У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
Алергічний риніт: актуальність проблеми у дітей та оновлені рекомендації щодо лікування // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2018. – N 3. – С.34-36
Анотація
Дотепер вважалося, що, оскільки симптоми АР та АРК не є такими, що загрожують життю, захворювання можна віднести до «тривіальних», але в даний час зазначену патологію визнають як таку, що значною мірою впливає на якість життя, емоційний стан, сон, повсякденну активність і продуктивність людини (Linneberg A, et al., 2016; Canonica GW, et al., 2008; Meltzer EO, et al., 2012). До того ж, окрім впливу на якість життя пацієнтів АР та АРК асоційовані зі значним економічним навантаженням. Так, дані Американської асоціації астми та алергії (Asthma and Allergy Foundation of America) свідчать про те, що в 2010 р. приблизно 17,5 млрд доларів (США) становили витрати, пов’язані саме з АР, та було здійснено 16 млн візитів до лікаря у зв’язку з симптомами АР (Lindner M, 2010). Нещодавній аналіз передбачає, що загальні річні витрати на АР у Швеції можуть досягнути 1,3 млрд євро, а після екстраполяції даних на інші європейські країни ця цифра становитиме від 9,4 до 9,9 млрд євро у Німеччині, Франції та Британії (Cardell L-O, et al., 2016). Більша частина економічного тягаря АР пов’язана з непрямими витратами в результаті пропусків роботи/навчання чи навпаки – презентеїзму (коли працівник проводить на робочому місці більше часу, ніж це необхідно. Зазвичай це стосується хворого працівника, який через побоювання втратити робоче місце продовжує виходити на роботу, але через погане самопочуття працює менш ефективно. Linneberg A, et al., 2016).
Зазвичай симптоми АР та АРК дебютують у віці до 20 років, приблизно у 40% пацієнтів – у віці до 6 років (Meltzer EO, et al., 2009). АР є найпоширенішим хронічним станом у підлітків віком 10–17 років. Нещодавній популяційний аналіз, що його було проведено у Європі, продемонстрував поширеність АР серед підлітків віком 12–15 років на рівні від 15,1 до 37,8%, а дані крос-секційного дослідження, проведеного в США, оцінюють поширеність АР на рівні 24,8% серед пацієнтів віком 14–17 років (Pols DHJ, et al., 2016; Hill DA, et al., 2016). Існують досить переконливі свідчення того, що поширеність даної патології серед зазначеної вікової групи зростає (Kim JL, et al., 2014), особливо в країнах з початково низьким рівнем поширеності (ARIA, 2016).
Вже давно є доведеним факт, який заслуговує на особливу увагу, – асоціація АР з бронхіальною астмою (БА). За даними останнього перегляду Міжнародного погоджувального документу «Алергічний риніт і його вплив на астму» (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) Guidelines – 2016 Revision), БА у пацієнтів з АР виявляється в 15–38%, а назальні симптоми наявні у 85% пацієнтів з БА. Крім того, АР є фактором ризику як розвитку БА, так і відсутності контролю БА помірного та тяжкого ступеня.
Сучасна концепція патогенезу АР ґрунтується на визнанні провідної ролі IgE-опосередкованих алергічних реакцій у відповідь на дію «причинного» алергену з наступним формуванням алергічного запалення і гіперреактивності слизової оболонки носа. Крім високого рівня експозиції екзогенних алергенів одним з головних факторів ризику виникнення АР у дітей є спадкова схильність до алергічних реакцій і захворювань. У дітей, які мають родичів з АР, ризик захворіти на нього в 5–6 разів вищий, ніж в осіб, чиї родичі на АР не страждають (Охотнікова О.М., 2015).