У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
- Цироз печінки: рекомендації AGA
- Аутоімунний гепатит: рекомендації AASLD 2019
- Функціональна діарея та cиндром подразненого кишечнику: рекомендації AGA 2019
- Хронічний панкреатит: Європейські рекомендації щодо діагностики та лікування
- Гепатит: останні рекомендації з діагностики та лікування
- Клинические рекомендации Украинской гастроэнтерологической ассоциации по ведению больных синдромом раздраженной кишки
- Керівні рекомендації з ведення пацієнтів із гастропатією, спричиненою нестероїдними протизапальними препаратами (Міжнародний консенсус «ICON-G»)
Цироз печінки: рекомендації AGA
Анотаці
В Україні залишаються труднощі в отриманні точних епідеміологічних даних про ЦП. За даними Державної служби статистики України у 2015 р. зареєстровано 47 857 випадків захворювань на ЦП (131,8 на 100 тис. населення), в тому числі 8254 — з діагнозом, встановленим вперше в житті (22,7 на 100 тис. населення). При цьому серед населення працездатного віку зареєстровано 27 797 випадків захворювань на ЦП (111,6 на 100 тис. населення). У популяції чоловіків (≥18 років) цей показник становив 29 154 випадки (183,7 на 100 тис. населення), серед жінок — 18 703 випадки (97 на 100 тис. населення). Суттєво впливає на летальність від ЦП пізнє звернення пацієнтів до лікарів. Тому в Україні, згідно з даними статистики, 25% пацієнтів із ЦП вмирають через 2 міс після діагностування хвороби і тільки 25% можуть прожити більше року. З огляду на те, що більшість пацієнтів з ЦП віком до 60 років, збільшення їх кількості є істотною соціально-економічною проблемою для суспільства в цілому і потребує своєчасного лікування та профілактики цього захворювання, як вважають фахівці МОЗ України.
Американська гастроентерологічна асоціація (American Gastroenterological Association) опублікувала настанови для лікування пацієнтів із цирозом печінки, де запропоновано рекомендації щодо лікування при основних ускладненнях цирозу печінки, включаючи коагулопатію і тромбоцитопенію. «Ми добре знаємо, що для пацієнтів із ЦП характерні ускладнення, асоційовані з про- і антитромботичним станами. Тому завжди постає питання щодо призначення антикоагуляційної терапії», – коментують фахівці.
Основні рекомендації:
- Не слід рутинно проводити корекцію тромбоцитопенії та коагулопатії при виконанні процедур низького ризику, наприклад накладенні лігатур на варикозне розширені вени, парацентезі, торакоцентезі.
- При активній кровотечі з метою мінімізувати ризик кровотеч при процедурах високого ризику:
– цільовий показник тромбоцитів >50 000 мм³;
– рекомендовано менше орієнтуватись на рівень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при оцінці гемостазу. - Більш адекватними показниками, що відображають гемостаз, є рівень фібриногену (цільовий показник >120 мг/дл) і показники тромбоеластографії.
- Застосування прокоагулянтів, тромбоцитів або свіжозамороженої плазми крові при надмірному використанні може призвести до інфекцій, трансфузійних та імунологічних ускладнень. Альтернативою можна вважати використання антифібринолітичної терапії, такої як:
– транексамова кислота у пацієнтів із персистуючою кровотечею зі слизової оболонки або пункційної рани;
– десмопресин рекомендується для використання у пацієнтів із нирковою недостатністю.
Читати
Аутоімунний гепатит: рекомендації AASLD 2019
Анотація
Аутоімунний гепатит вважається рідкісним захворюванням, його клінічні прояви напряму залежать від раси та етнічної приналежності людини. Так, уродженці Аляски мають вищу частоту іктеричної форми AIГ на початку захворювання, для латиноамериканців характерний цироз печінки; в афроамериканців відзначають більш прогресивний перебіг захворювання та вищу частоту рецидивів після трансплантації печінки порівняно з іншими расами. Переважання жінок (71–95%) спостерігається серед дорослого населення та дитячого — 60–76% становлять дівчата. Ранні епідеміологічні повідомлення дозволяють припустити, що початок розвитку АІГ мав вікові піки у 10–30 та 40–60 років. Так, у Данії та Новій Зеландії за минулі роки пікові періоди настання АІГ відзначали у віці >60 років. Захворюваність на АІГ варіюється у всьому світі залежно від регіону та віку виникнення захворювання. Захворюваність серед дорослого населення коливається від 0,67 (південь Ізраїлю) до 2 випадків на 100 тис. осіб (Кентерберійський регіон Нової Зеландії). Захворюваність у дітей нижча і становить від 0,23 (Канада) до 0,4 на 100 тис. людино‑років (США). За останні кілька десятиліть захворюваність в Іспанії, Данії, Швеції та Нідерландах зросла майже на 50%, поширеність серед дорослих осіб коливається від 4 (Сінгапур) до 42,9 (тубільці Аляски) на 100 тис. осіб, а серед дітей — від 2,4 (ненароджених дітей Канади) та 3 на 100 тис. осіб (США) до 9,9 на 100 тис. осіб (Канада).
Аутоантитіла
- ANA – антинуклеарні антитіла, виявляються у 80% дорослих представників північноамериканської етнічної групи із АІГ на початку захворювання;
- SMA – антитіла до гладких м’язів, виявляються у 63% випадків АІГ;
- anti-LKM1 – антитіла до мікросомального антигену печінки та нирок, визначаються у 3%. Титри аутоантитіл у дорослих та дітей відображають ступінь тяжкості захворювання та реакцію на лікування, однак вони не є встановленими біомаркерами активності захворювання чи результатами лікування;
- анти-SLA – антитіла до розчинного антигену печінки (цитокератину), наявні у 7–22% пацієнтів з АІГ, мають високу специфічність (99%) для діагностики АІГ.
Основні положення
- Рекомендовані ознаки для встановлення діагнозу АІГ:
1.Підвищений рівень амінотрансаміназ у сироватці крові.
2.Підвищений рівень IgG у сироватці крові та/чи позитивний сироватковий маркер.
3.Виключення вірусних, спадкових, метаболічних, холестатичних і лікарсько‑індукованих захворювань.
Читати
Функціональна діарея та cиндром подразненого кишечнику: рекомендації AGA 2019
Анотація
Представлені рекомендації AGA щодо лабораторної діагностики функціональної діареї (ФД) та синдрому подразненого кишечнику (СПК) у дорослих осіб. Цей гайдлайн розроблений Комітетом з клінічної практики AGA (Committee and approved by the AGA) та затверджений Правлінням AGA (Governing Board). Основна увага в цих рекомендаціях приділяється вибору відповідних лабораторних досліджень для діагностики ФД та СПК. У рекомендаціях використовувався підхід GRADE — система класифікації, оцінки, розроблення та експертизи рекомендацій.
Основні рекомендації
- Пацієнтам із ФД рекомендовано проводити визначення рівня фекального кальпротектину або фекального лактоферину для діагностики на СПК. Умовна рекомендація, низька якість доказів.
- Пацієнтам із ФД не рекомендовано для скринінгу на СПК використовувати визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) або рівня С-реактивного білка (СРБ). Сильна рекомендація, висока якість доказів.
Як показали результати дослідження, ШОЕ та СРБ мають дуже низьку чутливість у діагностиці СПК. Так, для СПК чутливість становила 0,73 (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,64–0,80). А специфічність 0,78 (95% ДІ 0,58–0,91). Подібні дослідження проведені з метою визначення чутливості для ШОЕ, однак результати призвели до ще нижчих оцінок діагностики СПК.
- Пацієнтам із ФД рекомендовано проводити дослідження на наявність лямблій. Сильна рекомендація, висока якість доказів.
Коментар. Рекомендується використовувати тестування для виявлення антигену Giardia lamblia або полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) для виявлення рибосомальної РНК.
По всій території США лямбліоз є частою причиною діареї, яка легко піддається лікуванню. Сучасні діагностичні дослідження демонструють чутливість і специфічність на антигени лямблій >95%.
- Пацієнтам із ФД з необтяженим епідеміологічним анамнезом (відсутність даних про недавні подорожі або імміграцію з регіонів підвищеного ризику) AGA не рекомендує проводити дослідження на виявлення паразитів (за винятком лямблій). Умовна рекомендація, низька якість доказів.
За відсутності даних анамнезу про подорожування чи еміграцію з районів підвищеного ризику рутинне дослідження калу на наявність паразитів є малоінформативним для виявлення причин ФД. Щодо лікування діареї мандрівника AGA рекомендує посилатися на спеціалізовані гайдлайни Центрів контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) або інших світових рекомендацій.
- Пацієнтам із ФД рекомендовано провести дослідження на наявність целіакії з визначенням антитіл до тканинної трансглутамінази IgA з подальшим тестуванням при виявленні позитивного результату. Сильна рекомендація, помірний рівень доказів.
Коментар. Варіанти дослідження для пацієнтів із дефіцитом IgA включають визначення антитіл тканинної трансглутамінази IgG (IgA-tTG) та антитіл до гліадину (дезамінованих пептидів) IgG та IgA.
Целіакія є можливою причиною ФД, тому її діагностика дуже важлива. Оскільки дефіцит IgA-tTG може призвести до хибнонегативного результату, існує дві стратегії для підтвердження чи спростування діагнозу целіакії. Визначення кількісного рівня IgA: якщо він відповідає нормі — підтверджує точність негативного IgA-tTG. Друга стратегія полягає у визначенні антитіл до гліадину IgG та IgA.
Також для підтвердження діагнозу можливе виконання біопсії дванадцятипалої кишки. Дорослим для уточнення діагнозу целіакії рекомендовано виконувати біопсію тонкої кишки до призначення безглютенової дієти.
Читати
Хронічний панкреатит: Європейські рекомендації щодо діагностики та лікування
Анотація
1. Вибір лікувальної тактики: першочергові заходи
Рекомендація
А. Європейське товариство шлунково-кишкової ендоскопії пропонує проводити ендоскопічну терапію та/чи екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ESWL) як терапію першої лінії при больовій формі неускладненого ХП у разі порушення прохідності панкреатичної протоки головки або тіла підшлункової залози. Клінічну ефективність терапії необхідно очікувати через 6–8 тиж; у разі якщо вона виявляється незадовільною, ситуацію слід вирішити при спільному обговорені подальшої лікувальної тактики в рамках мультидисциплінарної команди, розглянувши при цьому варіант хірургічного втручання. (Слабка рекомендація, якість доказів низька.)
Б. Для отримання максимально позитивного клінічного результату від проведення первинного чи довготермінового застосування ендоскопічної терапії та/чи ESWL із очікуваною довготривалою ремісією добір пацієнтів має бути ретельним з урахуванням певних чинників: відсутність стриктури головної протоки підшлункової залози (ГППЗ); короткий термін перебігу ХП та нетривалий період загострення; клініка помірного больового синдрому; відмова від тютюнопаління та вживання алкоголю. Після стабілізації процесу в обов’язковому порядку має розглядатися питання повного відновлення прохідності панкреатичної протоки: видалення каменів та проведення стентування в зоні формування стриктур. (Слабка рекомендація, якість доказів низька.)
В. Для виключення раку підшлункової залози та планування подальшої лікувальної тактики необхідно виконати високоякісне комп’ютерно-томографічне сканування підшлункової залози та/чи магнітно-резонансну томографію з холангіопанкреатографією. (Слабка рекомендація, якість доказів низька.)
2. Тактика у хворих на калькульозний панкреатит
Утворення каменів у підшлунковій залозі може відбуватися безпосередньо в силу різних причин із рівномірним кальцинуванням, а також проявлятися як рентгенонеконтрастні білкові корки, які можуть у подальшому перебігу захворювання кальцинуватися. Переважна більшість каменів підшлункової залози кальцинована і рентгеноконтрастна; їх поширеність зростає з часом, досягнувши приблизно 50 та 100%, через 5 та 14 років відповідно після початку захворювання. Частіше вони виникають у чоловіків, які зловживають алкоголем та палять. Камені підшлункової залози у хворих на ХП, яким проводили ендоскопічну терапію та/або ESWL, є одиничними у 10–62% пацієнтів; найчастіше локалізуються в голівці підшлункової залози і мають середній розмір 10 мм. У 50% пацієнтів також виявляються супутні стриктури протоки. Успішно проведена літотрипсія асоційована при досягненні фрагментації каменів до розміру 2–3 мм і визначається як «кліренс успішності»: повний, частковий або невдалий. Відповідно очищення від каменів становить >90, 50–90 або <50%.
Доведено, що ESWL більш ефективний та менш травматичний метод, ніж ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (EРХПГ) (майже втричі), а частота успішного видалення каменів після літотрипсії із застосуванням ендоскопічного втручання не перевищує 9%.
Читати
Гепатит: останні рекомендації з діагностики та лікування
Анотація
Актуальність
Клінічний діагноз «аутоімунний гепатит» (АІГ) існує декілька десятиліть, але досі викликає труднощі в діагностиці. Клінічні прояви АІГ різні — від відсутності виражених проявів ураження печінки до тяжкої форми, яка є практично ідентичною гострому чи блискавичному вірусному гепатиту.
АІГ вважається рідкісним захворюванням, його поширеність у європейській популяції становить 16–18 випадків на 100 тис. населення, ураження жінок відбувається утричі частіше. АІГ вражає всі популяції та всі вікові категорії, найчастіше у пубертатному віці та у період 30–60 років.
Діагностика АІГ
Діагноз АІГ повинен розглядатися в усіх пацієнтів за наявності високого рівня імуноглобулінів G (IgG), з обов’язковим проведенням диференційної діагностики.
Виділяють дві форми гострого АІГ:
- Різке погіршення стану на фоні недіагностованого чи неправильно діагностованого АІГ (загострення хронічного АІГ).
- Гострий початок та відсутність хронічного ураження печінки при гістології (істинний гострий АІГ).
Залежно від визначених аутоантитіл захворювання класифікують на два підтипи:
- АІГ‑1: характеризується циркуляцією антинуклеарних (ANA) аутоантитіл і/або антитіл до гладких м’язів (SMA) і/або аутоантитіл до розчинних печінкових антигенів (анти-SLA/LP ).
- АІГ‑2: аутоантитіла проти мікросомального антигену печінки та нирок (анти-LKM1, анти-LKM3) і/або антитіл до цитозольного антигену печінки 1-го типу (анти-LC1).
Читати
Клинические рекомендации Украинской гастроэнтерологической ассоциации по ведению больных синдромом раздраженной кишки
Аннотация
Синдром раздраженной кишки (СРК) является одним из наиболее распространенных гастроэнтерологических заболеваний, которым страдает в среднем 10-15% взрослой популяции. СРК – это наиболее частое проявление функциональной гастроинтестинальной патологии, которое после своего дебюта в большинстве случаев сохраняется длительное время, нередко – всю оставшуюся жизнь. Не являясь опасным для жизни заболеванием, СРК, тем не менее, будучи хроническим состоянием, значительно ухудшает качество жизни многочисленных больных. Хотя большая часть пациентов с СРК за медицинской помощью не обращаются, их ведение связано с существенными экономическими затратами, поскольку пациенты с СРК используют на 50% больше различных медицинских ресурсов, чем пациенты с другой патологией. Существенная часть расходов связана с частыми повторными врачебными консультациями, проведением диагностических тестов, инвазивных процедур или необоснованных оперативных вмешательств. Таким образом, диагностика, лечение и длительное ведение больных СРК являются актуальной медицинской проблемой во всем мире, включая Украину.
Настоящие рекомендации по ведению больных СРК предложены Украинской гастроэнтерологической ассоциацией и основаны на данных, имеющихся в электронных базах данных PubMed, NCBI, Cochrane Library, Research-Gate, Google Scholar, а также на рекомендациях ведущих международных гастроэнтерологических и других ассоциаций и обществ: AGA, ACG, USNGC, NICE, UEG. При подготовке рекомендаций учитывались только оригинальные (проспективные, рандомизированные, контролированные и двойные слепые) исследования, систематические обзоры и метаанализы, а при их отсутствии – исследования с более низкой доказательностью (обсервационные или ретроспективные, исключая описание клинических случаев).
В настоящих клинических рекомендациях с целью оценки качества фактических данных для наиболее часто используемых фармакологических методов лечения СРК использована система GRADE, согласно которой выделяют высокий, средний, низкий и очень низкий уровень доказательств. Высокий уровень доказательств означает, что дальнейшие исследования для изменения мнения относительно эффективности вмешательства не требуются. Средний (умеренный) уровень доказательств предполагает необходимость дополнительных исследований относительно установления эффективности. Низкий уровень доказательств означает, что ожидаются новые исследования, которые могут изменить мнение относительно эффективности вмешательства. Очень низкий уровень показывает, что доказательства сомнительные или конфликтные, соотношение «риск/польза» точно не определено. Все рекомендации представлены с учетом их силы: сильные рекомендации предполагают явное преимущество метода/вмешательства над риском его применения, в связи с чем строго рекомендованы; слабые рекомендации балансируют на грани соотношения «риск/польза».
Читати
Керівні рекомендації з ведення пацієнтів із гастропатією, спричиненою нестероїдними протизапальними препаратами (Міжнародний консенсус «ICON-G»)
Анотація
Нестероїдні протизапальні препарати -індукована гастропатія розвивається при прийомі НПЗП у дозі, яка пригнічує вироблення простагландинів і посилює перистальтику шлунка, викликаючи збільшення проникності слизової оболонки, інфільтрацію нейтрофілами й утворення вільних радикалів, що в кінцевому підсумку призводить до ураження шлунка. Такі фактори ризику, як похилий вік, наявність супутніх захворювань (наприклад, виразкової хвороби, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), стриктури стравоходу, системного склерозу з ураженням стравоходу і шлунка, цирозу печінки, захворювань серцево-судинної системи), тривале застосування НПЗП, інфекція Helicobacter pylori, куріння і хронічний алкоголізм, а також застосовувані одночасно з НПЗП лікарські препарати, підвищують імовірність розвитку НПЗП-індукованої гастропатії.
НПЗП залишаються препаратами першої лінії для лікування болю і запалення, зокрема у пацієнтів з остеоартритом, тому повністю відмовитися від їх застосування на практиці складно, особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями кістково-м’язової системи. Через це клініцисти повинні виявляти обережність при призначенні НПЗП для забезпечення максимальних переваг лікування та мінімізації побічних ефектів. Будь-який медичний працівник, зокрема лікар загальної практики, може істотно знизити ризик розвитку НПЗП-індукованої гастропатії за умови оцінки стану пацієнтів і виявлення факторів ризику ще до призначення НПЗП, рекомендації пацієнтам не застосовувати додаткових безрецептурних НПЗП, призначення селективних інгібіторів циклооксигенази‑2 (ЦОГ‑2) як препаратів першої лінії і застосовування комбінованої терапії з гастропротекторним засобом.
На сьогодні є декілька міжнародних і регіональних настанов, якими користуються лікарі при веденні ускладнень з боку ШКТ, викликаних застосуванням НПЗП. Однак жодна з настанов не приділяє особливої уваги веденню НПЗП-індукованої гастропатії. Це свідчить про потребу розроблення специфічних клінічних настанов для лікарів загальної практики з лікування НПЗП-індукованої гастропатії, особливо для країн, що розвиваються. У цій статті представлені практичні рекомендації, призначені передусім лікарям первинної ланки, щодо профілактики, ранньої діагностики та лікування НПЗП-індукованої гастропатії, сформовані під час консенсусної наради у м. Дубаї (ОАЕ) 3 грудня 2016 р.
Читати