У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотеко
- Бронхіальна астма у хворих на бронхоектазію: особливості фенотипу
- Ведення хворих з гострою токсико-алергічною реакцією: аналіз клінічного досвіду з наведенням тяжкого клінічного випадку
- Вимірювання фракції видихуваного оксиду азоту (FeNO) при астмі: космічні технології в реальній клінічній практиці
- Перехрест бронхіальної астми і хронічного обструктивного захворювання легень: критерії діагностики та принципи лікування
Бронхіальна астма у хворих на бронхоектазію: особливості фенотипу / Т. О. Перцева, [та ін.] // Астма та алергія = Astma and allergy. – 2020. – N 2. – С.35-41
Анотація:
На сьогодні бронхоектазія (БЕ) завдяки поширеності комп’ютерної томографії все частіше діагностується у хворих пульмонологічного профілю. До особливостей хворих з БЕ можна віднести наявність частих коморбідних станів та гетерогенність клініко-лабораторних характеристик. Метою дослідження було встановити поширеність бронхіальної астми (БА) серед хворих на БЕ у Дніпровському регіоні та визначити клініко-лабораторні особливості цієї популяції пацієнтів. Матеріали та методи. Було обстежено 71 хворого з підтвердженою БЕ в стабільній фазі: визначено кількість загострень за попередній рік, оцінено функцію зовнішнього дихання, проведено бактеріологічне дослідження мокротиння, визначено рівень загального IgE в сироватці крові, специфічного імуноглобуліну (Ig) E до Aspergillus fumigatus (AF), алергенспецифічного IgG4 до AF, оцінено кількість еозинофілів у периферичній крові. Пацієнти були поділені на дві групи в залежності від наявності або відсутності супутньої БА. Результати. Встановлено, що поширеність БА серед хворих на БЕ складає 17 %. Для більшості хворих на БА у поєднанні з БЕ не характерний еозинофільний тип запалення, а визначення загального рівню IgE не є інформативним. Проте доцільним у таких хворих виглядає визначення IgG4, специфічного до AF, що дозволятиме своєчасно здійснити профілактику розвитку алергічного бронхолегеневого аспергільозу. Ці пацієнти мають нижчі показники функції зовнішнього дихання та більш часті загострення БЕ. Мікробіологічний спектр мокротиння в хворих на БЕ у поєднанні та без БА суттєво не відрізняється. У Дніпровському регіоні домінуючими є Pseudomonas aeruginosa (PA) та Haemophilus influenzae. Пацієнти з БЕ, особливо з супутньою БА, потребують регулярного дослідження мокротиння на мікробіоту задля забезпечення проведення вчасної ерадикаційної терапії при колонізації мокротиння PA
Читати
Ведення хворих з гострою токсико-алергічною реакцією: аналіз клінічного досвіду з наведенням тяжкого клінічного випадку / Є. М. Дитятковська [та ін.] // Астма та алергія = Astma and allergy. – 2019. – N 2. – С.80-86
Анотація:
У статті узагальнені матеріали по етіології, патогенезу і клінічних проявів гострих токсико-алергічних реакцій. Представлений аналіз ведення хворих з даною патологією в Дніпровському алергологічному центрі. За 5 років успішно проліковано 40 пацієнтів, летальних випадків не було. Наведено клінічний випадок розвитку гострої токсико-алергічної реакції на ламотриджин з проявами синдрому Лайєлла і злоякісного нейролептичного синдрому. Гострі токсико алергічні реакції – важке проявлення лікарської алергії, яке виникає через недооцінку даних алергологічного анамнезу у пацієнта перед призначенням лікарських засобів. Першими симптомами гострої токсико-алергічної реакції при прийомі ламотриджину є поява висипу і збільшення лімфатичних вузлів, що вимагає припинення прийому лікарських препаратів. Хворі з гострою токсико алергічної реакцією III-IV ступеня повинні відразу надходити у відділення інтенсивної терапії.
Читати
Вимірювання фракції видихуваного оксиду азоту (FeNO) при астмі: космічні технології в реальній клінічній практиці / К. Ю. Гашинова // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2020. – № 2. – С. 21-25
Анотація:
Астма – поширене хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, на яке страждає 5-10% населення земної кулі, або понад 300 млн осіб, у тому числі 7 млн дітей. Цей недуг вражає осіб обох статей і всіх вікових груп незалежно від соціального статусу й країни проживання. Серед дітей астма є найпоширенішою хронічною хворобою. Незважаючи на те, що в 1990-х і на початку 2000-х років завдяки розробці уніфікованих клінічних протоколів у деяких країнах був досягнутий значний прогрес у зниженні госпіталізації та смерті від цього захворювання, астма все ще є неприйнятним тягарем системи охорони здоров’я, а також суспільства через втрату працездатності та вплив на якість життя пацієнтів і їхніх сімей. На жаль, за останнє десятиріччя у ключових показниках ефективності лікування астми, таких як госпіталізація та смертність, спостерігається дуже скромне поліпшення, незважаючи на прогресуюче зростання витрат на ведення хворих, синтез нових молекул лікарських засобів і глибше розуміння патогенезу захворювання. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в усьому світі, навіть у ХХІ сторіччі, щорічно реєструють 250 000 випадків смерті від астми.
На думку провідних фахівців, сучасні погляди на механізми розвитку та прогресування астми повинні ґрунтуватися не лише на традиційному сприйманні захворювання як хронічного запалення, що спричинює гіперреактивність дихальних шляхів й зворотну бронхообструкцію, а й на глибинному розумінні гетерогенності популяції астматиків. Треба чітко уявляти, що в конкретних випадках запалення при астмі може суттєво відрізнятися за типом, клітинами та біологічно активними речовинами, що вволікаються у патологічний процес і, відповідно, обумовлюють різні ендотипи та клінічні фенотипи захворювання.
Сьогодні завдяки досягненням сучасної імунології встановлено, що за патогенезом популяцію астматиків варто розділяти щонайменше на дві різні підгрупи. Перша характеризується запаленням, що пов’язане з Т-хелперами другого типу (Th-2) з високою експресією відповідних цитокінів (інтерлейкінів (IL) -4, -5, -13), та традиційно високим рівнем еозинофілів й імуноглобуліну Е (IgE). Друга підгрупа асоційована зі складнішим так званим не-Th-2-запаленням. У ньому певну роль відіграють уроджені лимфоїдні клітини 2-го типу (ILC-2), Тh-17 та ін. У цьому випадку рівні IgE та IL-4 не підвищуються, а запалення може бути також нейтрофільним чи взагалі pauci-гранулоцитарним. За даними літератури переважна більшість дітей і приблизно 50% дорослих людей мають астму, асоційовану з Th-2-запаленням. Втім, у реальній практиці частка дорослих може сягати 80%, оскільки прийом кортикостероїдів (КС) може маскувати експресію маркерів еозинофільного запалення.
Нещодавно було запропоновано термін «точна медицина» для визначення методів діагностики та лікування, що спрямовані на потреби окремих пацієнтів на основі генетичних, біомаркерних, фенотипічних або психосоціальних особливостей, які відрізняють даного пацієнта від інших хворих з подібними клінічними проявами. Отже, науковцям зрозуміло, що тепер при астмі вкрай важливим є пошук чутливих, проте доступних маркерів різних типів запалення, які можна легко вимірювати та на які можна покластися, створюючи персоніфіковані лікувальні стратегії.ґ
Читати
Перехрест бронхіальної астми і хронічного обструктивного захворювання легень: критерії діагностики та принципи лікування / Т. О. Перцева, Л. І. Конопкіна, А. О. Бабенко // // Астма та алергія = Astma and allergy. – 2020. – N 1. – С. 43-53
Анотація:
Бронхіальна астма і хронічне обструктивне захворювання легень — це два найпоширеніших захворювання дихальних шляхів, основним проявом яких, незважаючи на різні патогенетичні механізми, є розвиток бронхообструції. Якщо бронхіальна астма здебільшого асоціюється з еозинофільним запаленням дихальних шляхів і формуванням гіперреактивності бронхів зі зворотною бронхообструцією, то хронічне обструктивне захворювання легень асоціюється з нейтрофільним запаленням дихальних шляхів і подальшим формуванням хронічної емфіземи та незворотною або частково зворотною бронхообструцією. Втім, наукові дослідження останніх років показали, що у певної категорії хворих зустрічаються ознаки поєднаної патології, коли одночасно є прояви і бронхіальної астми, і хронічного обструктивного захворювання легень; описуються різні клінічні випадки поєднання двох вищезазначених захворювань, які можна об’єднати у дві великі групи. Перша — це приєднання хронічного обструктивного захворювання легень на етапах перебігу вже існуючої бронхіальної астми, а друга — це приєднання бронхіальної астми на етапах перебігу вже існуючого у хворого хронічного обструктивного захворювання легень. У медичній практиці фахівці застосовують досить різні діагностичні критерії, оскільки загальноприйнятого стандарту на сьогоднішній день не існує. Метою нашої роботи було описати клінічні випадки, які демонструють поєднання бронхіальної астми і хронічного обструктивного захворювання легень, а також клінічні випадки, у яких розглядаються ситуації, схожі на перехрест бронхіальна астма–хронічне обструктивне захворювання легень, втім не є такими. У випадку підтвердження діагнозу перехрест хронічне обструктивне захворювання легень–бронхіальна астма необхідно якомога швидше призначити інгаляційні глюкокортикостероїди незалежно від ступеня бронхообструції, тоді як при підтвердженні діагнозу перехрест бронхіальна астма–хронічне обструктивне захворювання легень необхідно посилити бронходилятаційну терапію. Нами рекомендується до використання термін «перехрест хронічне обструктивне захворювання легень – бронхіальна астма».
Читати