У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
Рекомендації EASL (Європейська асоціація з вивчення хвороб печінки) щодо лікування гепатиту С, редакція 2018 р. // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2018. – N 5. – С.44-50
Анотація
Вірус гепатиту С (HCV) є одним з основних причин хронічних захворювань печінки у всьому світі [1]. Довготривалий перебіг HCV-інфекції характеризується дуже різноманітною клінічною картиною. Пошкодження печінки можуть варіювати від мінімальних гістологічних змін до вираженого фіброзу та цирозу з або без розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). У світі живе приблизно 71 млн осіб з хронічним гепатитом С [1, 2], багато хто з них не здогадується про інфікування, зі значною варіацією залежно від географічної зони. У клінічній практиці можливості допомоги пацієнтам із захворюваннями печінки, пов’язаними з HCV, значно розширились протягом останніх двох десятиліть завдяки поглибленому розумінню патофізіології захворювання та розвиткові діагностичних процедур і покращень у лікуванні та профілактиці захворювання. Основною метою терапії HCV є усунення інфекції, тобто досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ), яка визначається як відсутність HCV RNA через 12 (СВВ12) або 24 тиж (СВВ24) після завершення лікування. СВВ відповідає звільненню від HCV-інфекції з дуже низькою вірогідністю пізнього рецидиву. СВВ зазвичай асоціюється з нормалізацією рівня печінкових ферментів у крові і покращенням або зникненням некротичного запалення печінки та фіброзу в пацієнтів без цирозу. Пацієнти з розвиненим фіброзом (за шкалою METAVIR – F3) або цирозом печінки (F4) залишаються у групі ризику щодо виникнення небезпечних для життя ускладнень. Однак фіброз печінки може регресувати, і ризик ускладнень, таких як печінкова недостатність та портальна гіпертензія, зменшується після досягнення СВВ.
Нові дані свідчать, що ризик розвитку ГЦК та смерті, пов’язаної із захворюваннями печінки, значно знижується, але не усувається, у пацієнтів з цирозом печінки, у яких було еліміновано HCV у порівнянні з нелікованими пацієнтами, а також тими, лікування в яких не призвело до СВВ (тобто лікування не було ефективним), особливо за наявності кофакторів печінкових захворювань, таких як метаболічний синдром, зловживання алкоголем та/або одночасний вірусний гепатит В (HBV) [3–9]. HCV також асоціюється з багатьма екстрапечінковими проявами, елімінація вірусу стимулює зникнення більшості з них зі зниженням смертності з будь-яких причин [10–16].
Ці рекомендації EASL щодо лікування гепатиту С призначені допомогти лікарям та іншим медичним працівникам, а також пацієнтам та іншим зацікавленим особам у процесі прийняття клінічних рішень шляхом опису оптимального лікування пацієнтів з гострим і хронічним гепатитом С, яке доступне на даний момент. Ці рекомендації стосуються методів лікування, які були затверджені Європейським агентством лікарських засобів та іншими національними Європейськими агенціями на момент їх публікації.