У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
- Абдомінальні інфекції у відділенні інтенсивної терапії: рекомендації 2019 р.
- Катетер-асоційована бактеріємія та уросепсис: рекомендації 2019 р.
- Вентилятор-асоційована пневмонія в інтенсивній терапії: рекомендації 2019 року
- Негоспітальна пневмонія у відділенні інтенсивної терапії: рекомендації 2019 року
- Гострий респіраторний дистрес-синдром: рекомендації з лікування
- Рекомендації NICE 2019 щодо заходів респіраторної підтримки недоношених новонароджених
- Тяжка форма гострого панкреатиту: хірургічний менеджмент
- Бактеріальний менінгіт, інфекції шкіри та м’яких тканин, сепсис невідомої етіології: рекомендації 2019 р.
- Анестезия и интенсивная терапия при массивной кровопотере в акушерстве. Клинические рекомендации (протоколы лечения)
- Помилки надання невідкладної допомоги та інтенсивної терапії дітям із бронхіальною астмою = Mistakes of management principles of pathogenetic therapy of urgent condition in children with bronchial asthma
Абдомінальні інфекції у відділенні інтенсивної терапії: рекомендації 2019 р.
Анотація
Клінічні рекомендації з призначення антибіотиків у відділеннях інтенсивної терапії підготовлено вченими з відділення пульмонології та порушень сну Інституту медичних наук Індії, відділення нейротравми клініки Ruby Hall (Індія), Індійського товариства медицини критичних станів, Медантського інституту критичних станів і анестезіології (Індія), відділу інтенсивної терапії, критичних станів та болю відділення анестезіології Татського меморіального госпіталю (Мумбаї, Індія) та ін. Матеріали опубліковано в січні 2019 р. у журналі «Indian Journal of Critical Care Medicine». У перших трьох частинах рекомендацій ми приділили увагу негоспітальній пневмонії у відділеннях інтенсивної терапії, вентилятор-асоційованій пневмонії, катетер-асоційованій інфекції кровотоку та урологічному сепсису.
Фактори ризику розвитку клостридіальної інфекції включають: попередню антибіотикотерапію, похилий вік, тривале лікування у відділенні інтенсивної терапії/перебування у лікарні, імуносупресію, прийом інгібіторів протонної помпи й ентеральне харчування. Цефалоспорини, кліндаміцин, фторхінолони, карбапенеми й похідні пеніциліну зазвичай є препаратами вибору при клостридіальній інфекції/клостридіальній діареї.
І метронідазол, і пероральний ванкоміцин мають подібну ефективність у клінічному та бактеріологічному лікуванні при клостридіальній інфекції. Використання антибіотиків після завершення лікування пов’язане з підвищеним ризиком рецидиву. Немає достатніх доказів для обґрунтування використання пробіотиків як доповнення до антибіотиків при лікуванні клостридіальної діареї. В одному рандомізованому клінічному дослідженні була доведена висока ефективність трансплантації фекальної мікробіоти у менеджменті рецидиву клостридіальної інфекції.
Читати
Катетер-асоційована бактеріємія та уросепсис: рекомендації 2019 р.
Анотація
Частота катетерної колонізації по всьому світу коливається від 1,4 до 19,4%, тоді як захворюваність на катетер-асоційовану інфекцію кровотоку становить 2,4–12,5%. Частота катетерної колонізації вища в індійських відділеннях інтенсивної терапії і коливається у межах 18 до 59%, у той час як частота катетер-асоційованої інфекції кровотоку становить 16,1 на 1000 катетерних діб. Більша тривалість катетеризації, імуносупресія, цукровий діабет, сепсис на момент постановки катетера, багатоканальні катетери та оцінка за шкалою оцінки гострих фізіологічних порушень і хронічних функціональних змін (Acute Physiology And Chronic Health Evaluation — APACHE ) >23 є важливими факторами ризику для катетер-асоційованої інфекції кровотоку. Високий бал за шкалою APACHE при надходженні, ниркова недостатність, центральна венозна катетеризація, терапія кортикостероїдами є важливими факторами ризику розвитку катетер-асоційованої інфекції кровотоку, спричиненої грибковим патогеном. Коагулазонегативні стафілококи (coagulase-negative staphylococci), S. aureus, Ентерококи і види Candida є найчастішими збудниками, що викликають катетер-асоційовану інфекцію кровотоку. Велика частка Staphylococcus aureus і коагулазонегативних стафілококів є метицилінрезистентними (від 11 до 87%). Існує підвищена захворюваність на катетер-асоційовану інфекцію кровотоку, що викликана грамнегативними організмами (більшість з яких продукує розширений спектр бета-лактамаз (extended spectrum β-lactamase) і особливо Candida, що не входять до виду albicans). Ванкоміцин, тейкопланін, лінезолід і даптоміцин ефективні при менеджменті катетер-асоційованої інфекції кровотоку, спричиненої метицилінрезистентними золотистими стафілококами (methicillin-resistant staphylococcus aureus — MRSA) і метицилінрезистентними коагулазонегативними стафілококами (methicillin-resistant coagulase-negative staphylococci — MR-CONS). Цефалоспорини четвертого покоління, карбапенеми або комбінації бета-лактам/бета-лактамаза, такі як піперацилін + тазобактам, і аміноглікозиди можуть бути використані при боротьбі з грамнегативними організмами, що спричинили катетер-асоційовану інфекцію кровотоку. Каспофунгін та флуконазол ефективні однаковою мірою, як і амфотерицин В, при терапії кандидемії.
Читати
Вентилятор-асоційована пневмонія в інтенсивній терапії: рекомендації 2019 року
Анотація
Вентилятор-асоційована пневмонія та госпітальна пневмонія найчастіше зумовлені грамнегативними паличками, такими як Acinetobacter baumannii, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, або грампозитивними коками (Staphylococcus aureus). Більшість з цих патогенів є мультирезистентними. Частота специфічних мультирезистентних патогенів, що викликають вентилятор-асоційовану пневмонію та госпітальну пневмонію, може відрізнятися між госпіталями, популяціями пацієнтів, типом пацієнта інтенсивної терапії та змінюється з часом. До факторів ризику розвитку вентилятор-асоційованої пневмонії, спричиненої мультирезистентними патогенами, належать вік >60 років, тривалість штучної вентиляції легень ≥7 днів, попереднє застосування антибіотиків за останні 3 міс, наявність тяжкого сепсису або септичного шоку разом з вентилятор-асоційованою пневмонією, гострий респіраторний дистрес-синдром, що передував розвитку вентилятор-асоційованої пневмонії, ниркова замісна терапія перед вентилятор-асоційованою пневмонією та терапія системними кортикостероїдами. Застосування монотерапії та комбінованої терапії антибіотиками при вентилятор-асоційованій пневмонії дає подібні результати у пацієнтів, які не є в групі ризику щодо мультирезистентних патогенів. Зазвичай використовуються протимікробні агенти, включаючи піперацилін + тазобактам, цефепім, левофлоксацин, іміпенем та меропенем. Серед них карбапенеми мають вищий шанс клінічного лікування, ніж некарбапенеми. При менеджменті вентилятор-асоційованої пневмонії, спричиненої метицилінрезистентним золотистим стафілококом (methicillin-resistant Staphylococcus aureus — MRSA), глікопептиди та лінезолід мають подібні клінічні ефекти; однак лінезолід може бути пов’язаний з більш високою ймовірністю розвитку тромбоцитопенії і побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.
Читати
Негоспітальна пневмонія у відділенні інтенсивної терапії: рекомендації 2019 року
Анотація
Антибіотики, прийом яких залежить від часу, необхідно призначати у дозах, що забезпечують концентрацію препарату, більшу за мінімальну інгібуючу концентрацію, протягом певного періоду між дозами, що зазвичай становить 40–50% міждозового інтервалу для кращої дії. Безперервна інфузія переважає над розширеною інфузією (від 2 до 4 год) для бета-лактамних антибіотиків, що пов’язано з клінічними перевагами, такими як зменшення часу перебування у лікарні, вартість терапії та смертність. Для ванкоміцину безперервна інфузія асоціюється зі зниженою токсичністю і вартістю терапії, але не знижує показник смертності. Streptococcus pneumoniae, грамнегативні палички (у тому числі klebsiella, Haemophilus influenzae), атипові організми (Mycoplasma pneumoniae) і віруси (включаючи грип) є частими причинами негоспітальної пневмонії у відділенні інтенсивної терапії. Staphylococcus aureus, Legionella та Mycobacterium tuberculosis рідше зумовлюють виникнення негоспітальної пневмонії у відділенні інтенсивної терапії. Pseudomonas aeruginosa є дуже важливим патогеном, що спричиняє негоспітальну пневмонію у пацієнтів зі структурними захворюваннями легень. Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (methicillin-resistant Staphylococcus aureus — MRSA) і мультирезистентні грамнегативні організми є відносно рідкісними причинами негоспітальної пневмонії в Індії і пов’язані з такими факторами ризику, як структурні захворювання легень та прийом антибіотиків у анамнезі. Анаеробні організми можуть викликати негоспітальну пневмонію або коінфекцію у пацієнтів з факторами ризику аспірації, такими як похилий вік, зміна свідомості, дисфагія, пухлини голови та шиї. S. pneumoniae залишається чутливим до бета-лактамів і макролідів. Haemophilus influenzae володіє хорошою чутливістю до бета-лактамних антибіотиків з інгібіторами бета-лактамази та фторхінолонів. Останні дослідження показують зростання поширеності Enterobacteriaceae, що продукують розширений спектр β-лактамаз (extended spectrum β-lactamase — ESBL).
Читати
Гострий респіраторний дистрес-синдром: рекомендації з лікування
Анотація
Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) виникає в результаті гострого запалення, яке підвищує проникність альвеолярно-капілярної мембрани, внаслідок чого нейтрофіли та інші медіатори запалення проникають в альвеолярний простір та призводять до набряку легень. Запальний ексудат, який утворився, інактивує сурфактант та спричиняє ущільнення дистальних повітряних просторів з подальшою втратою площі поверхні газообміну легень. Це повинно компенсуватися гіпоксичною легеневою вазоконстрикцією, але запальний процес також впливає на контроль тонусу судин, тим самим дезоксигенована кров на шляху до лівого передсердя перетинає невентильовані легеневі ацинуси. Тому ці два процеси викликають глибоку гіпоксемію та призводять до дихальної недостатності 2-го типу.
Пацієнти, які в минулому перенесли ГРДС, страждають від м’язової слабкості та нейропсихіатричних проблем. Після виписки з відділення інтенсивної терапії через 12 міс менше 50% хворих у змозі повернутися до роботи. Таким чином, ГРДС є важливою проблемою не тільки в медичній сфері, а і в фінансовій.
24 травня 2019 р. в журналі «BMJ Open Respiratory Research» працівники Факультету інтенсивної терапії (The Faculty of Intensive Care Medicine) та Група з розробки клінічних рекомендацій Товариства інтенсивної терапії (Intensive Care Society Guideline Development Group) опублікували рекомендації з ведення дорослих пацієнтів з ГРДС. Задля спрощення прийняття клінічних рішень у повсякденній лікарській практиці основна увага приділялася таким методам лікування:
• застосування кортикостероїдів;
• екстракорпоральна мембранна оксигенація;
• екстракорпоральне видалення вуглекислого газу;
• регідратаційна терапія;
• високочастотна осциляторна вентиляція;
• інгаляційні вазодилататори;
• штучна вентиляція легень: визначення дихального об’єму;
• використання міорелаксантів;
• позитивний тиск наприкінці видиху;
• положення хворого на животі.
Читати
Рекомендації NICE 2019 щодо заходів респіраторної підтримки недоношених новонароджених
Анотація
У квітні 2019 р. експертами Національного інституту охорони здоров’я і удосконалення медичної допомоги Великої Британії (National Institute for Health and Care Excellence — NICE) було опубліковано рекомендації стосовно заходів респіраторної підтримки недоношених немовлят. Зокрема, в документі висвітлено питання кисневої терапії, штучної вентиляції легень, лікування окремих респіраторних розладів, виключення чинників ризику бронхопульмональної дисплазії, питання седації та знеболення, а також аспекти моніторингу недоношених новонароджених. Рекомендації опубліковано на офіційному ресурсі NICE. Нижче наведено фактори ризику розвитку бронхопульмональної дисплазії. Слід звернути увагу на те, що такі чинники, як «терапія сурфактантом» та «лікування з приводу відкритої артеріальної протоки», значною мірою відображають стан дитини. Замісна терапія сурфактантом та втручання з приводу відкритої артеріальної протоки мають виконуватися в клінічних ситуаціях, які цього потребують.
Респіраторна підтримка до переведення у відділення новонароджених
1. Для стабілізації стану недоношених немовлят, котрі потребують респіраторної підтримки незабаром після народження та до моменту переведення в неонатальне відділення, застосовуйте режим постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (positive airways pressure – CPAP) в ситуаціях, при яких це є клінічно доцільним, замість інвазивної вентиляції.
Сурфактант
2. Рекомендовано призначення сурфактанту недоношеним дітям, які потребують проведення інвазивної вентиляції для стабілізації клінічного стану в ранній постнатальний період.
3. При призначенні сурфактанту недоношеній дитині, яка не потребує проведення інвазивної вентиляції, дотримуйтеся техніки мінімально інвазивного втручання. Якщо це неможливо, наприклад за відсутності спеціалізованого устаткування чи кваліфікованого персоналу, для введення сурфактанту застосовуйте техніку ендотрахельної інтубації з подальшою ранньою екстубацією.
Кисень
4. Для недоношених малюків, які потребують кисню, використовуйте назальні канюлі або кисневий інкубато
Читати
Тяжка форма гострого панкреатиту: хірургічний менеджмент
Анотація
Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ)
За результатами систематичного огляду семи рандомізованих контрольованих досліджень із загальною кількість 757 учасників, беззаперечних доказів на користь рутинного виконання ЕРХПГ у всіх без винятку хворих із біліарним панкреатитом не встановлено. Однак у тих пацієнтів, які мали супутній холангіт, рання планова ЕРХПГ асоціюється із значним зниженням госпітальної летальності, а також місцевих та системних ускладнень.
Малоінвазивні втручання при парапанкреатичних рідинних утвореннях
1. Клінічне погіршення загального стану хворого і збільшення вираженості наявних ознак або висока імовірність розвитку інфікування підшлункової залози чи осумкованого випоту із формуванням панкреонекрозу є показаннями до виконання черезшкірного чи ендоскопічного дренування відповідної ділянки (рівень 1С).
Зазвичай хірургічне втручання при панкреонекрозі проводять у разі сформованої капсули впродовж 4 тиж після початку захворювання:
• постійна пролонгована органна недостатність без ознак інфікованого некрозу;
• гастростаз із великим об’ємом випорожнень, обструкція жовчовивідних шляхів або кишечнику некротичними секвестрами;
• синдром обструкції панкреатичної протоки;
• симптомна або прогресуюча в розмірах псевдокіста.
Впродовж 8 тиж від початку захворювання:
• постійний біль і/або дискомфорт у животі.
Показання до хірургічного втручання (рівень 1С):
• як стандартний варіант хірургічного втручання при обмеженні показань до малоінвазивних операцій або неможливого їх проведення, а також у разі низької ефективності черезшкірного або/ендоскопічного дренування парапанкреатичних утворень;
• у разі розвитку компартмент-синдрому черевної порожнини та вичерпаних терапевтичних заходах, спрямованих на його подолання;
• гостра кровотеча та неможливість ендоваскулярного втручання;
• розвиток гострої ішемії петель кишок та гангрени жовчного міхура;
• кишкова нориця із порожниною парапанкреатичної кісти.
https://www.umj.com.ua/article/159904/tyazhka-forma-gostrogo-pankreatitu-hirurgichnij-menedzhment-zakinchennya
Бактеріальний менінгіт, інфекції шкіри та м’яких тканин, сепсис невідомої етіології: рекомендації 2019 р.
Анотація
Позагоспітальний менінгіт
Положення 1. Захворюваність на позагоспітальний піогенний менінгіт коливається від 2 до 7,40 на 100 тис. населення. Найчастішими збудниками є Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, інші стрептококи, Haemophilus influenzae та Listeria monocytogenes. Також збудниками можуть бути стафілококи, грамнегативні бацили, Pseudomonas і Acinetobacter. Загальними факторами ризику виникнення бактеріального менінгіту є отит середнього вуха, похилий вік, знижений імунний статус і попереднє застосування антибіотиків.
Нозокоміальний менінгіт
Захворюваність на менінгіт після вентрикулярного дренування чи катетеризації коливається від 2 до 27%. Зазвичай збудниками є коагулазонегативні стафілококи (особливо Staphylococcus epidermidis), Staphylococcus aureus, Acinetobacter, Pseudomonas і Enterobacteriaceae. Факторами ризику є повторна катетеризація, триваліша катетеризація, забір проб церебральної рідини, наявність супутньої системної інфекції та хірургічна техніка, тобто підшкірне тунельне екстравентрикулярне дренування, резервуар Рікхама з перкутанним дренуванням цереброспінальної рідини. Захворюваність на посткраніотомічний чи постнейрохірургічний менінгіт становить від 0,02 до 9,5%. Найчастіше його зумовлюють: Staphylococcus aureus, коагулазонегативні стафілококи (особливо S. epidermidis), Enterobacteriaceae, Acinetobacter і Pseudomonas. Фактори ризику включають витік цереброспінальної рідини, проведення підшкірного тунельного дренування ліквору, довша тривалість дренування, багаторазові операції, відсутність антибіотикопрофілактики та екстрена хірургія. Частота виникнення менінгіту внаслідок нейроаксіальної блокади становить 0,2 на 10 000 і збудниками є Streptococcus viridans та Staphylococcus aureus. Екзогенна інокуляція є основним фактором ризику. Захворюваність на посттравматичний менінгіт коливається від 1,39 до 2%, і коагулазонегативні стафілококи та Enterobacteriaceae є найчастішими збудниками. Факторами ризику є пролонгована госпіталізація, проведення поперекового та вентрикулярного дренування. Виникнення інфекції після внутрішнього вентрикулярного дренування становить від 5,9 до 15,2%. Найпоширенішими збудниками є коагулазонегативні стафілококи, Staphylococcus aureus, грамнегативні бацили, стрептококи групи D та Propionibacterium acnes. Витік цереброспінальної рідини, використання одноразових нестерильних рукавичок і багаторазове шунтування, що виконується з порушенням цілісності хірургічних рукавичок.
Читати
Анестезия и интенсивная терапия при массивной кровопотере в акушерстве. Клинические рекомендации (протоколы лечения) / Е. М. Шифман [и др.]
// Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. – 2018. – Том 17, N 3. – С.81-100. – Библиогр.: с.96-100 . – ISSN 1726-1678. –
Аннотация
В статье отражены основные положения клинических рекомендаций (протоколов лечения) по анестезии и интенсивной терапии при массивном акушерском кровотечении. Последовательно представлены основные факторы риска, возможные осложнения (ДВС-синдром), принципы клинической и лабораторной диагностики при данной патологии. Особое внимание уделено вопросам инфузионной, трансфузионной терапии и коррекции коагулопатических наруше-
ний. Обсуждены проблемы оценки величины кровопотери, диагностики нарушений системы гемостаза, регуляции гемодинамики при геморрагическом шоке. Обосновано применение рекомбинантных факторов свертывания крови (фVIIa) при коагулопатии на фоне массивной кровопотери.
Читати
Помилки надання невідкладної допомоги та інтенсивної терапії дітям із бронхіальною астмою = Mistakes of management principles of pathogenetic therapy of urgent condition in children with bronchial asthma / О. М. Охотнікова // Дитячий лікар. – 2017. – N 5/6. – С.19-30. – Бібліогр.: в кінці ст.
Анотація
Бронхіальна астма (БА) є загальним і потенційно серйозним хронічним захворюванням, яке на сьогодні не є виліковним, проте може бути медикаментозно контрольованим . За даними Центру з контролю і профілактики захворювань (Center for Disease Control and Prevention; CDC) за 2013 р., у США 22 млн (7,3%) людей страждали на БА. З них 6,1 млн (8,3%) – діти, при цьому 4,2% – хворі віком від 0 до 4 років; 9,9% – діти від 5 до 14 років; 8,6% – від 15 до 18 років. Згідно з даними звіту, рівень смертності від астми у дітей становив 3,0 : 1 000 000. БА є гетерогенною хворобою, яка зазвичай характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів (ДШ) і проявляється такими симптомами, як утруднене свистяче дихання, задишка, почуття тяжкості у грудях і кашель, які є варіабельними і змінюються за часом їх виникнення, частотою та інтенсивністю, разом із варіабельністю обмеження потоку видихуваного повітря внаслідок:
• бронхоконстрикції (звуження ДШ);
• потовщення стінки ДШ;
• збільшення кількості слизу в ДШ.
Симптоми можуть виникнути або посилитися після дії вірусних інфекцій, причинно-значущих алергенів, тютюнового диму, фізичного навантаження, стресу тощо. За даними станції швидкої медичної допомоги м. Єкатеринбурга (РФ), кожний п’ятий виклик педіатричної бригади у зв’язку з хворобами органів дихання здійснюється з приводу гострої обструкції ДШ. З усіх дітей із бронхообструкцією 22% становили пацієнти із загостренням БА на тлі ГРВІ. Серед госпіталізованих дітей синдром бронхообструкції, асоційований із ГРВІ, відзначено у 73% випадків, у 21% хворих він розвинувся на тлі кашлюка, у 3% дітей його причиною була тимомегалія, діти з цитомегаловірусною інфекцією і бронхолегеневою дисплазією становили 2 і 1% відповідно, що підтверджує провідну роль респіраторних інфекцій у виникненні синдрому бронхообструкції у дітей. На жаль, традиційно склалося так, що у нашій країні невідкладна терапія при загостренні БА у дітей нерідко проводиться застарілими лікарськими засобами, що вже втратили свою клінічну значущість. Так, на Другому міжнародному конгресі «Швидка допомога-2001» при проведенні анкетування лікарі станцій швидкої медичної допомоги серед засобів, які вони застосовують для лікування загострення БА у дорослих, називали еуфілін (90%), адреналін (45%), супрастин (28%), димедрол (19%), реланіум (17%), серцеві глікозиди (16%), но-шпу (14%), папаверин і фуросемід (по 12%), анальгін та глюконат кальцію (по 9%; рис. 1). Застосування даних препаратів не тільки малоефективне, але й супроводжується високою частотою побічних реакцій, сприяє зростанню кількості повторних викликів швидкої медичної допомоги та госпіталізацій, а також значною мірою підвищує витрати на лікування. Особливо це буває трагічним при використанні цих лікарських засобів у дітей.
Читати