром Киндлера), но и подтипы каждой формы генодерматоз. Отдельно обсуждаются вопросы, связанные с проведением имуногистологичних исследований при различных формах буллезного эпидермолиза, когда с помощью специальных антисывороток определяется локализация таких белковых компонентов, как коллаген IV типа, ламинин и др. Было отмечено, что золотым стандартом при гистологическом исследовании у больных с буллезный дерматоз является имуногистологични методы, позволяющие определять отложения иммуноглобулинов и компонентов комплемента в коже с помощью иммунофлюоресцентного метода. Каждая нозологическая форма буллезного эпидермолиза имеет генетические (изучение генеалогических карт) особенности наследования и имуногистологичну характеристику, что позволяет проводить дифференциальную диагностику с другими разновидностями буллезный дерматозов. Не во всех случаях клинические проявления буллезный дерматоз позволяют выставить правильный диагноз и определить конкретную форму буллезного эпидермолиза. В связи с этим важны дополнительные методы исследования, включая генетические, проводимых в процессе адекватной симптоматической терапии.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Сучасна стратегія лікування акне у дорослих та підлітків
Анотація
Вульгарне акне, чи вугрі (лат. Acne vulgaris), – запальне захворювання сальних залоз та волосяних фолікул, що посідає восьме місце у світовій структурі захворюваності. Найчастіше реєструється в країнах Західної Європи, Північної та Латинської Америки (Hay R. et al., 2014). Зокрема, у США ця проблема спостерігається приблизно у 85% людей віком від 12 до 25 років (Lynn D. et al., 2016), а у віці 40 років частота акне складає 26% у жінок та 12% у чоловіків.
Акне уражає всі вікові групи і відповідно до цього класифікується на неонатальне, дитяче, підліткове та акне у дорослих. До факторів ризику належать: обтяжена спадковість, рідкісні генетичні стани (синдром Аперта); ендокринні розлади, зокрема синдром полікістозних яєчників (СПЯ), метаболічний синдром. Вугрі мають високу ймовірність успадкування – у загальній популяції є причиною захворювання у 81% випадків (Bataille V. et al., 2012). На відміну від двозиготних близнюків, у монозиготних рівні виділення шкірного сала та наявність акне практично ідентичні.
Сучасний погляд на особливості топічної та комбінованої терапії хворих на оніхомікоз. / Г.С. Стовбир // Український журнал дерматології венерології косметології. – 2019. – N 1. – С.46-52. – Библиогр.: с.51-52
Анотація
Оніхомікоз є розповсюдженим захворюванням нігтьового апарату, що спричинюється дерматофітами, грибами-сапрофітами і дріжджами і становить до 50 % від усіх захворювань нігтів. Оніхомікоз тяжко піддається лікуванню через компактну структуру нігтьової пластини, повільний її ріст та наявність біоплівок, які діють в якості захисного бар’єра для мікроорганізмів та допомагають грибам адаптуватися до стресових ситуацій і можуть бути постійним джерелом інфекції. Необхідно використовувати індивідуальний підхід у лікуванні цього захворювання, враховуючи ступінь ураження нігтьових пластин та використовуючи індекси КІОТОС або індекс тяжкості оніхомікозу (OSI — Onychomycosis Severity Index). Залежно від ступеня тяжкості призначають або топічну, або системну терапію, або їх комбінацію, використовуючи переваги кожного методу лікування. Для ефективного проникнення в нігтьову пластину діючої речовини потрібен баланс між фізико-хімічними властивостями лікарського засобу та біофізичними характеристиками нігтьової пластини. Завдяки перевагам сучасних топічних протигрибкових препаратів у вигляді лаку, що поліпшують адгезію та проникнення діючої речовини крізь нігтьову пластину, можна покращити доступ лікарського засобу крізь нігтьовий бар’єр, розширити спектр протигрибкової дії, знизити навантаження системних антимікотичних препаратів на організм шляхом використання комбінованої терапії, яка за рахунок різних механізмів дії дає змогу скоротити тривалість лікування і зменшити кумулятивну дозу пероральних антимікотичних препаратів. Враховуючи відсутність резистентності до циклопіроксу, що доведено у багатьох дослідженнях, можливо довготривале використання цього препарату у складних випадках, які тяжко піддаються лікуванню, як протирецидивуючої терапії та як профілактичного засобу ураження нігтьових пластин грибковою інфекцією.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО