2019 №6 УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ «АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ»

У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Алергічний риніт» [Текст] .// Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2019. – N 2 (Спецвипуск). –  С.28-40.
Анотація
Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC, у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів належить Україні, яка поділяє його з Великобританією.

Проте офіційні статистичні дані в Україні щодо показників як поширеності, так і захворюваності на АР залишаються заниженими. Так, поширеність АР серед дітей за останні 10 років становить 0,5%. Це свідчить про гіподіагностику даної патології. Слід зазначити, що дані офіційної статистики не враховують наявність АР у дітей з бронхіальною астмою (БА), оскільки 60–80% дітей з БА страждають на АР.

АР належить до тих хвороб, одужання від яких без активного лікування не відбувається. Лікування охоплює:

  • елімінацію причинного алергену (якщо можна);
  • фармакологічне лікування:
    • пероральні H1-АГП другого покоління;
    • інтраназальні H1-АГП у дорослих та дітей з сезонним АР;
    • ІнКС; у дітей – уникати призначення інтраназального бетаметазону;
    • фіксована комбінація H1-АГП та ІнКС у дорослих та дітей віком від 12 років – при тяжкому або середньої тяжкості перебігу АР;
    • пероральні антагоністи рецепторів лейкотрієнів у дорослих і дітей з сезонним АР;
    • пацієнтам з АР і наявністю помірних чи тяжких назальних та/або очних симптомів, які не контролюються іншими методами лікування, призначається короткий курс пероральних КС; у дітей – уникати призначення пероральних КС для лікування АР;
    • у дорослих з АР та тяжкою закладеністю носа призначається дуже короткий курс (не більше 5 днів, а переважно коротше) інтраназального протинабрякового засобу під час спільного введення інших препаратів. Інтраназальні протинабрякові засоби у дітей дошкільного віку не слід застосовувати;
    • пацієнтам з АР та симптомами кон’юнктивіту призначають внутрішньоочні H1-АГП;
  • підшкірну або сублінгвальну АСІТ.