У разі зацікавленості в матеріалах окремих статей із зазначених видань, рекомендуємо скористатися сервісом “Електронна доставка документів” з метою отримання повного тексту БЕЗКОШТОВНО
В розділі “Перелік видань” можна ознайомитись з повним переліком та змістом періодичних видань, передплачених бібліотекою
- Паренхімозберігаюча стратегія при метастатичному ураженні печінки: когортне проспективне дослідження
- Влияние метилпреднизолона на усталость и потерю аппетита у пациентов с раком поздних стадий
- Комбинированный метод лечения постпневмонэктомических бронхиальных свищей: новое звучание старой проблемы
- Лікування пацієнтів з метастазами раку нирки в легені за допомогою дендритноклітинної аутовакцини
- Пембролізумаб — перша лінія терапії для пацієнтів з поширеним недрібноклітинним раком легені як у моно-, так і в комбінованому режимі
- Современные подходы в терапии NK/Т-клеточных лимфом
- Сучасна гормональна та хіміотерапія при метастатичному кастраційно-резистентному раку передміхурової залози
- Сучасне лікування спленомегалії у пацієнтів з мієлофіброзом
- Схеми лікування метастатичної нирково-клітинної карциноми у повсякденній клінічній практиці та побічні ефекти від застосовуваних препаратів
Паренхімозберігаюча стратегія при метастатичному ураженні печінки: когортне проспективне дослідження
Анотація
Дискусія щодо доцільності виконання широкого відступу від краю пухлинного вогнища при резекціях печінки у пацієнтів з метастазами колоректального раку (мКРР) триває майже 20 років. Дотепер маловивченими залишаються результати паренхімозберігаючої стратегії при локалізації метастатичних утворень у важкодоступних сайтах печінки з точки зору хірургічної анатомії органа (переважно праве «венозне ядро», портальні та кавальні «ворота» печінки, паракавальна частина першого сегменту). Матеріали та методи. Виконано проспективне одноцентрове дослідження (січень 2015 р. — липень 2020 р.) з включенням 185 хворих на мКРР (pT1-4N0-2M0-1). Залежно від локалізації метастатичних вогнищ мКРР хворих було розподілено на 2 групи порівняння. До першої групи (n=107) віднесли пацієнтів з периферично локалізованими метастазами (ПЛМ), у паренхімі лівої латеральної секції (S2, S3), задньої секції (S6, S7), Спігелієвій частці S1 та субкапсульно на глибині 1-2 см. До другої групи (n=78) віднесли хворих з ураженням центральних сайтів печінки (ЦСП) , метастатичні вогнища в яких локалізовані переважно в межах «правого венозного ядра» печінки, портальних та кавальних воріт, паракавальної та каудальної частини S1, в глибоких сайтах S4, S5, S8. Результати. Післяопераційні тяжкі ускладнення зареєстровано у 19 (24,4%) та 17 (21,8%) хворих відповідно для груп порівняння (ЦСП та ПЛМ), р=0,15. Не було зареєстровано відмінностей у групах за рівнем гепатоспецифічних ускладнень, що становили 8,9% та 4,6% для ЦСП та ПЛМ відповідно (р=0,3). Була зареєстрована статистична відмінність за рівнем 3-річної безрецидивної виживаності у досліджуваних групах хворих та становила 63 та 41% відповідно для групи ЦСП та ПЛМ (p=0,008). Кумулятивна безрецидивна 3-річна виживаність для когорт R0 та R1v хворих групи ЦСП становила 43 та 33% відповідно (р=0,44).
Висновки: адаптація паренхімозберігаючої хірургічної стратегії у хворих із метастатичним ураженням важкодоступних сайтів печінки забезпечила референтну 3-річну виживаність, відповідно до світового досвіду. Стратегія R1v у поєднанні із сучасними схемами поліхіміотерапії може бути ефективним методом, який зменшить когорту неоперабельних хворих із білобарним метастатичним ураженням печінки із задовільним онкологічним ефектом.
Читати
Влияние метилпреднизолона на усталость и потерю аппетита у пациентов с раком поздних стадий
Аннотация
Значительная часть пациентов с раком на том или ином этапе болезни получают кортикостероиды – мощные противовоспалительные препараты с плейотропными эффектами. Например, по данным европейского исследования, охватившего 3030 больных – участников программы паллиативной помощи, кортикостероиды применяли 39% пациентов (P. Klepstad et al., 2015). В шведском исследовании кортикостероиды в составе паллиативной терапии получали 50% больных, при этом основными показаниями для их назначения были потеря аппетита (37%), усталость (36%), плохое самочувствие (33%) и боль (25%; S.H. Lundstrom, C.J. Furst, 2006). По мнению экспертной рабочей группы Европейской ассоциации паллиативной помощи, кортикостероиды могут быть эффективными для уменьшения усталости (L. Radbruch et al., 2008). Кроме того, систематический обзор предоставил доказательства в пользу назначения коротких курсов кортикостероидов для улучшения аппетита при связанной с раком анорексии (T. Yavuzsen et al., 2005).
Одним из кортикостероидов, широко применяемых в онкологии, является метилпреднизолон. Этот препарат входит в состав многих схем химиотерапии, назначается для профилактики тошноты и рвоты, а также для паллиативной терапии у пациентов с раком поздних стадий. Целью настоящего исследования III фазы было изучить эффекты метилпреднизолона у пациентов с раком, получающих опиоиды.
Читати
Комбинированный метод лечения постпневмонэктомических бронхиальных свищей: новое звучание старой проблемы
Аннотация
Пневмонэктомия является востребованной операцией в торакальной хирургии и онкохирургии. Главным хирургическим осложнением этой операции является постпневмонэктомический бронхиальный свищ (ПЭБС). Летальность при развитии этого осложнения высокая, единого подхода к лечению нет. Цель. Изучить эффективность лечения пациентов с ПЭБС комбинированным методом, сравнить результаты такой терапии с результатами лечения другими методами.
Материал и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов консервативного, консервативно-эндоскопического и комбинированного методов лечения ПЭБС. В зависимости от метода лечения пациенты были распределены на 3 группы: пациенты, которых лечили консервативным методом (n=10), пациенты, которых лечили консервативно-эндоскопическим методом (n=9) и пациенты, которых лечили комбинированным методом (n=8). Результаты. В первой группе летальность вследствие ПЭБС и связанных с ним осложнений составила 70%, полностью выздоровевших не было; во второй группе летальность вследствие ПЭБС и связанных с ним осложнений составила 44,5%, выздоровевших пациентов — 44,5%; в третьей группе летальность непосредственно вследствие ПЭБС и осложнений, связанных с ним составила 0%, летальность от прогрессирования онкологического заболевания на фоне лечения ПЭБС составила 25%, удельный вес пациентов с полностью зажившим ПЭБС составила 87,5%, полностью завершили лечение 75% пациентов. Выводы. Считаем, что применение комбинированного метода лечения ПЭБС дает реальные позитивные результаты, значительно снижает летальность среди пациентов в случае использования его по показаниям, с помощью этого метода можно излечить больных после неудачного использования других вариантов лечения ПЭБС.
Читати
Лікування пацієнтів з метастазами раку нирки в легені за допомогою дендритноклітинної аутовакцини
Анотація
У сучасному світі активно вивчаються можливості застосування таргетної терапії та імунотерапії в лікуванні раку нирки. Відкрито нові підходи до створення ефективних стимуляторів протипухлинної імунної відповіді для підвищення ефективності вакцинотерапії у хворих на метастатичний рак нирки. Мета. Дослідити безпеку та ефективність застосування дендритноклітинної (ДК) аутовакцини у хворих на рак нирки. Об’єкт і методи дослідження. У науково-дослідному відділенні пухлин органів грудної порожнини Національного інституту раку нами було виконано дослідження ефективності застосування ДК-аутовакцини у хворих на рак нирки з метастазами в легені. Під час виконання роботи було оцінено безпеку та токсичність лікування ДК-аутовакциною хворих на рак нирки. Комплексним методом з включенням післяопераційного введення ДК-аутовакцини проліковано 10 пацієнтів з метастазами раку нирки в легені. Проведено аналіз ефективності та безпеки застосування ДК-аутовакцини. Оцінено можливості подальшого застосування ДК-аутовакцини в комплексному лікуванні хворих з метастазами раку нирки в легені. Результати. Медіана виживаності в основній (n=10) групі пацієнтів з метастазами раку нирки в легені, які були прооперовані та післяопераційно отримували ДК-аутовакцину, становила 45,1 міс. Медіана виживаності в контрольній (n=10) групі хворих становила 39,3 міс (різниця статистично недостовірна; р=0,708). Загальна 5-річна виживаність хворих в основній групі становила 78,7% порівняно з 69,1 % — у контрольній групі. Безрецидивна 5-річна виживаність у пацієнтів з метастазами раку нирки в легені становила 69,4 і 60,4% в основній і контрольній групах відповідно (різниця статистично недостовірна; р=0,605). Як видно з результатів, застосування ДК-аутовакцини в комплексному лікуванні хворих на рак нирки продемонструвало тенденцію до підвищення виживаності, однак необхідно оцінити більшу кількість спостережень. Висновки. Отримані дані про тенденцію до покращення виживаності дозволяють планувати подальші дослідження в цьому напрямку. Проведення ДК-аутовакцинотерапії, спрямоване на підвищення ефективності лікування пацієнтів з метастазами раку нирки в легені, не супроводжується токсичними проявами та побічними явищами.
Читати
Пембролізумаб — перша лінія терапії для пацієнтів з поширеним недрібноклітинним раком легені як у моно-, так і в комбінованому режимі
Анотація
Розробка інгібіторів контрольних точок (чекпойнтів) імунної відповіді радикально змінила підходи до лікування пацієнтів із поширеним недрібноклітинним раком легені (НДРЛ), що призвело до покращення клінічних результатів терапії. Пембролізумаб — гуманізоване моноклональне антитіло, що показане в якості терапії першої лінії у пацієнтів із поширеним НДРЛ та високим рівнем експресії PD-L1 (не менше ніж 50% за шкалою пропорції пухлини (tumor proportion score — TPS). Пембролізумаб у комбінації з хіміотерапією продемонстрував кращі клінічні результати порівняно з хіміотерапією в якості терапії першої лінії у цієї групи пацієнтів. Однак мало відомо про значення додавання хіміотерапії до лікування пембролізумабом у цих пацієнтів. Нижче наведено огляд літератури, в якому представлені дані щодо непрямого порівняння застосування пембролізумабу в комбінації з хіміотерапією та монотерапії пембролізумабом. Розглядалися загальна виживаність, виживаність без прогресування захворювання та рівень об’єктивної відповіді. Так, наведені дані метааналізу, який включав 5 рандомізованих клінічних досліджень, в яких взяли участь майже 1300 пацієнтів. Прямий метааналіз показав, що як пембролізумаб разом із хіміотерапією, так і монотерапія пембролізумабом покращували клінічні результати порівняно з хіміотерапією. Непряме порівняння продемонструвало, що пембролізумаб разом із хіміотерапією був кращий за монотерапію пембролізумабом за показниками об’єктивної відповіді та виживаності без прогресування захворювання. Також виявлена тенденція до покращення загальної виживаності. Таким чином, додавання хіміотерапії до пембролізумабу ще більше покращує результати терапії пацієнтів із поширеним НДРЛ та високим рівнем експресії PD-L1 — TPS щонайменше 50%.
Читати
Современные подходы в терапии NK/Т-клеточных лимфом
Аннотация
Экстранодальные NK/T-клеточные лимфомы остаются одной из наиболее сложных нозологий в онкогематологии. Применение стандартных схем химиотерапии, таких как СНОР или СНОР-подобные схемы, недостаточно эффективно. В настоящее время продолжается поиск новых препаратов и схем для лечения больных с экстранодальной NK/Т-клеточной лимфомой, которые бы улучшили результаты терапии данной категории больных.
Читати
Сучасна гормональна та хіміотерапія при метастатичному кастраційно-резистентному раку передміхурової залози
Анотація
Рак передміхурової залози (РПЗ) є одним із найпоширеніших онкологічних захворювань чоловічного населення в Україні. За даними Національного канцер-реєстру, РПЗ посідає друге місце у структурі онкологічної захворюваності (44,8 на 100 тис. чоловічого населення) та третє – у структурі смертності від злоякісних новоутворень (19,7 на 100 тис. чоловічого населення). Загалом станом на 2018 р. в Україні на обліку перебував 39 891 хворий на РПЗ.
За даними світової літератури, у більшості (80%) пацієнтів РПЗ діагностують на стадії локального поширення, у 12% – на стадії місцевого поширення. Віддалені метастази на момент діагностики наявні у 5% пацієнтів, проте зумовлюють третину летальних випадків. В Україні пацієнти з І-ІІ стадією складають 42,6% з-поміж уперше виявлених, з ІІІ стадією – 22,4%, з IV стадією – 22,3%, з невизначеною стадією захворювання – 12,5%.
Читати
Сучасне лікування спленомегалії у пацієнтів з мієлофіброзом
Анотація
Мієлопроліферативні новоутворення (МПН), при яких не виявляється філадельфійська хромосома (Ph-негативні МПН), включають есенціальну тромбоцитемію, істинну поліцитемію та мієлофіброз (МФ). Ці захворювання клінічно характеризуються системними симптомами, схильністю до тромбозу та розвитком спленомегалії, яка може мати різний ступінь вираженості. Спленомегалія рідко зустрічається при есенціальній тромбоцитемії, проте вона виявляється приблизно у третини пацієнтів з істинною поліцитемією та ще частіше – у хворих з МФ. При цьому саме у пацієнтів з МФ особливо поширена масивна спленомегалія.
Симптоми, вторинні щодо спленомегалії, включають відчуття тиску та біль у лівому зовнішньому квадранті живота, біль у лівому плечі та раннє насичення, спричинене стисканням шлунка. Крім того, масивна спленомегалія може призводити до портальної гіпертензії. У пацієнтів з МФ може також відзначатися тромбоз вісцеральних вен, печінковий екстрамедулярний гемопоез та облітераційна портальна венопатія. Масивна спленомегалія також може призводити до стискання порожнистої вени/клубових вен, внаслідок чого виникає набряк нижньої кінцівки. Крім того, типовою є клітинна секвестрація, що призводить до поглиблення наявних цитопеній і може ще більше обмежувати можливості лікування. У деяких випадках за значної вираженості спленомегалії можуть утворюватися ділянки ішемії з подальшим розвитком інфарктів селезінки, що супроводжуються больовим синдромом. Негативний вплив спленомегалії на загальну якість життя пацієнтів з МФ підтверджений результатами масштабного опитування, згідно з якими зменшення розміру селезінки було визначене одним із п’яти провідних завдань лікування.
На сьогодні основою фармакологічного лікування спленомегалії при МФ є застосування інгібіторів янус-кінази (JAK1/2), таких як руксолітиніб та нещодавно схвалений федратиніб. Ці пероральні препарати мають доведену ефективність у зменшенні розмірів селезінки, і саме вони фундаментально змінили підхід до вирішення проблеми спленомегалії при МФ [17-20]. Тим не менше приблизно 15% пацієнтів терапія інгібіторами JAK2 не може бути призначена через виражену тромбоцитопенію (<50×109/л) [21]. Крім того, у багатьох пацієнтів розвивається рефрактерність до інгібіторів JAK2. Через це наразі активно вивчаються й інші можливості симптоматичного лікування спленомегалії у пацієнтів з МФ.
У цьому огляді описані переваги та обмеження застосування інгібіторів JAK2 при спленомегалії, а також інші методи терапії та можливості оперативного лікування. Також запропонований алгоритм оптимального лікування симптомної спленомегалії у пацієнтів з МПН.
Читати
Схеми лікування метастатичної нирково-клітинної карциноми у повсякденній клінічній практиці та побічні ефекти від застосовуваних препаратів
Анотація
Рак нирок посідає 8-ме місце серед усіх злоякісних захворювань у США (National Cancer Institute – NCI, 2019). Найпоширенішим видом раку у дорослих є нирково-клітинна карцинома (НКК), на яку припадає майже 90% діагнозів (Ljungberg et al., 2011). У приблизно 65% пацієнтів із уперше діагностованою НКК рак є локалізованим, а у 25‑30% виявляють прогресуючу або метастатичну карциному (NCI, 2019). У 20‑40% осіб із обмеженим раком згодом виникають метастази. Прогноз для пацієнтів із метастатичною нирково-клітинною карциномою (мНКК) несприятливий: 5-річний рівень виживаності реєструють лише у 8‑12% осіб із уперше встановленим діагнозом мНКК (NCI, 2019; American Cancer Society, 2019). Доведено, що показник виживаності без прогресування (ВБП) впливає на рівень загальної виживаності (ЗВ) (Heng et al., 2011), тому для успішного лікування осіб із мНКК дуже важливо застосовувати терапію першої лінії.
Протягом останнього десятиліття контролюючі органи США схвалили до застосування в осіб із мНКК інгібітори тирозинкінази (tyrosine kinase, TK), інгібітори судинного ендотеліального фактора росту (vascular endothelial growth factor, VEGF), що зазначені в деяких джерелах як інгібітори TK/VEGF, та інгібітори механічних мішеней рапаміцину (mechanistic target of rapamycin, mTOR). Ці препарати призначають в якості терапії першої лінії. Доведено, що їхня ефективність є вищою (Pal et al., 2017), ніж в інтерферону альфа (ІФН-α) та інтерлейкіну‑2 (ІЛ‑2), що застосовували у попередні роки (Sun et al., 2014; National Comprehensive Cancer Network – NCCN, 2019).
Лікування сунітинібом і пазопанібом, багатомішеневими інгібіторами TK, які також діють на VEGF, підвищує частоту об’єктивної відповіді на лікування (ЧОВ) та рівень виживаності без прогресування порівняно з ІФН-α та плацебо відповідно (Motzer et al., 2007; Sternberg et al., 2010). До того ж пазопаніб не поступається за ефективністю сунітинібу: в осіб, які їх приймали, отримано зіставні показники ВБП та ЗВ (Motzer et al., 2013).
Спеціалісти Національної комплексної мережі з питань раку США (NCCN) рекомендують пацієнтам із підтвердженим діагнозом НКК лікування кількома медикаментами з різним механізмом дії, зокрема препаратами першої лінії, сунітинібом і пазопанібом (NCCN, 2019). Однак після випуску на ринок цих ліків отримано небагато даних про їх рутинне клінічне застосування (MacLean et al., 2016; Clark et al., 2017; Miller et al., 2016). Наявні дані переважно стосуються конкретних підгруп пацієнтів або окремих терапевтичних схем. У зв’язку з появою в терапії першої лінії нових стандартів, потрібно дослідити дію протиракових препаратів «у реальному житті» і особливості їх секвенування. Крім того, важливо встановити побічні ефекти давно відомих медикаментів, що часто призначають, та рекомендованих сьогодні ліків від раку (Vogelzang et al., 2018; Rao et al., 2018). За допомогою таких досліджень лікарі, науковці та страховики отримають детальну інформацію про властивості препаратів від мНКК і про співвідношення користі та ризику при їх застосуванні.
Читати