У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотеко
Алергічний ринокон’юнктивіт (АРК) залишається найпоширенішим імунним захворюванням у людей, але все ще недооцінюється та недостатньо добре лікується. Це має значення, оскільки AР значно погіршує якість життя (QOL) [1], зумовлює пропуски в школі та на роботі [2, 3], а також зменшує продуктивність, а отже, призводить до істотних соціальних витрат [4]. Окрім того, оскільки ніс є воротами дихальних шляхів, риніт пов’язаний із симптомами з боку очей, придаткових пазух носа, середнього вуха, носоглотки і нижніх дихальних шляхів. Як АР, так і НАР є чинником ризику розвитку БА. Риніт погіршує контроль БА і збільшує супутні витрати. Усім пацієнтам, у яких наявні назальні симптоми, необхідно встановити точний діагноз і призначити відповідне лікування. Ці рекомендації призначені для полегшення процесу діагностики й лікування. Докази, використані для створення цих рекомендацій, були отримані за допомогою електронних систем для пошуку відповідної літератури з використанням первинного ключового слова – «риніт». Наступні пошуки проводили шляхом об’єднання цього пошукового терміну з ключовими словами, перерахованими вище, у MEDLINE та EMBASE з 2007 до 2014 р. Додаткові посилання було знайдено вручну та надано членами комітету, експертами та рецензентами за період з 2014 до 2017 р. Останні оновлення, починаючи з 2007 р., містять докази щодо локального АР, демонструють більшу ефективність комбінації топічних АГП і КС, аніж монотерапії, розглядають концепцію контролю риніту й тяжкого хронічного захворювання верхніх дихальних шляхів (SCUAD) і кращі докази ефективності сублінгвальної алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ). Кожна стаття була перевірена щодо критеріїв включення. Рекомендації були згруповані відповідно до сили доказів [12, 13]. Під час розробки рекомендацій було використано веб-систему, яка дала змогу проводити консультації з усіма членами BSACI. У проект рекомендацій було внесено поправки SOCC після ретельного розгляду всіх коментарів і пропозицій. Утих випадках, коли не було достатньої кількості доказів, було досягнуто консенсусу між експертами комітету. Усі конфлікти членів SOCС було задокументовано. Проект було розглянуто сторонньою особою. Визначення/класифікація Поняття риніту описує запалення слизової оболонки носової порожнини, що клінічно проявляється симптомами виділень з носа, свербіння, чихання, а також закладеністю носа. У тому випадку, коли кон’юнктиви також залучені у патологічний процес, термін «ринокон’юнктивіт» є більш доцільним. Залучення приносових пазух при більш поширеній формі хвороби називають риносинуситом. Риніт має численні фенотипи, які зазвичай поділяють на алергічні, неалергічні та інфекційні, а також змішані форми. Класифікація АР Було затверджено класифікацію АР робочої групи ВООЗ ARIA «Алергічний риніт та його вплив на астму» [14] залежно від частоти й тяжкості симптомів [15]. Додатково у практиці у Великобританії може використовуватися клінічна класифікація сезонного та цілорічного риніту для діагностики та АСІТ. Інфекційний риніт Будь-яка причина набряку слизової оболонки носа може призвести до оклюзії отворів приносових пазух, що передує розвитку гострих риносинуситів та/або дисфункції Євстахієвої труби. НАР Слід мати на увазі численні нозології, що належать до цієї категорії, для пацієнтів з негативними шкірними прик-тестами (SPT). Утаблиці 1 наведено основні причини й ознаки захворювань з групи НАР. Епідеміологія УВеликобританії поширеність риніту становить 10,1 і 15,3% серед дітей віком 6–7 та 13–14 років відповідно [32], і 26% – серед дорослих [33]. Пік поширеності захворювання спостерігається на 3- і 4-му десятиліттях життя [34, 35], також наявні деякі докази ремісії хвороби під час дорослого життя [36]. Поширеність хвороби у Великобританії та Західній Європі різко зросла за останні 4–5 десятиліть [37, 38]. У деяких дослідженнях продемонстровано можливе досягнення плато [32, 38–40], в той час як у інших повідомляють про продовження зростання захворюваності з 1990-х років [41–43]. Чоловіки переважають до підліткового віку [41, 44–46] зі зворотнім зменшенням поширеності в осіб старше підліткового віку [35, 47, 48]. Схоже, що в усьому світі існує кореляція між економічним і промисловим розвитком та поширеністю АР [32, 49]. У посткомуністичній Східній Європі спостерігається зростання захворюваності [50]. Поширеність локального АР,що підтверджується лише назальними провокаційними пробами, у деяких центрах становить понад 25% [51]. Співвідношення поширеності АР до НАР становить 3:1 [52]. Риніт має сильний зв’язок зБА: 74–81% хворих зБА повідомляють про симптоми риніту [53]. Риніт, як АР, так і НАР, є сильним фактором ризику розвитку БА [54, 55].
Це оновлені рекомендації щодо діагностики та лікування алергічного риніту (АР) та неалергічного риніту (НАР), які вперше було опубліковано у 2007 р. Їх було розроблено Комітетом стандартів медичної допомоги (Standards of Care Committee; SOCC) Британського товариства алергологів та клінічних імунологів (British Society for Allergy and Clinical Immunology; BSACI) з використанням акредитованих методів. АР є поширеним захворюванням і вражає 10–15% дітей і 26% дорослих у Великобританії, впливає на якість життя хворих, відвідування школи та роботи, а також є фактором ризику розвитку бронхіальної астми (БА). Діагноз АР встановлюють на основі анамнезу та обстеження пацієнтів і підтверджують за допомогою спеціальних тестів на алергію. Топічні інтраназальні кортикостероїди (ІнКС) є препаратами вибору для лікування захворювання середньотяжкого й тяжкого ступеня. Комбінована терапія ІнКС з інтраназальним антигістамінним препаратом (ІнАГП) є ефективнішою, аніж застосування одного з цих препаратів, і є другою лінією терапії для пацієнтів з недостатньо контрольованим перебігом АР при застосуванні монотерапії. Імунотерапія дуже ефективна за наявності специфічного алергена, що спричиняє розвиток симптомів. Лікування АР чинить корисний ефект і на перебіг БА. НАР також є фактором ризику розвитку БА, може бути еозинофільним і відповідати на лікування КС або бути нейрогенним і незапального характеру. НАР може бути проявом інших системних захворювань, таких як гранулематозний або еозинофільний поліангіїт і саркоїдоз. Інфекційний риніт може бути спричинений вірусами, рідше – бактеріями, грибами та найпростішими. Риніт погіршує контроль БА [10, 11] і збільшує супутні витрати [11]. Усім пацієнтам, у яких наявні назальні симптоми, необхідно встановити точний діагноз і призначити відповідне лікування. Ці рекомендації призначені для полегшення процесу діагностики й лікування. Докази, використані для створення цих рекомендацій, були отримані за допомогою електронних систем для пошуку відповідної літератури з використанням первинного ключового слова – «риніт». Наступні пошуки проводили шляхом об’єднання цього пошукового терміну з ключовими словами, перерахованими вище, у MEDLINE та EMBASE з 2007 до 2014 р. Додаткові посилання було знайдено вручну та надано членами комітету, експертами та рецензентами за період з 2014 до 2017 р. Останні оновлення, починаючи з 2007 р., містять докази щодо локального АР, демонструють більшу ефективність комбінації топічних АГП і КС, аніж монотерапії, розглядають концепцію контролю риніту й тяжкого хронічного захворювання верхніх дихальних шляхів (SCUAD) і кращі докази ефективності сублінгвальної алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ).