У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
- Активность овариальной ароматазы: методы оценки и клиническое значение в протоколах экстракорпорального оплодотворения
- Анестезия и интенсивная терапия при массивной кровопотере в акушерстве. Клинические рекомендации
- Менеджмент хронічного тазового болю в жінок: короткий довідник лікаря на основі настанов EAU (2019)
- Обзор международных рекомендаций по антисептике при нейроаксиальной анальгезии родовПринципы диагностики новообразований яичника: минимизация
- Привычное невынашивание беременности: особенности диагностики и лечения
- Профилактика, алгоритм ведения, анестезия и интенсивная терапия при послеродовых кровотечениях. Клиничекие рекомендации
- Фармакотерапія остеопорозу в жінок після менопаузи (клінічні настанови ESE, 2019)
Активность овариальной ароматазы: методы оценки и клиническое значение в протоколах экстракорпорального оплодотворения / П. П. Яковлев [и др.] // Журнал акушерства и женских болезней. – 2018. – Том 67, N 2 ЕБ. – С.61-69. – Библиогр.: с.67-69. – ISSN 1684-0461
Аннотация
Ароматаза Р450 является ключевым ферментом синтеза эстрадиола (Э2) в антральных фолликулах яичника. Она играет важную роль в определении динамики фолликулогенеза и качества получаемых ооцитов при стиму-ляции суперовуляции яичников гонадотропинами в протоколах ЭКО. Активность ароматазы зависит от множества факторов как внегонадного, так и внутрияичникового происхождения. Достаточный уровень Э2 необходим для правильного развития ооцитов, поскольку незрелые ооциты человека имеют Э2-зависимые механизмы цитоплазматического созревания. Ароматазная активность клеток гранулезы, полученных в протоколе экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) у забеременевших пациенток, по мнению ряда авторов, значительно выше, чем у незабеременевших, после переноса одинакового числа эмбрионов. Ооциты, полученные из фолликулов с более высоким уровнем Э2 в фолликулярной жидкости, имели большую частоту оплодотворения. Также большее соотношение Э2 к тестостерону, более высокий уровень Э2 в фолликулярной жидкости и больший объем фолликулов в момент пункции ассоциирован с наступлением беременности у пациенток, проходящих протоколы ЭКО. В то же время низкое содержание интрафолликулярного Э2 у пациентов, например, с дефицитом 17α-гидроксилазы в протоколе ЭКО сопровождается задержкой эмбрионального развития in vitro и, как следствие, ассоциировано с худшими исходами. По данным литературы, имеется связь между изменением ароматазной активности с полиморфизмом гена CYP19A1 и исходом контролируемой овариальной стимуляции у женщин в протоколах ЭКО. Кроме того, ряд гинекологических заболеваний сопровождается изменением активности овариальной ароматазы.
Читати
Анестезия и интенсивная терапия при массивной кровопотере в акушерстве. Клинические рекомендации (протоколы лечения) / Е. М. Шифман [и др.] // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. – 2018. – Том 17, N 3. – С.81-100. – Библиогр.: с.96-100. – ISSN 1726-1678
Аннотация
В статье отражены основные положения клинических рекомендаций (протоколов лечения) по анестезии и интенсивной терапии при массивном акушерском кровотечении. Последовательно представлены основные факторы риска, возможные осложнения (ДВС-синдром), принципы клинической и лабораторной диагностики при данной патологии. Особое внимание уделено вопросам инфузионной, трансфузионной терапии и коррекции коагулопатических нарушений. Обсуждены проблемы оценки величины кровопотери, диагностики нарушений системы гемостаза, регуляции гемодинамики при геморрагическом шоке. Обосновано применение рекомбинантных факторов свертывания крови (фVIIa) при коагулопатии на фоне массивной кровопотери.
Замовити повний текст
Менеджмент хронічного тазового болю в жінок: короткий довідник лікаря на основі настанов EAU (2019)
Анотація
Суб’єктивна оцінка вираженості больового синдрому має важливе значення для визначення тяжкості та прогресування патології, а також ефективності лікування. Корисним є ведення «щоденника болю», де жінка може відмічати вираженість больового синдрому, потребу у використанні аналгетиків, вплив на активність та ін. Якщо основною метою лікування є полегшення больових відчуттів, перед початком терапії слід обговорити з пацієнткою, який рівень полегшення болю може вважатися прийнятним для відновлення задовільної якості життя. Для цього необхідно оцінити вираженість больового синдрому за однією зі шкал оцінки болю:
- п’ятибальна «словесна» шкала: біль відсутній або легкий, помірний, сильний, дуже сильний;
- візуальна аналогова шкала: оцінка вираженості болю від 1 до 10 (рис.);
- числова 11-бальна шкала болю.
Суб’єктивне оцінювання болю не має залежати від когнітивних та емоційних змін у стані жінки. Важливо звернути увагу на оцінювання вираженості саме больового синдрому, а не на інші фактори, оскільки першочерговою метою лікування може бути зниження вираженості болю./
Збір анамнезу має дуже важливе значення в діагностиці ХТЗ. Тазовий біль – це синдромологічний діагноз, який встановлюється на основі наявності болю в ділянці таза протягом останніх 6 міс і за відсутності інших патологій протягом останніх 3 міс. Важливо спитати пацієнтку про симптоми, котрі могли би вказувати на наявність бактеріальних інфекцій, раку, вживання наркотиків (наприклад, кетаміну), первинні анатомічні та функціональні захворювання органів малого таза, нейрогенні розлади.
Об’єктивне обстеження має ґрунтуватися на даних анамнезу; воно спрямоване на виявлення/виключення конкретних захворювань, які могли би призвести до розвитку ХТБ, шляхом фізикального огляду жінки.
Читати
Обзор международных рекомендаций по антисептике при нейроаксиальной анальгезии родов // Вестник акушерской анестезиологии. – 2018. – N 1 ЕБ. – С.13-14
Аннотация
Нейраксиальная анальгезия является основным методом обезболивания родов во всем мире. Несмотря на значительный потенциальный риск неврологических и инфекционных осложнений, международные рекомендации по антисептике для нейроаксиальной техники широко варьируются. Основная цель этого исследования состояла в том, чтобы прояснить международную практику при нейроаксиальном обезболивании родов. Вторичной целью было определить приблизительную международную частоту инфекционных и неврологических осложнений при нейроаксиальной анальгезии в родах. Руководителям отделений анестезиологии было предложено заполнить онлайн-анкету, в которой изучались методы антисептики и осложнения нейроаксиальной катетеризации. Данные из 151 учреждения в 13 странах были собраны за 11 месяцев. Были получены данные приблизительно о 6 008 540 родов и 3 770 800 нейроаксиальных катетеризаций. Средний годовой коэффициент рождаемости на одно учреждение составлял 3979 родов, в среднем 2497 нейроаксиальных катетеризаций (что составляет 62,8% от всех родов). Сорок девять процентов респондентов сообщили, что они всегда носят стерильные халаты, тогда как 47,7% никогда. Хлоргексидин использовали 88,1% опрошенных, а 96,7% всегда носили лицевые маски. Тридцать четыре процента учреждений сообщили об инфекционных осложнениях за 10-летний период. Выявлено девяносто нейроаксиальных инфекций, что дает приблизительную частоту 1:41898 (2,39 инфекции на 100000 катетеризаций). Сообщалось о 202 неврологических осложнениях с приблизительной частотой 1:18667 катетеризаций (5,36 неврологических осложнений на 100000 катетеризаций). Исследование показало значительные различия в антисептике как между опрошенными центрами, так и странами.
Замовити повний текст
Привычное невынашивание беременности: особенности диагностики и лечения
Аннотация
Предлагаем вашему вниманию обзор обновленной версии (2017) клинического руководства Европейского общества репродуктологии и эмбриологии (European Society of Human Reproduction and Embryology, ESHRE) касательно обследования и лечения пациенток с повторными репродуктивными потерями. Документ разработан экспертами ESHRE на основе тщательного изучения научных данных.
Невынашивание беременности (самопроизвольный аборт, выкидыш) определяется как спонтанная гибель плода до достижения им жизнеспособности. Таким образом, этот термин включает потерю беременности на ранних сроках (до 22 нед). Диагноз «привычное невынашивание беременности», как правило, ставится после двух произошедших друг за другом выкидышей. При этом исключаются случаи внематочной беременности и пузырного заноса. Различают первичное и вторичное привычное невынашивание. О первичном невынашивании речь идет в случае прерывания всех наступавших у женщины беременностей, а вторичное – определяется как выкидыши после того, как одна или несколько предыдущих беременностей продлились более 24 нед.
Прерывание беременности на ранних сроках является частым осложнением. В соответствии с результатами популяционного исследования (Nybo Andersen et al., 2000) гибелью плода заканчиваются 13,5% беременностей. Привычное невынашивание наблюдается значительно реже. Так, в литературных источниках имеются сведения, что у 1-2% женщин случаются три подряд выкидыша на сроке до 20 нед (Ford и Schust, 2009).
Потеря желанного ребенка является печальным событием в жизни супружеской пары, а повторяющийся характер привычного невынашивания усугубляет пережитое горе. Клиницисты должны учитывать психосоциальные потребности супругов при предоставлении и организации медицинской помощи.
Читати
Профилактика, алгоритм ведения, анестезия и интенсивная терапия при послеродовых кровотечениях. Клиничекие рекомендации / Е. М. Шифман [и др.] // Вестник интенсивной терапии. – 2019. – N 3. – С.9-33. – Библиогр.: с. 28-32. – ISSN 1726-9806.
Аннотация
Послеродовое кровотечение –кровопотеря – 500 мл во время родов через естественные родовые пути и -1000 мл при операции кесарева сечения (КС) или любой клинически значимый объем кровопотери (приводящий к гемодинамической нестабильности), возникающий на протяжении 42 дней (6 нед.) после рождения плода.
Общими причинами послеродового кровотечения являются нарушение сократительной способности матки (90%) и травмы родовых путей (7%).
3% послеродовых кровотечений связаны с наличием остатков плацентарной ткани или нарушениями в системе гемостаза.
В основе развития ранних послеродовых кровотечений ( до 24ч) лежат 4 патогенетических нарушения (правило «4Т»)
Замовити повний текст
Фармакотерапія остеопорозу в жінок після менопаузи (клінічні настанови ESE, 2019)
Анотація
Після менопаузи остеопоротичні переломи трапляються в кожної другої жінки, а серед жінок, які перенесли перелом, ризик іще вищий (National Osteoporosis Foundation, 2017; Gehlbach S. et al., 2012). Переломи спричиняють біль, обмеження руху та функції, страх падіння, що значно погіршує якість життя й підвищує смертність (Ioannidis G. et al., 2009; Hopkins R. et al., 2012). Водночас ефективні методи лікування доступні, хоча й не проводяться в багатьох жінок із дуже високим ризиком (Khosla S., Shane E., 2016).
У настановах Європейського товариства ендокринологів (ESE) проаналізовано сучасні аспекти лікування остеопорозу (ОП) у жінок після менопаузи (Eastell R. et al., 2019). Докази ґрунтуються на результатах двох систематичних оглядів. Перший включав 107 досліджень із загальною кількістю учасниць 193 987 (середній вік – 66 років, медіана спостереження – 28 міс). Метааналіз проводився шляхом прямого порівняння з плацебо й оцінки впливу препаратів на ризик переломів (РП) різної локалізації. Другий огляд оцінював якість терапії з точки зору пацієнта. Більшість жінок однаково значущими вважали ефективність і побічні явища. На другому місці була зручність прийому препарату: краще сприймався пероральний шлях, хоча за умови рідшого застосування віддавали перевагу ін’єкційному. Менш важливими чинниками були вартість і тривалість лікування. Страх перед раком молочної залози та небажання відновлення маткових кровотеч були поширеними причинами відмови від менопаузальної гормональної терапії (МГТ). Кальцій (Ca) та вітамін D вважалися найбільш безпечними препаратами.
Загальні підходи для підтримки здоров’я кісток. Із метою зниження ризику в осіб з ОП треба постійно застосовувати всі можливі немедикаментозні впливи. Передовсім це модифікація способу життя: припинення куріння й надмірного вживання алкоголю, запобігання падінням, вправи для зміцнення м’язів і тренування балансу, адекватне споживання Ca та вітаміну D. Важливо лікувати коморбідність і мінімізувати негативний вплив лікарських засобів на стан кісток або мінеральний обмін.
Читати