У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотеко
- Безопасность режимов лечения больных туберкулезом с множественной лекарственной устойчивостью возбудителя согласно новым рекомендациям ВОЗ 2019 г.
- Внебольничная пневмония у лиц с хронической сердечной недостаточностью: особенности клинических проявлений и роль сывороточных биомаркеров в диагностике
- Діагностично-лікувальні властивості відеоторакоскопії
- Жесткость сосудистой стенки у лиц с интерстициальными заболеваниями легких
- Застосування колапсотерапевтичних методів у комплексному лікуванні хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень.
- Лечение инфекций нижних дыхательных путей у амбулаторных пациентов: фокус на кларитромицин
- Обґрунтування показань та оптимальних строків для проведення малоінвазивних хірургічних втручань при лікуванні хворих на туберкульоз легень і плеври
- Перехрест бронхіальна астма / хронічне обструктивне захворювання легень
- Поражения легких при системных заболеваниях соединительной ткани
- Современные подходы к ведению пациентов с бронхоэктазией
- Современные подходы к консервативной терапии взрослых пациентов с бронхоэктазами
- Сучасні підходи до лікування кашлю як провідного симптому респіраторної патології
- Сучасний стан та перспективи діагностики захворювань легень, спричинених нетуберкульозними мікобактеріями
- Тройная терапия в лечении хронической обструктивной болезни легких
- Характеристики некоторых препаратов с антиоксидантной активностью и их применение для лечения туберкулеза
Безопасность режимов лечения больных туберкулезом с множественной лекарственной устойчивостью возбудителя согласно новым рекомендациям ВОЗ 2019 г.
Аннотация
Цель исследования – оценка безопасности режимов химиотерапии, сформированных согласно принципам рекомендаций Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) 2019 г., у больных туберкулезом с множественной лекарственной устойчивостью (МЛУ) возбудителя в условиях клинической практики. Был проведен ретроспективный анализ частоты, спектра, тяжести и факторов риска нежелательных реакций (НР) при реализации режимов химиотерапии согласно рекомендациям ВОЗ 2019 г. у 122 больных туберкулезом органов дыхания с МЛУ и широкой лекарственной устойчивостью в рамках программного применения новых противотуберкулезных препаратов. В результате выявлено, что частота НР составила 64,8% (95%-ный ДИ 55,9-72,7%), преобладали гастроинтестинальные, сердечно-сосудистые и аллергические реакции, фактором риска являлось наличие сопутствующей патологии (ОШ = 6,44, 95%-ный ДИ 1,91-21,76). НР 3-4-й степени тяжести отмечены у 24,6% (95%-ный ДИ 17,8-33,0%), с преобладанием нейро-, ото- и гепатотоксических реакций, факторами риска являлись женский пол (ОШ = 3,15, 95%-ный ДИ 1,32-7,53) и осложнения химиотерапии в анамнезе (ОШ = 3,50, 95%-ный ДИ 1,49-8,70). Отмена минимум одного противотуберкулезного препарата в связи с НР потребовалась у 26,2% (95%-ный ДИ 19,2-34,7%), любого из препаратов группы А в течение первых 6 мес. химиотерапии ‒ у 13,9% (95%-ный ДИ 8,8-21,3%) пациентов.
Читати
Внебольничная пневмония у лиц с хронической сердечной недостаточностью: особенности клинических проявлений и роль сывороточных биомаркеров в диагностике / А. А. Бобылев [и др.] // Пульмонология. – 2019. – Том 29, N 4. – С.391-401. – Библиогр.: с.401
Аннотация
Целью исследования явилось рассмотрение особенностей течения внебольничной пневмонии (ВП) на фоне хронической сердечной недостаточности (ХСН) и оценка в динамике (до и после лечения) сывороточных концентраций биомаркеров воспаления – С-реактивного белка (СРБ), прокальцитонина (ПКТ), интерлейкина (IL)-6, фактора некроза опухоли-α (TNF-α) и мозгового натрийуретического пептида (МНУП) у пациентов с ВП в сочетании с ХСН. Материалы и методы. В проспективное наблюдательное исследование включены госпитализированные взрослые пациенты (n = 70) с доказанной ХСН и предварительным клиническим диагнозом ВП. Окончательная верификация ВП проводилась с помощью мультиспиральной компьютерной томографии легких, на основании результатов которой больные были распределены в 2 группы: 1-я (n = 35) – с доказанной ВП, 2-я (n = 35) – с неподтвержденной ВП (лица с другими инфекциями дыхательных путей – ИДП). При включении в исследование и на визите последующего наблюдения всем пациентам проводилась эхокардиография (ЭхоКГ) для оценки степени кардиальной дисфункции. Дополнительно к рутинным методам диагностики при поступлении (1-й визит), на 10–14-й день (2-й визит) и 28–42-й день (3-й визит) определялись сывороточные концентрации биомаркеров. Для обработки полученных результатов использовались стандартные статистические подходы. Результаты. По большинству демографических, анамнестических, клинических характеристик, а также по результатам лабораторной, инструментальной и рентгенологической диагностики рассматриваемые когорты оказались сопоставимыми. При отсутствии в группах достоверных различий по параметрам ЭхоКГ существенного влияния ВП на течение ХСН не подтверждено. После лечения у подавляющего большинства больных отмечено улучшение или исчезновение всех основных симптомов с благоприятным исходом обоих заболеваний. Кроме того, в обеих группах регистрировалась положительная динамика параметров ЭхоКГ, свидетельствующая об уменьшении кардиальной дисфункции на фоне проводимой терапии. При повизитном определении биомаркеров наиболее значимые различия отмечались при анализе СРБ. Так, его исходный уровень при ВП был существенно выше, чем при других ИДП, а после лечения снижался по результатам 2-го (для обеих групп) и 3-го (для 1-й группы) визитов. Наряду с этим регистрировались значимые межгрупповые различия по данному показателю как на 1-м, так и на 2-м визите. При оценке других биомаркеров (ПКТ, IL-6, МНУП) их сывороточные концентрации были, как правило, достоверно выше лишь на 1-м визите по сравнению с 2-м. Динамика уровня TNF-α оказалась статистически не значимой для всех категорий сравнения. Заключение. Развитие ВП при ХСН не оказывает существенного влияния на степень ее декомпенсации. Биомаркеры воспаления (СРБ, ПКТ, IL-6) могут использоваться для дифференциальной диагностики ВП и других ИДП при ХСН дополнительно к рутинному алгоритму, при этом наиболее перспективным из них является СРБ. На фоне стандартного лечения ВП и ХСН в стационаре отмечается достоверное снижение уровня клинически значимых биомаркеров (СРБ, ПКТ, IL-6, МНУП), что, вероятно, может учитываться при оценке эффективности терапии и прогноза.
Замовити повний текст
Діагностично-лікувальні властивості відеоторакоскопії / Ю.І. Фещенко, М.С. Опанасенко, Б.М. Конік [и др.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – № 2. – С.16-24
Анотація
Нині широкого розповсюдження в світі набула відеоасистована торакальна хірургія (ВАТС) — з англійської video assisted thoracic surgery (VATS). Цей метод включає в себе методику відеоторакоскопічного (ВТС) втручання шляхом установлення торакопортів.
Мета даної роботи — ознайомитися з лікувально-діагностичними можливостями ВТС втручань для диференціальної діагностики захворювань органів грудної порожнини на прикладі досвіду клініки. У ході роботи проаналізовано наслідки 1634 ВТС і ВАТС втручань за період від 2008 до 2018 р., виконаних у відділенні торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України».
Результати та обговорення: Ексудативний плеврит. Діагностична ефективність ВТС біопсії плеври становила 99,3 %.
Синдром легеневої дисемінації. Показники чутливості, діагностичної цінності і результативності ВТС і ВАТС біопсії легені при синдромі легеневої дисемінації були високими: при ВТС біопсії ‒ 98,0; 99,0 та 95,2 %, а при ВАТС ‒ 94,7; 100,0 та 94,7 % відповідно.
Синдром внутрішньогрудної лімфаденопатії. Рівень незбігу клінічного і патогістологічного діагнозів становив 60,6 %, у 70,7 % випадків він призвів до помилкового лікування. Показники чутливості, діагностичної цінності і результативності: при ВТС біопсії ‒ 90,2; 96,2 та 92,3 %, а при ВАТС ‒ 93,7; 97,1 та 94,2 % відповідно.
Випітний перикардит. ВТС біопсію перикарда з його фенестрацією проведено 20 (1,6 %) пацієнтам, найчастіше (55,0 % випадків) спостерігався у разі системних захворювань сполучної тканини.
Периферичні утворення легені. Було виконано 230 відеоторакоскопічних резекційних оперативних втручань та 34 трансторакальні голкові біопсії легені. Інформативність способу становила 100 %.
Новоутворення межистіння. Виконано 86 оперативних втручань з приводу згаданої нозології. ВТС видалення новоутворень проведено в 17 (19,8 %) спостереженнях, у 69 (80,2 %) виконано біопсію.
Пневмоторакс і бульозна емфізема. Виконано 69 ВТС резекцій бул легені за допомогою ендоскопічного зшивального апарата в поєднанні з термохімічним плевродезом або парієтальною плевректомією. Рівень післяопераційних ускладнень — 5,0 % (82 випадки). Рівень післяопераційної летальності ‒ 4 (0,2 %) випадки.
Висновки: ВТС втручання відіграють важливу роль у діагностиці і лікуванні різних патологій органів грудної порожнини в результаті біопсії з гістологічним дослідженням, їх можна розглядати як альтернативу торакотомії. Втручання є малотравматичним і перспективним методом діагностики та хірургічного лікування захворювань органів грудної порожнини.
Замовити повний текст
Жесткость сосудистой стенки у лиц с интерстициальными заболеваниями легких / Е. И. Леонов, Е. И. Шмелев, Е. А. Шергина // Пульмонология. – 2019. – Том 29, N 5. – С.582-589. – Библиогр.: с.588-589
Аннотация
При высоком уровне сердечно-сосудистой коморбидности среди пациентов с заболеваниями легких требуется изучение факторов риска сердечно-сосудистых осложнений. Жесткость сосудистой стенки (ЖСС) как независимый фактор риска развития сердечно-сосудистых событий остается неизученным среди пациентов с интерстициальными заболеваниями легких (ИЗЛ). Целью данной работы явилось изучение состояния ЖСС и ее взаимосвязи с систолической функцией правого желудочка (ПЖ) у больных ИЗЛ. Материалы и методы. Обследованы пациенты с хроническим течением гиперсенситивного пневмонита (ГП) (n = 50) и идиопатическим легочным фиброзом (ИЛФ) (n = 26). Проводились компьютерная томография органов грудной клетки, бодиплетизмография, спирометрия, измерялась диффузионная способность легких по монооксиду углерода (DLCO), выполнялась оценка газов крови и параметров ЖСС. Результаты. У 26 (52 %) пациентов с ГП и 14 пациентов с ИЛФ выявлено повышение скорости пульсовой волны в аорте (СПВАo). По данным корреляционного анализа, проведенного у пациентов обеих групп, показаны статистически значимые взаимосвязи между СПВАo и DLCO (p < 0,05), парциальным давлением кислорода в крови (PaO2) (p < 0,05), легочным фиброзом (ЛФ) (p = 0,001) и распространенностью «матового стекла». Показатели систолической функции ПЖ – систолическая экскурсия плоскости трикуспидального кольца, индекс работы миокарда ПЖ, а также систолическая скорость движения трикуспидального кольца значимо коррелировали с показателями СПВАo, амбулаторного индекса ригидности артерий и индекса аугментации (p < 0,05). Заключение. Для больных ГП и ИЛФ характерно частое повышение ЖСС, а факторами, взаимосвязанными с ее повышением, являются выраженность гипоксемии, ЛФ, нарушение DLCO. Показатели ЖСС связаны с систолической дисфункцией ПЖ.
Замовити повний текст
Застосування колапсотерапевтичних методів у комплексному лікуванні хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень. / О.В. Хмель, І.А. Калабуха, В.Є. Іващенко [и др.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – № 2. – С.57-62
Анотація
Мета роботи ‒ визначити ефективність застосування колапсотерапевтичних методів у комплекс¬ному лікуванні хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень. Проведено аналіз результатів лікування 28 хворих на поширений деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень, у яких у комплексі лікувальних заходів застосовувалися колапсотерапевтичні методи.Штучний пневмоперитонеум був застосований у 17 (60,7 %), штучний пневмоторакс ‒ у 11 (39,3 %) хворих, у тому числі з відеоторакоскопічним пневмолізом ‒ у 5 (17,9 %). Колапс легені підтримувався протягом 8‒12 міс.
Клініко-рентгенологічна позитивна динаміка (поліпшення самопочуття, нормалізація температури тіла, зменшення виділення харкотиння до < 10 мл/день, розсмоктування інфільтрації та закриття порожнин деструкції) спостерігали у 84 % хворих, результат мікроскопії харкотиння був негативний більш ніж у половини обстежених через 6 міс від початку лікування. Закриття порожнин розпаду шляхом рубцювання досягнуто у 7 хворих, у 4 ‒ на місці порожнин розпаду сформувалися туберкуломи. У 5 хворих спостерігався вихід туберкульозного процесу у цироз. Таким чином, застосування колапсотерапевтичних заходів у комплексному лікуванні хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз дало змогу досягти задовільних результатів у 24 (85,7 %) спостереженнях. Вилікування досягнуто у 19 (67,9 %) пацієнтів, з яких у 3 (10,7 %) застосування оперативного лікування не знадобилося. Ускладнення колапсотерапевтичного лікування спостерігалися у 8 (28,6 %) хворих, однак додаткових заходів (дренування плевральної порожнини з постійною аспіра-цією) потребували тільки 2 пацієнти.
Замовити повний текст
Лечение инфекций нижних дыхательных путей у амбулаторных пациентов: фокус на кларитромицин
Аннотация
Согласно данным исследования Global Burden of Disease (2015), хроническое обструктивное заболевание легких (ХОЗЛ) и инфекции нижних дыхательных путей (ИНДП) занимают, соответственно, третье и четвертое места среди самых распространенных причин смерти после ишемической болезни сердца и цереброваскулярной патологии.
Термин ИНДП является достаточно обширным понятием, которое включает различные заболевания, в том числе острые бронхиты, пневмонию, обострения хронических пульмонологических заболеваний, таких как ХОЗЛ или бронхоэктатическая болезнь.
Ежегодная заболеваемость пневмонией, одной из наиболее распространенных ИНДП, составляет 24,8 случая на 10 тыс. взрослого населения. Значения данного показателя существенно варьируются в зависимости от возраста пациентов: высокий уровень заболеваемости наблюдается в возрастной группе 65-79 лет (63,0 случая на 10 тыс. населения) и >80 лет (164,3 случая на 10 тыс.). Пневмококковая пневмония признана основной причиной смертности, обусловленной ИНДП. Согласно данным исследования Global Burden of Disease (2015), наиболее распространенным этиологическим фактором воспаления легких считается пневмококк, именно он ответственен за >1,5 млн (95% ДИ 9,58-21,84) летальных исходов в 2015 г. во всем мире. Как правило, пневмонией часто страдают дети <5 лет, что делает эту патологию одной из самых распространенных причин смерти, ассоциированной с ИНДП в данной популяции. Внебольничная пневмония (ВБП) и обострение хронического бронхита (ХБ) представляют собой острые ИНДП, типичные для амбулаторной прак¬тики. Ежегодная распространенность ВБП составляет 5-11 случаев на 1000 человек в общей популяции, в категории пожилых лиц этот показатель еще выше. ВБП является основной причиной летального исхода, обусловленного инфекционной патологией в развитых странах, а также одной из ведущих причин заболеваемости и смертности в развивающихся странах, которая ассоциируется с огромными медицинскими расходами (только в США они превышают 10 млрд долларов ежегодно). Показатель смертности от ВБП прогрессивно возрастает при увеличении тяжести заболевания: у амбулаторных, стационарных больных и пациентов отделений интенсивной терапии он составляет соответственно <5%, 10% и >30%. Курение, хронические сопутствующие заболевания, длительное пребывание в лежачем положении увеличивают вероятность летального исхода. Данная статья представляет собой обзор литературы, посвященный ИНДП и лечению данной патологии с акцентом на применении кларитромицина. При написании использованы материалы обзорных статей, клинических и экспериментальных исследований, практических руководств, опубликованных после 2000 г. Поиск информации в электронных базах данных PubMed, Google Scholar и Google проводился с использованием ключевых слов «пневмония» и «макролиды».
Читати
Обґрунтування показань та оптимальних строків для проведення малоінвазивних хірургічних втручань при лікуванні хворих на туберкульоз легень і плеври
Анотація
Мета роботи — вивчити та обґрунтувати показання та оптимальні строки для проведення малоінвазивних хірургічних втручань при лікуванні хворих на туберкульоз (ТБ) легень і плеври. Було проведено ретроспективний аналіз серед хворих І клінічної групи. Проаналізовано 169 відеоасистованих (VATS) оперативних втручань у хворих на ТБ легень. Усі пацієнти перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» у період з 2008 до 2018 р. Проведено вивчення й аналіз історій хвороб, а також виписок з історій хвороб (з інших стаціонарів). В результаті обговорення виявлено, що основними показаннями до VATS-втручань у хворих на ТБ легень є так звані «малі форми ТБ», а саме: туберкулома ‒ 72 (55,4 %) випадки, конгломеративна туберкулома ‒ 11 (8,5 %) спостережень, множинні туберкуломи ‒ 8 (6,2 %) хворих і казеома ‒ 4 (3,1 %) пацієнти. Хірургічні втручання (і VATS-резекції зокрема) необхідно проводити у фазі ремісії та компенсації туберкульозного процесу. Оптимальними термінами для проведення VATS-резекцій легені у хворих на ТБ легень є 2 міс від початку протитуберкульозної терапії (ПТТ) за І категорією (за наявності чутливого ТБ) і 4‒ 6 міс від початку повноцінної ПТТ за ІV категорією (за наявності хіміорезистентного ТБ). Тобто хворих на 2‒ 4‒ 6-ти місяцях лікування має бути оглянуто торакальним хірургом щодо необхідності і можливості оперативного лікування. Особливо це стосується хворих з відсутністю ефекту від консервативної ПТТ протягом 4 міс і більше (наявністю постійного або персистуючого бактеріовиділення, відсутністю позитивної рентгенологічної та/або мікробіологічної динаміки). Затягування з направленням хворого на оперативне лікування призводить до погіршення результатів хірургічного лікування, розширення обсягу резекційних втручань, частішого виконання паліативних колапсо-хірургічних втручань. Основним показанням до VATS-плевректомії з декортикацією легені є хронічний туберкульозний плеврит I ступеня з тривалістю захворювання до 2 міс.
Висновки: Чітких термінів для VATS-втручань у хворих бути не може. Хірургічні втручання бажано проводити у фазі ремісії та компенсації туберкульозного процесу. За наявності невідкладних показань (легенева кровотеча, напружений пневмоторакс тощо) гостра фаза туберкульозного процесу не повинна бути перешкодою до хірургічної ліквідації симптомів, що загрожують життю хворого. В особливих випадках за неухильного прогресування ТБ, який локалізується в межах не більше однієї легені, можна вдатися до розширеної резекції або пульмонектомії. У цих випадках необхідні інтенсивна антимікобактеріальна терапія і корекція гомеостазу.
Читати
Перехрест бронхіальна астма / хронічне обструктивне захворювання легень
Анотація
Хворі зі стійкою обструкцією дихальних шляхів (ДШ), які мають ознаки як бронхіальної астми (БА), так і хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), формують окрему когорту пацієнтів, об’єднаних терміном «астма / ХОЗЛ перехрест» (АХП). На сьогодні поняття АХП залишається незрозумілим, що зумовлено недостатньою кількістю досліджень із вивчення цього стану. Причин декілька. Це, передусім, й відсутність чіткого визначення AХП, що перешкоджає належному вивченню його дослідниками; крім того, до клінічних випробувань залучають так звані «чисті» популяції хворих на БА або ХОЗЛ. Пацієнти з АХП залишаються поза межами наукових експериментів. Включення ж цієї когорти пацієнтів у дослідження є критичним для розуміння АХП, бо й досі неясно, чи є кардинальна різниця між АХП та астмою та ХОЗЛ, чи змінює такий діагноз підходи до лікування та чи відрізняються наслідки АХП від наслідків астми чи ХОЗЛ.
Незважаючи на певну невизначеність, АХП, імовірно, є насправді унікальною нозологічною одиницею. На користь цього свідчить низка факторів. По-перше, запропоновані діагностичні критерії та потенційні біомаркери АХП і «чистих» БА чи ХОЗЛ різняться між собою. По-друге, наявність АХП впливає на вибір тактики лікування, що відображено в чинній настанові з лікування ХОЗЛ, де пацієнтам лише із симптомами ХОЗЛ рекомендується монотерапія β2-агоністами тривалої дії (БАТД), тоді як до лікування пацієнтів із ХОЗЛ з астматичним компонентом додається інгаляційний кортикостероїд (ІКС). І нарешті, схоже, що наслідки АХП гірші, як порівняти з такими БА чи ХОЗЛ, та пов’язані з частішими загостреннями, гіршою якістю життя, швидшим зниженням функції легень, вищою смертністю та частішим зверненням за медичною допомогою. Цей огляд охоплює поширеність / природний перебіг, механізм виникнення, зовнішні фактори впливу, потенційні біомаркери, запропоновані критерії та підходи до лікування АХП.
Читати
Поражения легких при системных заболеваниях соединительной ткани / И. Н. Трофименко, Б. А. Черняк // Пульмонология. – 2019. – Том 29, N 5. – С.604-611. – Библиогр.: с.609-611
Аннотация
Частота и варианты поражения органов дыхания при системных заболеваниях соединительной ткани (СЗСТ) существенно различаются, оказывая значительное влияние на их клинические особенности и прогноз. Легочные поражения встречаются у 20–95 % больных СЗСТ, при этом состояния могут различаться – от бессимптомных до жизнеугрожающих, вплоть до летального исхода. Нередко осложнения, обусловленные интерстициальным заболеванием легких (ИЗЛ), на фоне СЗСТ становятся ведущими в определении прогноза у больных. Интерстициальные пневмонии являются самым частым вариантом поражения респираторной системы при СЗСТ. Среди всех ИЗЛ на долю СЗСТ-ассоциированных приходится от 15 до 25 % случаев. Чаще поражение органов дыхания формируется в период развернутой клинической картины СЗСТ. Однако в некоторых случаях СЗСТ могут дебютировать как ИЗЛ, предшествуя системным проявлениям болезни, что существенно затрудняет раннюю нозологическую диагностику. В таких случаях физикальное обследование пульмонологом должно включать поиск возможных экстрапульмональных проявлений СЗСТ. Кроме того, неотъемлемой частью диагностического алгоритма является специфическое лабораторное обследование – определение уровня аутоантител, которое при сопоставлении с клинической картиной обеспечивает высокую степень вероятности диагноза СЗСТ.
Замовити повний текст
Современные подходы к ведению пациентов с бронхоэктазией / Э. Х. Анаев // Пульмонология. – 2020. – N 1. – С.81-92
Аннотация
Бронхоэктазия (БЭ) – это хроническое гетерогенное заболевание легких, характеризующееся рецидивирующей инфекцией, воспалением, постоянным кашлем и отделением мокроты. Ранняя диагностика БЭ является одной из основных рекомендаций руководства Европейского респираторного общества (European Respiratory Society – ERS). Для этого необходимо выявление особенностей истории болезни и проведение мультиспиральной компьютерной томографии (МСКТ) органов грудной клетки. Несмотря на комплексное обследование, у большей части пациентов классифицируется идиопатическая БЭ. В руководстве ERS для выявления причин БЭ предлагается минимальный набор анализов, включающий определение иммуноглобулинов сыворотки, тесты на аллергический бронхолегочный аспергиллез и общий анализ крови. Другие исследования рекомендуется проводить на основании анамнеза заболевания и рентгенологических особенностей, что указывает на важность распознавания врачами разных специальностей клинических фенотипов БЭ, при которых требуется проведение специальных исследований. В статье представлены алгоритмы первоначального обследования и ведения пациентов с БЭ, в частности МСКТ-семиотика и клинические особенности, при помощи которых можно установить конкретные причины.
Замовити повний текст
Современные подходы к консервативной терапии взрослых пациентов с бронхоэктазами / С. Ю. Чикина, С. Н. Авдеев // Пульмонология. – 2019. – Том 29, N 1. – С.71-86. – Библиогр.: с.84-86
Аннотация
Бронхоэктазы (БЭ) – достаточно распространенное хроническое бронхолегочное заболевание, однако в настоящее время в мире четкие клинические рекомендации по лечению этого заболевания не разработаны, а опубликованная информация не позволяет однозначно оценить эффективность используемых сегодня методов консервативной терапии БЭ. В то же время основной целью ведения пациентов с БЭ является предотвращение обострений, уменьшение выраженности симптомов, улучшение качества жизни и замедление прогрессирования заболевания. В данном обзоре проанализирована доступная информация об эффективности и целесообразности применения отдельных групп лекарственных препаратов у пациентов с БЭ, а также немедикаментозных методов улучшения бронхиального клиренса.
Замовити повний текст
Сучасні підходи до лікування кашлю як провідного симптому респіраторної патології
Анотація:
Мета роботи — оцінити ситуацію щодо сучасних підходів до лікування симптому кашлю при поширених захворюваннях бронхолегеневої системи відповідно до нових рекомендацій та клінічних настанов. Провідним та клінічно значущим симптомом при захворюваннях респіраторної системи залишається кашель, який є причиною звернень до сімейного лікаря 34 % дорослих пацієнтів і 20 % візитів пацієнтів усіх вікових груп. На сьогодні виділяють понад 50 різних причин кашлю. У дорослих частіше відмічають кашель продуктивного характеру, який супроводжується виділенням мокротиння, а у значної частини пацієнтів він є хронічним як симптом основного захворювання. Тому не дивно, що найширше на фармацевтичному ринку представлено групу експекторантів ‒ відхаркувальних засобів та муколітиків. Правильний підбір протикашльових засобів ‒ це запорука зменшення формування ускладнень та успішного комплаєнсу без зниження показників якості життя. «Респікс® спрей» ‒ єдиний в Україні 5 % розчин амброксолу у формі дозованого спрею з муколітичною та знеболювальною дією. Це європейські стандарти лікування захворювань дихальних шляхів та оптимальний вибір препарату для лікування кашлю, зменшення термінів захворювання та мінімізація ризику ускладнень, особливо при гострих респіраторних вірусних інфекціях. Таким чином оптимізація стандартів лікування за рахунок удосконалення багатоцільової раціональної монотерапії (системні ефекти одного лікарського засобу для одночасної корекції цілої низки порушених патофізіологічних функцій) є основним із пріоритетних завдань респіраторної медицини. Вдалий вибір препарату для лікування симптому кашлю ‒ запорука успішного комплаєнсу.
Читати
Сучасний стан та перспективи діагностики захворювань легень, спричинених нетуберкульозними мікобактеріями / О. А. Журило, А. І. Барбова // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – № 1. – С.73-80
Анотація
Нині в світі впроваджують у практику різноманітні схеми фенотипової і генотипової діагностики M. tuberculosis та нетуберкульозних мікобактерій, які є збудниками мікобактеріозів. Це потрібно для того, щоб максимально скоротити терміни ідентифікації мікобактерій. Використання цих методів дає змогу дістати повнішу інформацію щодо збудника туберкульозу і мікобактеріозів у разі захворювання з невеликим бактеріовиділенням.
Мета даної роботи — оцінка ситуації щодо поширення захворювань на мікобактеріоз та аналіз перспектив фено- і генотипової діагностики цих захворювань. У літературному огляді наведено відомості про збудників мікобактеріозів — нетуберкульозних мікобактерій. Схарактеризовано різні підходи до їхньої класифікації. Викладено сучасні методи виявлення і ідентифікації нетуберкульозних мікобактерій, проведено оцінку їхньої ефективності. Великої уваги надано методам генотипової діагностики мікобактеріозів. Аналіз основних наукових джерел свідчить, що актуальною проблемою сьогодення є прогресуюче збільшення захворюваності на мікобактеріози. Лабораторна діагностика їхніх збудників ускладнена. Таким чином, сьогодні мікобактеріози є серйозною проблемою як для лікарів-клініцистів, так і для фахівців лабораторної служби. Значна різноманітність збудників, складнощі з проведенням преаналітичного етапу, неоднозначність методів мікроскопічного дослідження і культивування, впровадження в практику принципово нових методів ідентифікації вимагають розробки нормативних документів, що регламентують алгоритми лабораторної діагностики і ідентифікації етіологічно значущих нетуберкульозних мікобактерій. Особливо гостро це питання стоїть у зв’язку зі значним зростанням захворюваності на ВІЛ-інфекцію і збільшенням кількості пацієнтів з виразними імунодефіцитами.
Замовити повний текст
Тройная терапия в лечении хронической обструктивной болезни легких / С. Н. Авдеев, Н. В. Трушенко // Пульмонология. – 2019. – Том 29, N 2. – С.199-206. – Библиогр.: с.205-206 206
Аннотация
Терапевтические возможности для лечения хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ) за последние годы существенно расширились, в первую очередь – за счет появления новых комбинированных препаратов, содержащих в одном ингаляторе 2 или 3 компонента. К двойным комбинациям для лечения ХОБЛ относятся длительно действующие β2-агонисты (ДДБА) / длительно действующие антихолинергические препараты (ДДАХП) и ДДБА / ингаляционные глюкокортикостероиды (иГКС), в то время как под т. н. тройной терапией подразумевается комбинация ДДБА, ДДАХП и иГКС в одном ингаляторе. В настоящей статье приводятся показания к назначению тройной комбинации ДДБА / ДДАХП / иГКС, представленные в разных согласительных документах и национальных рекомендациях, а также обзор последних литературных данных по эффективности и профилю безопасности данной терапии.
Замовити повний текст
Характеристики некоторых препаратов с антиоксидантной активностью и их применение для лечения туберкулеза
Аннотация
В обзоре представлены методы коррекции свободнорадикальных процессов в организме больных туберкулезом легких, которые имеют большое значение для купирования клинических симптомов, патоморфологических изменений, исхода заболевания. Показано влияние различных препаратов, обладающих антиоксидантным действием, на течение тканевой воспалительной реакции, развитие деструктивных изменений в легких.
Читати