1. Гостре порушення мозкового кровообігу: питання гіполіпідемічної терапії
2. Діагностика та лікування артеріальної гіпертензії
3. Ефективність розувастатину (Клівас) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (результати відкритого проспективного дослідження «Чисті судини»)
4. Ішемічна хвороба серця та алкоголь: дві сторони однієї медалі
5. Количественная ультразвуковая оценка показателей деформации миокарда: от теории к практике
6. Коронарное шунтирование с применением двух внутригрудных артерий: так ли очевидны преимущества?
7. Лікування дорослих пацієнтів із вродженими вадами серця
8. Лікування міокардиту: сучасні підходи та перспективні напрямки
9. Прогностическая значимость изменения уровня физической работоспособности для оценки благоприятной динамики метаболического синдрома у больных абдоминальным ожирением
10. Ризик виникнення інсульту при розсіяному склерозі
11. Роль экзосом в патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний
12. Синдром обструктивного апноэ сна и нарушения ритма сердца: современное состояние проблемы
13. Современные возможности кардиовизуализации с использованием гамма-камер, оснащенных CZT-детекторами
14. Современные алгоритмы для выбора методики реканализации хронических окклюзий коронарных артерий
15. ТРІУМФ-3: антигіпертензивна терaпія в Україні – оптимізація артеріального тиску у фoкусі. Використання потрійної фіксованої комбінації антигіпертензивних засобів у практиці сімейного лікаря
16. Феномен втрати маси тіла в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю
17. Щодо діагностики, лікування і профілактики мозкового інсульту

Гостре порушення мозкового кровообігу: питання гіполіпідемічної терапії
АНОТАЦІЯ
Інсульт є однією з основних причин смерті та інвалідності у світі. Економічні наслідки інсульту, окрім витрат на медико-санітарну допомогу, включають втрати економічної продуктивності, що є досить суттєвими. Приблизно із 780 тис. інсультів, які щорічно виявляють у США, 87% є вторинними. Хоча ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака (ТІА) можуть бути вторинними стосовно широкого спектра захворювань, атеросклероз є основною причиною цих хвороб, особливо серед осіб віком від 50 років. Відрив атеросклеротичної бляшки може закінчитися тромбоемболічною оклюзією і вторинною ішемією або, спричинивши тяжкий стеноз ураженої атеросклерозом артерії, призвести до гіпоперфузії головного мозку. Щодо уражень великих екстра- і внутрішньокраніальних артерій, то атеросклерозом уражаються малі проникаючі артерії головного мозку, що може бути причиною лакунарних інфарктів. Кардіоемболічний інсульт найчастіше виникає серед осіб із фібриляцією передсердь, що є непрямим наслідком ішемічної хвороби серця.
Оскільки атеросклероз має дифузний характер судинних уражень, у пацієнтів із ТІА або інсультом часто відзначають симптомний або безсимптомний перебіг захворювань коронарних та периферичних артерій. У результаті у пацієнтів з ішемічною неврологічною симптоматикою постійно існує ризик смерті від інфаркту міокарда (ІМ) та захворювань периферичних судин.
Поточні рекомендації щодо ведення пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, передбачають призначення агресивного режиму гіполіпідемічної терапії. Вони ґрунтуються на результатах випробування щодо запобігання інсульту шляхом агресивного зниження рівня холестерину (ХС). В останніх рекомендаціях Американської асоціації серця (The American Heart Association — AHA) та Американської асоціації інсультів (American Stroke Association — ASA) рекомендовано призначення агресивної терапії статинами після ішемічного інсульту атеросклеротичного походження.
Як свідчить практика, лікарі зазвичай призначають рекомендовану агресивну терапію статинами після інсульту, однак із плином часу більшість пацієнтів самостійно знижують дозу препаратів і в результаті відзначають лише помірне зниження рівня ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
У зв’язку з цим група вчених із Франції та Південної Кореї вирішили провести дослідження для підтвердження гіпотези про перевагу агресивнішого (цільовий рівень ХС ЛПНЩ <1,8 ммоль/л) режиму гіполіпідемічної терапії над менш агресивним (цільовий рівень ХС ЛПНЩ 2,3–2,8 ммоль/л) щодо зниження ризику серцево-судинних подій у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт або ТІА і мають доведене атеросклеротичне ураження.
Читати

Діагностика та лікування артеріальної гіпертензії
АНОТАЦІЯ
Підвищений артеріальний тиск (АТ) залишається однією з основних причин смерті в усьому світі, що становить 10,4 млн летальних випадків на рік. Однак відзначається чітка різниця щодо рівня АТ між регіонами з високим та низьким рівнем доходів. Так, у країнах із високими доходами налічується 349 млн хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), тоді як на бідніших територіях аналогічний показник сягає 1,04 млрд.
Читати

Ефективність розувастатину (Клівас) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (результати відкритого проспективного дослідження «Чисті судини»)
АНОТАЦІЯ
Історія застосування статинів налічує вже чверть століття. За цей час препарати цього класу вийшли на перше місце у світі за частотою призначень і стали одними з найбільш досліджених ліків. Результати чисельних досліджень, що загалом налічують 1 млн пацієнто-років, надають переконливі аргументи ефективності застосування статинів у вторинній та первинній профілактиці серцево-судинних захворювань (ССЗ). Безсумнівним є прогнозмодифікуюче значення статинотерапії для осіб із ішемічною хворобою серця (ІХС). Суттєве зниження ризику серцево-судинних ускладнень (інфаркту міокарда, коронарної реваскуляризації, серцево-судинної та загальної смертності) у цих пацієнтів під впливом статинів продемонстровано в дослідженнях 4S, CARE, TNT (Scandinavian Simvastatin Survival Study, 1994; Sacks F.M. et al., 1996; LaRosa J.C. et al., 2005). У пацієнтів зі стабільною ІХС застосування статинів у високих дозах сприяє сповільненню прогресування та навіть регресу коронарного атеросклерозу, що підтверджено у щойно опублікованому метааналізі Lipid and Blood Pressure Meta-analysis Collaboration (LBPMC) Group (Banach M. et al., 2015). Його результати свідчать про достовірне зменшення величини атеросклеротичної бляшки, яке вперше було зафіксоване в дослідженні ASTEROID та відбулося на тлі значного (на 53%) зниження рівня атерогенного холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) під впливом розува­статину (Nissen S.E. et al., 2006).
Ефективність статинотерапії у запобіганні ССЗ напряму пов’язана з величиною зниження рівня ХС ЛПНЩ. Існуюча сьогодні в Європі стратегія статинотерапії передбачає досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ, який визначається ступенем ризику ССЗ. Для пацієнтів дуже високого ризику, до яких відносять пацієнтів з ІХС, цільовим рівнем ХС ЛПНЩ є 1,8 ммоль/л. У США принцип застосування статинів ґрунтується на виборі інтенсивності статинотерапії. Пацієнтам із ІХС показана ін­тенсивна статино­терапія, яка передбачає застосування аторвастатину в дозі 40–80 мг/добу та розувастатину — 20–40 мг/добу, незалежно від вихідного рівня ХС ЛПНЩ. Такі дози цих найпотужніших статинів спричиняють зниження рівня ХС ЛПНЩ на ≥50%, що й дозволяє досягти його цільового рівня.
Читати

Ішемічна хвороба серця та алкоголь: дві сторони однієї медалі
АНОТАЦІЯ
Ішемічна хвороба серця (ІХС) є провідною причиною смерті в усьому світі. Алкоголь же відносять до одного з основних факторів ризику (ФР) захворюваності та смертності. Висока поширеність як патологій, асоційованих з алкоголем, так і його впливу на організм людини робить це питання частою темою для обговорення серед лікарів, дослідників, громадськості, у засобах масової інформації тощо. Існують беззаперечні ризики токсичних, зокрема гепатотоксичних, та канцерогенних ефектів, спричинених алкоголем. Ці властивості роблять його потужним ФР тягара хвороб, а надмірне вживання пов’язане з підвищеним ризиком розвитку понад 50 різних нозологій, включно з серцево-судинними захворюваннями (ССЗ).
Читати

Количественная ультразвуковая оценка показателей деформации миокарда: от теории к практике / Е. А. Карев, С. Л. Вербило, Э. Г. Малев, М. Н. Прокудина, П. А. Мочалов, Е. А. Боброва, Н. П. Малинина, А. В. Козленок // Трансляционная медицина. – 2020.-№6.-с.16-28
АННОТАЦИЯ
Оценка систолической и диастолической функции миокарда является одной из основных задач эхокардиографии. Однако использования стандартных параметров иногда оказывается недостаточно для принятия клинических решений и определения прогноза у пациента. В связи с этим в клиническую практику активно внедряются новые показатели деформации и скорости деформации миокарда, которые дают ценную информацию о начальных изменениях, происходящих в миокарде при различных клинических состояниях. Эти методики количественной оценки систолической функции левого и правого желудочков находят свое применение у пациентов с артериальной гипертензией, ишемической болезнью сердца, гипертрофической и дилатационной кардиомиопатиями, а также при наличии клапанных пороков сердца, таких как аортальный стеноз, аортальная и митральная недостаточность. Кроме того, особой нишей для использования деформации миокарда стал анализ серошкальных изображений у пациентов с болезнями накопления миокарда, пациентов, получающих кардиотоксические препараты по поводу онкологических заболеваний, и пациентов после трансплантации сердца. В данном литературном обзоре продемонстрированы возможности клинического применения оценки деформации миокарда при различных патологических состояниях, при которых этот анализ может иметь клиническое значение.
Замовити

Коронарное шунтирование с применением двух внутригрудных артерий: так ли очевидны преимущества? /А. Н. Семченко, И. В. Зайцев, А. М. Шевченко, А. В. Семченко // Патология кровеобращения и кардиохирургия. – 2020. – №4.–с.50-62
АННОТАЦИЯ
Применение одной внутренней грудной артерии при коронарном шунтировании давно является «золотым стандартом». Однако, несмотря на известные преимущества, частота использования обеих внутренних грудных артерий остается низкой. Вопрос о соотношении между возможностью улучшения результатов коронарного шунтирования и риском осложнений после операции при использовании двух внутренних грудных артерий до сих пор не решен.
Целью данной работы стал анализ непосредственных и среднеотдаленных результатов коронарного шунтирования с применением одной и двух внутренних грудных артерий. Пациенты (n = 231) с ишемической болезнью сердца, которым было выполнено микроскоп-ассистированное коронарное шунтирование, распределены на две группы: 1-я — при выполнении операции использована одна внутренняя грудная артерия (n = 177), 2-я — использованы обе внутренние грудные артерии (n = 54). Для уменьшения различий между группами проведена псевдорандомизация, получены две группы по 50 пациентов.
В результате выявлено, что коронарное шунтирование с применением двух внутренних грудных артерий в сравнении с реваскуляризацией с одной внутренней грудной артерией характеризовалось удлинением времени операции (1-я группа — 167,5 [150–190] мин, 2-я группа — 205 [190–220] мин, p < 0,001) и ишемии миокарда (1-я группа — 37,5 [32–45] мин, 2-я группа — 44 [39–48] мин, p = 0,012), при этом не обнаружены различия в длительности искусственного кровообращения (1-я группа — 65,5 [56–78] мин, 2-я группа — 69 [58–78] мин, p = 0,95). Не выявлено межгрупповых различий в частоте развития специфических событий (смерть, инфаркт миокарда, острые расстройства мозгового кровообращения, повторные реваскуляризации) и стернальных осложнений. Перед выпиской из стационара проходимость шунтов в 1-й и 2-й группах составила 98,0 против 92,5 % (p = 0,195) и 94,6 против 92,5 % (p = 0,582) для маммарных и венозных графтов соответственно. В среднеотдаленном периоде (29,5 ± 18,7 мес.) выявлено преобладание общей выживаемости (p = 0,021) и композитной свободы от смерти от сердечных причин, инфаркта миокарда, повторных реваскуляризаций и острых нарушений мозгового кровообращения (p = 0,008) у пациентов 1-й группы. Отмечено снижение риска неблагоприятных сердечно-сосудистых событий при достижении полной реваскуляризации миокарда (отношение шансов 0,41; 95% доверительный интервал 0,20–0,85).
Выводы: Коронарное шунтирование с применением обеих внутренних грудных артерий характеризуется увеличением продолжительности операций, не сопровождается улучшением выживаемости и композитной свободой от сердечно-сосудистых событий в среднеотдаленной перспективе, по сравнению с реваскуляризацией миокарда с одной внутренней грудной артерией, при этом различия в показателях проходимости шунтов и частоте осложнений не выявлены. Полная реваскуляризация может рассматриваться как самостоятельный фактор благоприятного прогноза после коронарного шунтирования и иметь более важное значение, чем применение обеих внутренних грудных артерий.
Замовити

Лікування дорослих пацієнтів із вродженими вадами серця
АНОТАЦІЯ
На сьогодні поширеність вроджених вад серця (ВВС) у всьому світі становить 9 випадків на 1 тис. новонароджених із варіацією показників відповідно до географічного розташування. Поширеність тяжких ВВС у багатьох розвинених країнах зменшилася через проведення скринінгу плода та переривання вагітності, однак загальна частота захворюваності у міжнародному масштабі підвищилася. Завдяки розвитку медицини, хірургії та технологій за останні десятиліття >90% осіб, що народилися із ВВС, доживають до зрілого віку. Як наслідок, поширеність ВВС у популяції зросла. Робоча група з лікування вроджених вад серця у дорослих хворих Європейського товариства кардіологів (ESC) 2020 р. розробила оновлену настанову на основі ретельного вивчення наукових та клінічних знань та наявних доказів із цього питання. Рекомендації мають допомогти лікарям при прийнятті оптимальних клінічних рішень, визначенні та реалізації профілактичних, діагностичних чи терапевтичних стратегій з урахуванням стану здоров’я кожного пацієнта, його думки та, коли доцільно, родичів/опікунів. Пропонуємо до вашої уваги ключові моменти даної настанови.
Читати

Лікування міокардиту: сучасні підходи та перспективні напрямки / В.М. Коваленко, О.Г. Несукай, С.В. Чернюк [та ін] // Український кардіологічний журнал. – 2020. – №6. – с.9-18
АНОТАЦІЯ
Вибір адекватної тактики лікування міокардиту сьогодні особливо актуальний, причому найбільш дискусійними серед сучасних науковців і лікарів-практиків є питання щодо призначення етіотропного й патогенетичного лікування. Одна з найважливіших і найскладніших проблем на сучасному етапі – розроблення адекватних схем етіотропного і патогенетичного лікування тяжкого хронічного міокардиту, оскільки до цього часу єдиною рекомендованою стратегією залишається терапія серцевої недостатності згідно із сучасними рекомендаціями. Призначення етіотропної терапії хворим з міокардитом може бути доцільним у гострій фазі захворювання й обов’язково повинно враховувати результати ендоміокардіальної біопсії. Імуносупресивну терапію слід застосовувати тільки в пацієнтів з тяжким перебігом міокардиту за наявності незаперечних доказів активного запального процесу в міокарді з обов’язковим проведенням повторних обстежень після завершення її курсу для контролю безпечності й ефективності. За наявності дилатації порожнини лівого шлуночка і зниженої фракції викиду лівого шлуночка основою для лікування міокардиту є виконання пацієнтом режимних обмежень та застосування стандартної терапії серцевої недостатності згідно із сучасними рекомендаціями. Тим не менше, залишаються дискутабельними велика кількість питань, що стосуються тактики ведення хворих з міокардитом, тому провідні вітчизняні й зарубіжні спеціалісти визнають необхідність проведення подальших досліджень, спрямованих на оцінку ефективності етіотропної та патогенетичної терапії.
Замовити

Прогностическая значимость изменения уровня физической работоспособности для оценки благоприятной динамики метаболического синдрома у больных абдоминальным ожирением / А. В. Березина, О. А. Беркович, О. Д. Беляева [и др.] // Трансляционная медицина. – 2020. – №6. – с.6-16
АННОТАЦИЯ
Абдоминальное ожирение (АО) — является ключевым компонентом метаболического синдрома (МС) и фактором риска сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ). Уровень физической работоспособности (ФР) является важным диагностическим и прогностическим критерием и фактором стратификации риска у здоровых и больных ССЗ.
Цель исследования – оценить влияние изменения уровня ФР на течение МС у больных АО на фоне немедикаментозной коррекции массы тела. Было проведено трехлетнее проспективное исследование по снижению массы тела немедикаментозными способами у 153 больных с АО и МС и/или факторами риска ССЗ. Оценивалась динамика МС, показателей углеводного и липидного обмена, уровня артериального давления в зависимости от изменения уровня ФР. Благоприятное течение метаболического синдрома встречалось чаще у пациентов с приростом уровня ФР, чем у пациентов со снижением этого показателя (82,3 и 37,5 % соответственно; р = 0,0001). При увеличении VO2peak > 5 % до 15 % шанс благоприятного течения МС возрастает в 5,8 (1,5–22,3) и в 15,1 (5,7–39,9) раза соответственно.
В ходе исследования выявлено, что повышение уровня ФР ассоциируется с благоприятной динамикой МС.
Замовити

Ризик виникнення інсульту при розсіяному склерозі
АНОТАЦІЯ
Проведено огляд та метааналіз для визначення ризику виникнення гострих порушень мозкового кровообігу у хворих на розсіяний склероз.
Розсіяний склероз (РС) є найбільш поширеною причиною неврологічних порушень у людей молодого віку і наслідком імуноопосередкованого запалення, демієлінізації та пошкодження аксонів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), середній рівень захворюваності на РС в Європі становить 80 на 100 000 осіб. Середній вік осіб з РС коливається від 10 до 60 років, а у жінок пік захворюваності припадає на вік 40–60 років. У подальшому РС призводить до порушення функції ендотелію судин, прискорює процес розвитку атеросклерозу та підвищує ризик виникнення гострих порушень мозкового кровообігу.
Китайські вчені в журналі «BMC Neurology» опублікували результати проведеного метааналізу, метою якого було визначення ризику виникнення інсульту у пацієнтів з РС.
Читати

Роль экзосом в патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний / С. П. Щава, Е. В. Степанов, В. А. Сорокин // Трансляционная медицина. – 2020.– №5.– с.17-28
АННОТАЦИЯ
Согласно Всемирной организации здравоохранения, от болезней сердца и сосудов в современном мире ежегодно умирает 17,5 млн человек. Вследствие этого изучение молекулярных механизмов патогенеза сердечно-сосудистых заболеваний имеет критическое значение для разработки новых диагностических и терапевтических стратегий. Одной из стратегий в данном направлении является исследование роли малых внеклеточных везикул, или экзосом, в патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний. Изучение экзосомальной транспортной и сигнальной систем в развитии таких патологий, как острый коронарный синдром, стабильная стенокардия, клапанные пороки сердца, гипертрофическая кардиомиопатия, атеросклеротическое поражение периферических артерий является актуальной задачей.
К экзосомам относят сферические везикулы эндосомального происхождения размером 30–100 нм, экспрессируемые практически всеми клетками человеческого организма. Их цитоплазматическая мембрана представляет собой липидный бислой, содержащий в качестве маркеров тетраспанины CD9, CD63, CD81 и CD82. Активное содержимое в виде различных микроРНК, мРНК, цитокинов и факторов роста, клеточных мембранных рецепторов позволяет экзосомам выступать в роли эффекторов в межклеточной коммуникации и выполнять транспортную функцию.
В настоящей работе представлен анализ данных литературы о роли экзосомальной сигнализации в развитии основных кардиологических синдромов, а также перспективах использования экзосом в клинической практике.
Замовити

Синдром обструктивного апноэ сна и нарушения ритма сердца: современное состояние проблемы / Е. И. Ярославская, К. В. Аксенова, В. Е. Харац [и др.] // Комплексные проблемы сердечно-сосудистых заболеваний. – 2020.– №3. – с.40-50
АННОТАЦИЯ
В статье проанализированы и обобщены данные о факторах, способствующих развитию нарушений ритма сердца при синдроме обструктивного апноэ сна, и основных методах лечения синдрома.
В обзоре представлен анализ современных данных о связи синдрома обструктивного апноэ сна с различными видами нарушений ритма сердца; патогенетических факторах синдрома, приводящих к развитию нарушений ритма сердца; существующих методах лечения обструктивного апноэ сна и их влиянии на нарушения ритма сердца.
Замовити

Современные возможности кардиовизуализации с использованием гамма-камер, оснащенных CZT-детекторами / С. М. Минин , К. В. Завадовский , Н. А. Никитин [и др.] // Патология кровеобращения и кардиохирургия. – 2020. – №3.–с.11-22
АННОТАЦИЯ
Сцинтиграфия миокарда — один из ведущих неинвазивных визуализирующих тестов, широко используемых у больных с подозрением на ишемическую болезнь сердца или установленным диагнозом, а также другой кардиальной патологией. Техническое усовершенствование гамма-томографических установок позволило повысить диагностические возможности данной методики. Все большую актуальность приобретает использование гамма-камер с детекторами на основе кадмий-цинк-теллурида (CZT). В мировой практике накапливаются данные, свидетельствующие о превосходстве новой CZT-технологии по сравнению с существующими моделями сканеров. В связи с разработкой новых CZT-детекторов и конфигурации их расположения появилась возможность выполнять съемку области мио¬карда с более высокими значениями чувствительности сканирования и пространственного разрешения. Кроме того, за счет значительно более высокой чувствительности новых CZT-детекторов и способов обработки данных в практику начали активно внедрять новые протоколы сканирования, а также методики радионуклидной оценки миокардиального кровотока, резерва и неинвазивной визуализации особенностей функционирования автономной нервной системы. Целью данного обзора является представление данных об основных технических характеристиках гамма-камер, оснащенных CZT-детекторами, и применении CZT-гамма-камер в алгоритме обследования больных различной сердечно-сосудистой патологией.
Замовити

Современные алгоритмы для выбора методики реканализации хронических окклюзий коронарных артерий / О. В. Крестьянинов, Д. А. Хелимский, А. Г. Бадоян [и др.] // Патология кровеобращения и кардиохирургия. – 2020. – №2. – С.9-15
АННОТАЦИЯ
В статье представлен обзор основных алгоритмов для выбора стратегии реканализации хронических окклюзий коронарных артерий, рассмотрены клинические и ангиографические характеристики, которые легли в основу алгоритмов, а также оценена возможность их применения в клинической практике.
Хронические окклюзии коронарных артерий представляют собой наиболее сложную группу поражений в интервенционной кардиологии, технический успех при лечении которых зависит не только от характеристик поражения, но и от опыта оперирующего хирурга. За последние несколько лет предложено множество техник реканализации хронических окклюзий коронарных артерий, что привело к необходимости их стандартизации для более успешного использования. В результате разработан ряд алгоритмов, которые позволяют хирургу осуществлять выбор той или иной методики реканализации в зависимости от ангиографических особенностей пораженного сосуда.
Замовити

ТРІУМФ-3: антигіпертензивна терaпія в Україні – оптимізація артеріального тиску у фoкусі. Використання потрійної фіксованої комбінації антигіпертензивних засобів у практиці сімейного лікаря / М.І. Лутай, Г.Ф. Лисенко, І.П. Голікова [та ін.] // Український кардіологічний журнал. – 2020. – №3. – с.9-24
АНОТАЦІЯ
Стаття присвячена вивченню профілю пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією (АГ), які одночасно приймають два або три антигіпертензивні засоби, та оцінити результати досягнення контролю артеріального тиску (АТ) у цій популяції після корекції терапії.
У дослідження ТРІУМФ-3 (антигіперТензивна теРапІя в Україні – оптимізація артеріального тис¬¬¬ку у Фокусі) було залучено 4113 пацієнтів з АГ, які перебували під наглядом сімейних лікарів. Анамнестично всі учасники (середній вік – 64 роки; 36,1 % чоловіків) не менше 1 міс до початку дослідження приймали 2 або 3 антигіпертензивні препарати без достатнього ефекту. Середні значення офісного АТ становили 172/99 мм рт. ст., у понад 40 % пацієнтів вони перевищували 180/110 мм рт. ст. Препаратом вибору для подальшої терапії 4103 учасників стала фіксована комбінація периндоприлу аргініну, амлодипіну та індапаміду – «Трипліксам» («Серв’є», Франція). Термін спостереження для кожного хворого становив 3 місяці. Пацієнти відвідували лікарів через 1–2 тиж, 2 і 3 міс після початку дослідження і відповідної корекції терапії. До та через 2 міс оцінювали показник прихильності до лікування. Заключний аналіз передбачав порівняння результатів ТРІУМФ-3 та ТРІУМФ-2 стосовно пацієнтів, які перебували під амбулаторним наглядом у сімейних лікарів та кардіологів.
Призначення потрійної фіксованої комбінації периндоприлу аргініну, індапаміду та амлодипіну впродовж 3 місяців дозволило поступово знизити АТ до ~ 130/80 мм рт. ст.; систолічний АТ у середньому на ~ 42 мм рт. ст., діастолічний – на ~ 19 мм рт. ст. Цільових рівнів < 140/90 мм рт. ст. досягли 73,4 % пацієнтів, а ≤ 130/80 мм рт. ст. – 59,1 %. У більшості (70 %) пацієнтів-учасників протягом дослідження зріс показник високої прихильності до лікування, у середньому з 9,5 до 46,4 %. Терапія фіксованою комбінацією периндоприлу аргініну, індапаміду та амлодипіну характеризувалася доброю переносимістю.
Використання сімейними лікарями фіксованої комбінації периндоприлу аргініну, індапаміду та амлодипіну супроводжувалося досягненням цільових рівнів АТ більше ніж у 2/3 хворих з АГ, у яких попередня дво- або трикомпонентна терапія була неефективною. Використання зазначеної оригінальної фіксованої комбінації було ефективним як у пацієнтів з АГ, що спостерігалися в сімейних лікарів (ТРІУМФ-3), так і у кардіологів (ТРІУМФ-2). Проте кардіологи майже вдвічі частіше використовували максимальні дози препарату, що привело до більш оптимального контролю АТ (≤ 130/80 мм рт. ст.) у чисельнішої групи пацієнтів: 69,7 проти 59,1 % у сімейних лікарів. Регулярний лікарський кон¬¬троль, антигіпертензивна ефективність та зручність прийому потрійної фіксованої комбінації периндоприлу аргініну, індапаміду та амлодипіну, ймовірно, були визначальними факторами щодо підвищення прихильності до лікування в більшості учасників в обох дослідженнях, 75 % – у ТРІУМФ-2, і 70 % – у ТРІУМФ-3. Причому показник високої прихильності протягом 2-місячного періоду спостереження зріс в обох дослідженнях майже у 5 разів.
Замовити

Феномен втрати маси тіла в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю /К.В. Войцеховська, Л.Г. Воронков //Український кардіологічний журнал. – 2020. –№6. – с.9-18
АНОТАЦІЯ
Характерною ознакою хронічної серцевої недостатності (ХСН) є висока частота коморбідних станів, одним із яких визнаний феномен втрати маси тіла. Серцева кахексія являє собою системне порушення обміну речовин, що характеризується ненавмисним зниженням маси тіла внаслідок втрати маси всіх складових тіла, а саме – скелетної мускулатури, жирової тканини та кісткової тканини, та визначена маркером нутритивного статусу, що має прогностичне значення в пацієнтів із ХСН, незалежно від віку, функціонального класу за NYHA, фракції викиду лівого шлуночка та пікового споживання кисню. У статті розглянуто питання поширеності, критеріїв, прогностичної значущості серцевої кахексії, а також імунні, метаболічні та нейрогормональні патогенетичні механізми, які призводять до анаболічно-катаболічного дисбалансу і сприяють прогресуванню ХСН. Враховуючи методологічні складності належної оцінки ненавмисної втрати маси тіла за певний попередній термін амбулаторного спостереження в пацієнтів з ХСН, набуває актуальності визначення певних об’єктивних («статичних») характеристик нутритивного статусу пацієнтів, з наявністю яких асоціюється несприятливий клінічний прогноз. У статті продемонстровані результати власних досліджень щодо прогностичних факторів, базованих на показниках нутритивного статусу пацієнтів; висвітлено клінічне значення втрати маси окремих складових тіла; описані профілактичні й терапевтичні підходи впливу на втрату маси тіла в пацієнтів із ХСН – нутритивна підтримка, нейрогормональна блокада, вплив на мікрофлору кишечника, корекція анемії та дефіциту заліза, застосування стимуляторів апетиту, імуномодулювальних засобів, анаболічних гормонів і фізичні тренування.
Замовити

Щодо діагностики, лікування і профілактики мозкового інсульту / Зозуля І.С., Волосовець А.О., Зозуля А.І // Український медичний часопис. – 2020. – №5. – С.26-30
АНОТАЦІЯ
Інсульт — небезпечне гостре захворювання, друга за частотою причина смертності населення в Україні та світі. Це судинна катастрофа, яка відбувається раптово внаслідок порушення мозкового кровообігу. Причиною цього порушення є закупорка (тромбоз) чи розрив судини. Велике значення у розвитку інсульту має артеріальна гіпертензія (АГ), атеросклероз (атеротромбоз), кардіогенна емболія. Розвиток АГ і атеросклерозу прискорюють такі фактори ризику, як тютюнопаління, споживання у великій кількості тваринних жирів, надмірна маса тіла, малорухомий спосіб життя, цукровий діабет (ЦД). Про наявність атеросклерозу і підвищений ризик ускладнень свідчить високий рівень холестерину в крові (Зозуля І.С. та співавт., 2017; Мищенко Т.С., 2017).
Атеросклеротична бляшка в магістральних судинах може пошкодитися, в результаті чого утворюється виразка, нестабільні елементи або тромб. Частини бляшки можуть відриватися і шляхом емболії перекривати просвіт судин головного мозку, спричиняючи ішемічний інсульт (Amarenco P. et al., 2020). У частини пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (серцева аритмія, фібриляція передсердь) тромб утворюється у серці і вже звідти потрапляє у мозок разом із током крові, що також призводить до ішемічного інсульту (European Stroke Organisation (ESO) Executive Committee, ESO Writing Committee, 2008; Coutts S.B. et al., 2019).
Провідною причиною геморагічного інсульту найчастіше є високий артеріальний тиск (АТ), значно рідше його розвиток пов’язаний із розривом патологічно змінених артерій чи вен (наприклад аневризми, артеріовенозних мальформацій), підвищеною ламкістю судин. Розрізняють внутрішньомозковий крововилив — тип інсульту, пов’язаний із розривом мозкової судини і крововиливом у мозкову тканину, і субарахноїдальний крововилив — розрив судин, що знаходяться на поверхні мозку, який призводить до крововиливу між оболонками мозку та черепом чи у шлуночки головного мозку (внутрішньошлуночковий крововилив). Крововилив може бути зумовлений розривом аневризми (вродженої чи набутої) — витонченням та вибуханням стінок мозкових судин, або артеріовенозних мальформацій — вродженого недорозвитку стінок мозкових судин і підвищеної звивистості. Наявність цих передумов у поєднанні зі впливом додаткових чинників, зокрема підвищеного АТ, може призводити до розриву судини (Yoon B-W. et al., 2017).
Замовити