Оптимізація лікувально-діагностичного алгоритму при психогенній аменореї з позиції міждисциплінарного підходу
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
Сучасні алгоритми діагностики та лікування мігрені / М. М. Орос [та ін.] // НейроNEWS. – 2017. – № 10. – С.26-30. – Бібліогр.: в кінці ст.
Аннотация
Мігрень — це хронічне неврологічне захворювання, яке проявляється приступами сильного головного болю. Вказаний стан вивчають уже понад 3 тис. років, адже перші згадування були ще в стародавньому Єгипті. Головний біль мігренозного характеру порушує працездатність, концентрацію уваги, особливо в осіб розумової праці, нерідко призводячи до їхньої дезадаптаці.
Наразі мігрень є одним із найпоширеніших і соціально значущих хвороб, адже у світі близько 12 % населення потерпають від неї. 2000 року мігрень було включено до списку захворювань, що мають глобальне значення, і є соціальним тягарем для людства (Global Burden of Disease, 2000). Передусім це зумовлено як широкою поширеністю хвороби, так і суттєвим впливом на якість життя людей, які від неї страждають. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), мігрень входить до двадцятки причин, що зумовлюють соціальну дезадаптацію. Так, 85 % жінок і 82 % чоловіків серед опитаних зазначають, що згаданий розлад суттєво знижує якість їхнього життя. За визначенням ВООЗ, мігрень є фактором ризику церебральних інсультів. Вона пов’язана зі збільшенням майже в 16 разів ризику виникнення інсульту у вагітних і загального ризику кардіо-васкулярних подій в осіб жіночої статі. Як свідчать результати нейровізуалізаційних досліджень, мігрень може бути умовою ризику не тільки інсульту, але й «німих» інфарктів і ураження білої речовини головного мозку . Сьогодні у світі дедалі більше людей хворіють на мігрень, зокрема жінки відчувають напади мігренозного болю в 2-3 рази частіше, аніж чоловіки, проте інтенсивність болю, як правило, вища у представників чоловічої статі. Мігрені все частіше зустрічається серед осіб молодого віку (зокрема, пік захворюваності припадає на період від 25 до 34 років). Це вимагає розроблення нових підходів до діагностики та лікування зазначеного захворювання. Згідно з оглядом Міжнародного товариства боротьби з головним болем (IHS, 2012), мігрень діагностують лише в 48 % пацієнтів, які скаржаться на головний біль, що повністю відповідає її критеріям. На жаль, левова частка людей, які потерпають від головного болю, не звертається до фахівців і не отримує адекватного лікування, а серед тих, хто приймає призначену терапію, менш ніж 30 % задоволені її результатами. Відповідно до даних American Migraine Study II (AMS II) — великого телефонного інтерв’ю, тільки 5 % пацієнтів із мігренню отримували профілактичне лікування. Щодо витрат на діагностику та лікування, то серед усіх існуючих захворювань мігрень посідає 20-те місце. Вони пов’язані як із відкриттям лікарняного: від видачі листка непрацездатності до його оплати, зниженням працездатності пацієнтів, так і з витратами на неадекватні діагностичні процедури і відповідну терапію. Отже, мігрень нині розглядають як хронічне захворювання головного мозку, що призводить до вираженої дезадаптації хворих і значних економічних втрат. 1988 р. та 2004 р. було розроблено та впроваджено в практику стандартизовані діагностичні критерії Міжнародної асоціації головного болю. У червні 2013 р. вона запропонувала та опублікувала новий (третій) перероблений варіант Міжнародної класифікації головного болю — МКГБ-3, бета-версія, що натепер є найоптимальнішим варіантом.
Як бачимо, мігрень, незважаючи на начебто прості й чіткі критерії в її діагностиці, потребує і від лікаря, і від хворого досить копіткої праці задля досягнення успіху під час інтервенцій. Призначення препарату Номігрен патогенетично обґрунтоване і доцільне для лікування головного болю в пацієнтів із мігренню. Номігрен — один із комбінованих специфічних протимігренозних препаратів у структурі процесу лікування, що чинить ефективний вплив на кожну ланку патогенезу мігренозного нападу і дає змогу повністю купірувати його як на різних стадіях розвитку, так і в різних груп пацієнтів завдяки широкому профілю його дії та безпечності
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
Оптимізація лікувально-діагностичного алгоритму при психогенній аменореї з позиції міждисциплінарного підходу / Є. М. Ведонєєва [та ін.] // Здоровье женщины. – 2018. – N 7. – С.26-32. – Библиогр.: с.32 .
Анотація
Сьогодні великий інтерес викликають дослідження з оцінювання впливу стресових факторів на репродуктивну сферу людини. Сучасний напружений ритм життя зумовлює різке підвищення психоемоційних навантажень на людину, що пов’язані з процесом сприймання та аналізом інформації, складністю прийняття рішення, порушенням режиму праці та відпочинку.
Конституційно-типологічні особливості ЦНС, індивідуальні особливості, психоемоційні фактори різною мірою можуть бути задіяні у порушенні інтегративних церебральних систем надсегментарного рівня, як наслідок-гормональні та соматичні порушення. Різноманітність психогенних впливів у сучасних умовах супроводжується збільшенням кількості афективних розладів у жінок і потребує широкого застосування клініко-психологичного методу для визначення механізмів виникнення центральних порушень у разі розвитку гінекологічних захворювань. Одним із проявів стрес-залежного порушення менструального циклу є психогенна аменорея (ПА), яка проявляється відсутністю менструації протягом шести та більше місяців під дією різних психічних впливів- тяжких стресів і нервово-психічних навантажень.
Розглядаючи патогенні механізми виникнення даної патології важливо зазначити, що в умовах стресу кора головного мозку намагається компенсаторно зменшити тяжкість його впливу шляхом секреції структурами головного мозку власних (ендогенних) опіатів-речовин, які нівелюють стресовий вплив. Виділення опіатів спричинює каскадні зміни гормональних взаємовідносин у гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозній системі. Спостерігається підвищення активності опіоїдергічної ситеми і збільшення синтезу ендорфінів, підвищення синтезу кортикотропін-рилізинг-гормону, що зумовлює активізацію кори надниркових залоз з підвищенням синтезу і секреції кортизолу. Це призводить до пригнічення секреції гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), зниження рівня лютеїнізуючогог та фолікулостимулювального гормонів.
Однак, на наш погляд, відкритим залишається питання застосування антидепресантів та нейролептиків, які посилюють гальмування гонадотропної функції гіпофіза та у зв’язку з чим після їхньої відміни часто спостерігається відсутність відновлення менструальної функції, що свідчить про необхідність перегляду тактики подальшого лікування та нових підходів у лікуванні.
У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО