Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
На початку XXI ст. чисельність населення планети становила 6,1 млрд, а вже до 2012 року вона збільшилася до 7 млрд, надалі щорічно зростаючи приблизно на 78 млн осіб. Проте події останнього року довели людству, що навіть нобелівські лауреати з фізіології та медицини, суттєвою кількістю (50 осіб) яких ми можемо пишатися у третьому тисячолітті, не здатні захистити нас від круглого віріону діаметром 80-120 нм з одноланцюговим РНК-геномом, із яким планета познайомилася 2019 року і якого знає до нині як SARS-CoV-2. Саме цей інфекційний агент скоригував очікувану смертність за цей час приблизно на пів мільйона осіб і спровокував розвиток пандемії, що має назву COVID-19.
Внаслідок потрапляння до організму людини збудник провокує низку реакцій, апогеєм яких стає запалення легень з інфламативною легеневою деструкцією та інші інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, супроводжувані лихоманкою, головним болем, кашлем, кровохарканням, міалгією та нирковою недостатністю. Окрім швидкої активації механізмів імунопатогенезу з відповідними подальшими негативними наслідками, для цього захворювання характерне легке приєднання бактерійної флори, що провокує розвиток патологічних реакцій. Серйозною загрозою для організму людини є зниження загальної імунорезистентності, адже в медицині діє аналогічне політиці правило: чим вразливіша певна ланка, тим легше зруйнувати увесь механізм.
Зокрема, неврологічні прояви наслідків COVID-19 можна розділити на такі, що уражають центральну нервову систему (епілепсія, атаксія, енцефаліт, порушення свідомості, гостра геморагічна некротична енцефалопатія та головний біль), та інші, які стосуються периферичної нервової системи (ураження опорно-рухового апарату, хемосенсорна дисфункція, аносмія, полірадикулопатія — синдром Гієна—Барре).
У дослідженні ми зупинимося на питанні ураження нервової системи, яке проявляється вегетативно-судинними розладами, зниженням есенціального функціонування органів чуття, а також набутим дефіцитом вітаміну В12.
Пандемія коронавірусної інфекції призвела до глобальної боротьби за виживання величезної кількості заражених осіб, у якій основним завданням було збереження життєдіяльності та нормального функціонування. Проте тема відстрочених у часі ускладнень для медичного світу, попри високу зустрічальність, і надалі лишається tabula rasa. Захворювання нервової системи, котрі розвиваються на тлі перенесеного COVID-19, потребують детальної уваги щодо зв’язку з їхнім впливом на організм людини. Отже, наше дослідження має суттєву значущість для теперішнього соціуму і розвитку медичної науки загалом.
Метою дослідження було виявити ускладнення неврологічного характеру та дослідити причини, які найчастіше провокують психоневрологічні відхилення в осіб, які перенесли SARS-CoV-2; установити наявність можливих дефіцитних станів в організмі, зокрема зниження рівня вітаміну В12, та психоемоційних змін після інфекційного захворювання.
Матеріали та методи дослідження
Під час дослідження було використано бібліосемантичний метод і контент-аналіз літератури щодо питань постмедикаментозних ускладнень пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, та неврологічних аспектів, спровокованих безпосередньо наслідками COVID-19. Дослідження ґрунтується на даних 107 осіб, які перенесли коронавірусну інфекцію та пройшли курс лікування в КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород). За період дослідження в анкетуванні взяли участь 107 осіб, 54 чоловіки та 53 жінки. Вік опитуваних коливався від 18 до 90 років, із них 28 осіб (26 %) віком 18-44 роки, 44 (41 %) віком 45-59 років, 33 (31,1 %) віком 60-74 роки та 2 (1,9 %) пацієнти старечого віку (≥ 75 років). Інтерв’ю проводили за авторським опитувальником (Додаток 1), створеним для виявлення ускладнень з боку різних систем організму з ретельним оглядом патологічних реакцій нервового генезу, що виникли на тлі перенесеного захворювання. У таблиці наведено 10 основних запитань, більша частка відповідей на які була стверджувальною. Із повною версією опитувальника можна ознайомитися в Додатку 1, з повним обсягом результатів — у Додатку 3.
Зокрема, було проведено опитування осіб, які перехворіли на COVID-19, за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS) (Додаток 2).
Лабораторне визначення рівня вітаміну В12 здійснювали за методом імунохемілюмінесцентного аналізу (ІХМА) на базі КНП «Мукачівська центральна районна лікарня імені святого Мартина» та КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород).
Результати дослідження
За результатами проведеного опитування виявлено, що вірус уражає всі системи організму. Із найчастіших постковідних ускладнень виокремлено: слабкість і втому, характерні для 63,5 %; погіршення пам’яті — у 58 %; порушення якості сну — у 56 %; головний біль — у 42 %; підвищена пітливість — у 41 %; задишка — у 24 % опитаних. Ці дані графічно наведено на рисунку 1.
Як загальновідомо, однією з перших ознак захворювання на COVID-19 є втрата відчуття смаку та запаху, що виникає внаслідок контакту вірусу з рецепторами ангіотензинперетворювального ферменту 2 (АПФ-2) на поверхні сустентакулярних клітин. Тому окремо представлено статистику щодо органів чуття та змін, на які в нашому дослідженні скаржилися пацієнти, що перехворіли на COVID-19 (рис. 2).
Наприклад, погіршення зору спостерігали у 19,6 %; порушене сприйняття смаків і запахів — у 16,8 і 27 % відповідно; погіршення слуху — в 10 % опитуваних.
Тому можемо вважати, що у чверті осіб, які перехворіли на COVID-19, залишаються порушення в органах чуття, зокрема відчуття смаку та нюху, які створюють дискомфорт у буденному житті.
Відчуття зниження бадьорості й активності як одне з ускладнень також не варто недооцінювати, оскільки 44,8 % пацієнтів мали скарги на цей симптом (рис. 3).
Одним із завдань представленого дослідження було визначити рівень тривоги та депресії у постковідний період. Згідно з останніми даними, поширеність депресії в популяції становить близько 5 % (за результатами опублікованих глобальних оцінок здоров’я станом на 2015 рік, показники поширеності цих розладів на рівні країн коливалися в діапазоні від 3,8 до 6,3 % загальної чисельності населення).
Відповідно до отриманих результатів опитування за шкалою HADS виявлено:
- у 28 % — клінічно виражену тривогу;
- у 47,6 % — субклінічно виражену тривогу;
- у 24,4 % — не було симптомів тривоги;
- у 13,1 % — клінічно виражену депресію;
- у 27,1 % — субклінічно виражену депресію;
- у 59,8 % — не було симптомів депресії (рис. 4).
Крім того, було досліджено взаємозв’язок рівня тривожності та депресії з перебуванням пацієнтів на кисневій підтримці. Отримано такі результати: зі 107 досліджуваних 41 пацієнт перебував на оксигенотерапії; із них 34 особи (83 %) натепер мали ознаки тривожності, 11 (27 %) — клінічно виражену тривогу. Із 64 осіб, які дихали вільно, 41 (64 %) мали тривожні симптоми (рис. 5).
Із 43 осіб з ознаками депресії 15 (35 %) застосовували кисневу маску. Зокрема, троє з 11 пацієнтів із вираженою депресією перебували під час лікування на підтримувальній оксигенотерапії. Із 64 осіб, які дихали самостійно, 23 пацієнти (35 %) мали симптоми депресії. Як видно з рисунка 5, ознаки депресії виявлено у віддаленому періоді незалежно від оксигенотерапії.
Доволі неочікувано, але отримані під час нашої роботи результати продемонстрували, що депресія в період реконвалесценції розвивається незалежно від перебування пацієнта на оксигенотерапії, що підтверджуються клінічними даними зарубіжних публікацій, зокрема статей M. Gennaro Mazza і R. De Lorenzo з Міланського університету Сан-Рафаель (Італія) та E. P. Hang Choi і B. P. Hung Hui з Гонконзького університету (Покфулам, Гонконг) [1, 3].
Наразі існує гіпотеза, що збудник COVID-19 втручається в метаболізм кобаламіну, викликаючи симптоми дефіциту вітаміну B12 [2]. Унікальною функцією цього вітаміну є участь у синтезі мієліну — компонента оболонок, які захищають нервові волокна. Дефіцит вітаміну B12 може зумовити периферичну нейропатію та комбіновані системні захворювання, зокрема демієлінізацію спинних стовпів і кортикоспинального тракту. Зустрічається широкий спектр нейропсихологічних симптомів і ознак, як-от атаксія, втрата чутливості шкіри, м’язова слабкість, зниження або гіперактивність рефлексів, спастичність, ортостатична гіпотензія, втрата чи порушення зору, деменція, психози і погіршення настрою. Часто в одного пацієнта можуть виникати множинні неврологічні синдроми. Ба більше, дані нещодавніх досліджень підтвердили, що вітамін B12 має важливі імуномодулювальні та нейротрофічні ефекти. Зокрема, він відіграє фундаментальну роль у роботі мозку. Внутрішньоклітинний вітамін B12 перетворюється на аденозилкобаламін (кофермент-КоА-мутази), і на метилкобаламін (кофермент метіонінсинтази, який опосередковує перетворення гомоцистеїну на метіонін).
Отже, у разі дефіциту B12 спостерігається підвищення рівня гомоцистеїну. Гомоцистеїн вважається чинником ризику судинних захворювань, а також атрофії головного мозку. Симптоми дефіциту вітаміну В12 включають посилення окисного стресу, підвищення концентрації гомоцистеїну, тромбоцитопенію, підвищення рівня лактатдегідрогенази, зниження кількості ретикулоцитів, порушення внутрішньосудинної коагуляції, звуження судин, ниркові й легеневі васкулопатії [4].
Окрім когнітивних порушень, загальними психіатричними симптомами дефіциту вітаміну B12 є тривала депресія, психотичні стани, манія та обсесивно-компульсивний розлад. Нервово-психічна тяжкість дефіциту вітаміну B12 і терапевтична ефективність залежать від тривалості ознак і симптомів. Додаткова гіпотеза полягає в тому, що лікування вітаміном B12, особливо метилкобаламіном, може зменшити шкоду, спричинену COVID-19. Тож визначення рівня B12 у сироватці крові після перенесеного COVID-19 рекомендоване всім пацієнтам
Аналіз зразків крові 107 пацієнтів для визначення дефіциту вітаміну В12 продемонстрував такі результати: у 32 (30 %) осіб виявлено дефіцит вітаміну В12, у 75 (70 %)— рівень вітаміну відповідав нормі. Зокрема, у контрольній групі, яка налічувала 30 здорових осіб, дефіцит виявлено у п’яти (16,6 %). Для дослідження взаємозв’язку оксигенотерапії та рівня вітаміну В12 проаналізували дані 76 пацієнтів. Було отримано такі результати: 33 (43,5 %) особи потребували під час лікування оксигенотерапії, 15 із них мали дефіцит В12 (45,5 %); двом пацієнтам застосовували штучну вентиляцію легень, в одного з них виявлено дефіцит вітаміну В12. Ці клінічні результати свідчать, що ризик розвитку дефіциту В12 у пацієнтів, які перебували на оксигенотерапії, вищий, ніж у загальній популяції, що продемонстровано на рисунку 6.
Для корекції дефіциту вітаміну В12 у пацієнтів ми використовували препарат метилкобаламіну (Нейрокобал®, виробник КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД, Індія). Метилкобаламін — одна з активних форм вітаміну B12. Він необхідний для синтезу ядерного білка, який бере участь у запусканні синтезу рибонуклеїнової та дезоксирибонуклеїнових кислот (що є основою ядра клітини), мієліну, репродукції клітин, нормального росту і нормального еритропоезу. Порівняно з іншими формами вітаміну В12 метилкобаламін на субклітинному рівні краще транспортується до органели нейронів. Саме завдяки цій властивості вказаний препарат є ефективнішим при лікуванні захворювань нервової системи.
Метилкобаламін (Нейрокобал®) є коферментом метіонінсинтази — ферменту, що бере участь у перетворенні гомоцистеїну на метіонін у реакціях метилювання білків та ДНК. Відомо, що метилкобаламін нормалізує аксональний транспорт білкових комплексів та сприяє регенерації аксонів. Також метилкобаламін сприяє мієлінізації нейронів через стимуляцію синтезу фосфоліпідів. Крім того, метилкобаламін відновлює уповільнену синаптичну передачу і знижує вміст нейротрансмітерів до нормального рівня.
Застосування терапевтичних доз метилкобаламіну (препарату Нейрокобал®) сприяє детоксикаційним процесам у нервовій системі завдяки зростанню вмісту тетрагідрофолату, а також перетворенню гомоцистеїну на S-аденозинметіонін, який є універсальним донором метильних груп для активізації реакцій трансметилювання. Ця форма вітаміну В12 легко проходить гематоенцефалічний бар’єр, а її вміст у нервовій тканині вищий порівняно з іншими формами цього вітаміну. Через місяць прийому Нейрокобалу в дозі 1500 мкг (по 3 таблетки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 відбулося у 79 % пацієнтів, що перенесли коронавірусну інфекцію. Тому Нейрокобал® можна рекомендувати як для корекції вітамінодефіцитного стану, так і для профілактики неврологічних ускладнень після COVID-19.
Висновки
Під час дослідження було виявлено, що найчастішими неврологічними ускладненнями після перенесеного COVID-19 є головний біль, який характерний для 42 % опитаних, та підвищена пітливість, яку фіксували в 41 % осіб; одними з головних і найчастіших ускладнень є слабкість та втома (у 63,5 %) та погіршення пам’яті (у 58 %). Погіршення сприйняття запахів та їхнє спотворення виникли у 27 % випадків. Ознаки тривоги були у 75,6 % опитаних, депресії — у 40,2 %. Чотири з п’яти пацієнтів, які перебували на підтримувальній оксигенотерапії, у віддаленому періоді мали симптоми тривожного розладу, і практично кожен третій перехворілий (35 %) має також ознаки депресії. Відповідно до отриманих під час дослідження результатів, кожна третя особа, яка перенесла COVID-19, мала дефіцит В12, і практично кожен другий пацієнт, що потребував під час лікування оксигенотерапії, мав також нестачу цього вітаміну, що втричі більше за значення у загальній популяції.
Отже, за результатами нашого дослідження, можливо припустити, що існує зв’язок між перебуванням пацієнтів на кисневій підтримці та розвитком недостатності вітаміну В12. Після одужання рекомендуємо профілактично здавати аналіз на визначення вмісту В12 у крові та, в разі потреби, проводити його корекцію. Через місяць приймання препарату Нейрокобал® у дозі 1500 мкг (по 3 таблетки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 виявлено у 79 % пацієнтів, що перенесли COVID-19. Тому можна рекомендувати Нейрокобал® для коригування вітамінодефіцитного стану та профілактики неврологічних ускладнень після коронавірусних інфекцій. Зважаючи на результати та висновки нашої роботи, можна зазначити, що після двох років пандемії, коли віддалені наслідки COVID-19 уже сьогодні дають про себе знати, важливо розуміти значущість вчасного початку лікування й профілактики найчастіших ускладнень цього захворювання, які виявлені під час нашого дослідження. Для боротьби з тривожно-депресивним розладом після одужання потрібні консультаціїї психотерапевта, фізичні навантаження на свіжому повітрі (з дотриманням усіх карантинних обмежень!) та «фільтрування» інформації. Важливо додати, що цих заходів слід вживати відразу після одужання, щоб мінімізувати віддалені наслідки хвороби. Профілактика неврологічних ускладнень потребує подальшого дослідження етіології цих наслідків для їх успішного подолання.
Додатки
Додаток 1: Опитувальник з ускладненнями по системам після перенесеного COVID-19 можна знайти за посиланням.
Додаток 2: Опитувальник за шкалою The hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) можна знайти за посиланням.
Додаток 3: Результати опитувальника по системам можна знайти за посиланням.
Додаток 4: Результати за шкалою HADS можна знайти за посиланням.
Література
1. Choi E.P.H., Hui B.P.H., Wan E.Y.F. Depression and Anxiety in Hong Kong during COVID-19. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, № 10. Р. 3740. URL: https://doi.org/10.3390/ijerph17103740.
2. Lopes M.J.S. Can vitamin B12 be an adjuvant to COVID-19 treatment? GSC Biological and Pharmaceutical Sciences. 2020. Vol. 11, № 3. Р. 01-05.
3. Mazza M.G., De Lorenzo R., Conte C. et al. Anxiety and depression in COVID-19 survivors: Role of inflammatory and clinical predictors. Brain Behav Immun. 2020; Vol. 89. Р. 594-600. URL: doi:10.1016/j.bbi.2020.07.037
4. Volkov I. The Critical Role of Vitamin B12. The Physician and sportsmedicine. 2008. Vol. 36, № 1. Р. 34-41.
Автори висловлюють подяку Лазур Нелі Миколаївні, власниці мережі лабораторій «Астра-Діа» за можливість проведення дослідження, зокрема виконання аналізів пацієнтам на благодійних засадах.
На початку XXI ст. чисельність населення планети становила 6,1 млрд, а вже до 2012 року вона збільшилася до 7 млрд, надалі щорічно зростаючи приблизно на 78 млн осіб. Проте події останнього року довели людству, що навіть нобелівські лауреати з фізіології та медицини, суттєвою кількістю (50 осіб) яких ми можемо пишатися у третьому тисячолітті, не здатні захистити нас від круглого віріону діаметром 80-120 нм з одноланцюговим РНК-геномом, із яким планета познайомилася 2019 року і якого знає до нині як SARS-CoV-2. Саме цей інфекційний агент скоригував очікувану смертність за цей час приблизно на пів мільйона осіб і спровокував розвиток пандемії, що має назву COVID-19.
Внаслідок потрапляння до організму людини збудник провокує низку реакцій, апогеєм яких стає запалення легень з інфламативною легеневою деструкцією та інші інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, супроводжувані лихоманкою, головним болем, кашлем, кровохарканням, міалгією та нирковою недостатністю. Окрім швидкої активації механізмів імунопатогенезу з відповідними подальшими негативними наслідками, для цього захворювання характерне легке приєднання бактерійної флори, що провокує розвиток патологічних реакцій. Серйозною загрозою для організму людини є зниження загальної імунорезистентності, адже в медицині діє аналогічне політиці правило: чим вразливіша певна ланка, тим легше зруйнувати увесь механізм.
Зокрема, неврологічні прояви наслідків COVID-19 можна розділити на такі, що уражають центральну нервову систему (епілепсія, атаксія, енцефаліт, порушення свідомості, гостра геморагічна некротична енцефалопатія та головний біль), та інші, які стосуються периферичної нервової системи (ураження опорно-рухового апарату, хемосенсорна дисфункція, аносмія, полірадикулопатія — синдром Гієна—Барре).
У дослідженні ми зупинимося на питанні ураження нервової системи, яке проявляється вегетативно-судинними розладами, зниженням есенціального функціонування органів чуття, а також набутим дефіцитом вітаміну В12.
Пандемія коронавірусної інфекції призвела до глобальної боротьби за виживання величезної кількості заражених осіб, у якій основним завданням було збереження життєдіяльності та нормального функціонування. Проте тема відстрочених у часі ускладнень для медичного світу, попри високу зустрічальність, і надалі лишається tabula rasa. Захворювання нервової системи, котрі розвиваються на тлі перенесеного COVID-19, потребують детальної уваги щодо зв’язку з їхнім впливом на організм людини. Отже, наше дослідження має суттєву значущість для теперішнього соціуму і розвитку медичної науки загалом.
Метою дослідження було виявити ускладнення неврологічного характеру та дослідити причини, які найчастіше провокують психоневрологічні відхилення в осіб, які перенесли SARS-CoV-2; установити наявність можливих дефіцитних станів в організмі, зокрема зниження рівня вітаміну В12, та психоемоційних змін після інфекційного захворювання.
Матеріали та методи дослідження
Під час дослідження було використано бібліосемантичний метод і контент-аналіз літератури щодо питань постмедикаментозних ускладнень пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, та неврологічних аспектів, спровокованих безпосередньо наслідками COVID-19. Дослідження ґрунтується на даних 107 осіб, які перенесли коронавірусну інфекцію та пройшли курс лікування в КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород). За період дослідження в анкетуванні взяли участь 107 осіб, 54 чоловіки та 53 жінки. Вік опитуваних коливався від 18 до 90 років, із них 28 осіб (26 %) віком 18-44 роки, 44 (41 %) віком 45-59 років, 33 (31,1 %) віком 60-74 роки та 2 (1,9 %) пацієнти старечого віку (≥ 75 років). Інтерв’ю проводили за авторським опитувальником (Додаток 1), створеним для виявлення ускладнень з боку різних систем організму з ретельним оглядом патологічних реакцій нервового генезу, що виникли на тлі перенесеного захворювання. У таблиці наведено 10 основних запитань, більша частка відповідей на які була стверджувальною. Із повною версією опитувальника можна ознайомитися в Додатку 1, з повним обсягом результатів — у Додатку 3.
Зокрема, було проведено опитування осіб, які перехворіли на COVID-19, за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS) (Додаток 2).
Лабораторне визначення рівня вітаміну В12 здійснювали за методом імунохемілюмінесцентного аналізу (ІХМА) на базі КНП «Мукачівська центральна районна лікарня імені святого Мартина» та КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород).
Результати дослідження
За результатами проведеного опитування виявлено, що вірус уражає всі системи організму. Із найчастіших постковідних ускладнень виокремлено: слабкість і втому, характерні для 63,5 %; погіршення пам’яті — у 58 %; порушення якості сну — у 56 %; головний біль — у 42 %; підвищена пітливість — у 41 %; задишка — у 24 % опитаних. Ці дані графічно наведено на рисунку 1.
Як загальновідомо, однією з перших ознак захворювання на COVID-19 є втрата відчуття смаку та запаху, що виникає внаслідок контакту вірусу з рецепторами ангіотензинперетворювального ферменту 2 (АПФ-2) на поверхні сустентакулярних клітин. Тому окремо представлено статистику щодо органів чуття та змін, на які в нашому дослідженні скаржилися пацієнти, що перехворіли на COVID-19 (рис. 2).
Наприклад, погіршення зору спостерігали у 19,6 %; порушене сприйняття смаків і запахів — у 16,8 і 27 % відповідно; погіршення слуху — в 10 % опитуваних.
Тому можемо вважати, що у чверті осіб, які перехворіли на COVID-19, залишаються порушення в органах чуття, зокрема відчуття смаку та нюху, які створюють дискомфорт у буденному житті.
Відчуття зниження бадьорості й активності як одне з ускладнень також не варто недооцінювати, оскільки 44,8 % пацієнтів мали скарги на цей симптом (рис. 3).
Одним із завдань представленого дослідження було визначити рівень тривоги та депресії у постковідний період. Згідно з останніми даними, поширеність депресії в популяції становить близько 5 % (за результатами опублікованих глобальних оцінок здоров’я станом на 2015 рік, показники поширеності цих розладів на рівні країн коливалися в діапазоні від 3,8 до 6,3 % загальної чисельності населення).
Відповідно до отриманих результатів опитування за шкалою HADS виявлено:
- у 28 % — клінічно виражену тривогу;
- у 47,6 % — субклінічно виражену тривогу;
- у 24,4 % — не було симптомів тривоги;
- у 13,1 % — клінічно виражену депресію;
- у 27,1 % — субклінічно виражену депресію;
- у 59,8 % — не було симптомів депресії (рис. 4).
Крім того, було досліджено взаємозв’язок рівня тривожності та депресії з перебуванням пацієнтів на кисневій підтримці. Отримано такі результати: зі 107 досліджуваних 41 пацієнт перебував на оксигенотерапії; із них 34 особи (83 %) натепер мали ознаки тривожності, 11 (27 %) — клінічно виражену тривогу. Із 64 осіб, які дихали вільно, 41 (64 %) мали тривожні симптоми (рис. 5).
Із 43 осіб з ознаками депресії 15 (35 %) застосовували кисневу маску. Зокрема, троє з 11 пацієнтів із вираженою депресією перебували під час лікування на підтримувальній оксигенотерапії. Із 64 осіб, які дихали самостійно, 23 пацієнти (35 %) мали симптоми депресії. Як видно з рисунка 5, ознаки депресії виявлено у віддаленому періоді незалежно від оксигенотерапії.
Доволі неочікувано, але отримані під час нашої роботи результати продемонстрували, що депресія в період реконвалесценції розвивається незалежно від перебування пацієнта на оксигенотерапії, що підтверджуються клінічними даними зарубіжних публікацій, зокрема статей M. Gennaro Mazza і R. De Lorenzo з Міланського університету Сан-Рафаель (Італія) та E. P. Hang Choi і B. P. Hung Hui з Гонконзького університету (Покфулам, Гонконг) [1, 3].
Наразі існує гіпотеза, що збудник COVID-19 втручається в метаболізм кобаламіну, викликаючи симптоми дефіциту вітаміну B12 [2]. Унікальною функцією цього вітаміну є участь у синтезі мієліну — компонента оболонок, які захищають нервові волокна. Дефіцит вітаміну B12 може зумовити периферичну нейропатію та комбіновані системні захворювання, зокрема демієлінізацію спинних стовпів і кортикоспинального тракту. Зустрічається широкий спектр нейропсихологічних симптомів і ознак, як-от атаксія, втрата чутливості шкіри, м’язова слабкість, зниження або гіперактивність рефлексів, спастичність, ортостатична гіпотензія, втрата чи порушення зору, деменція, психози і погіршення настрою. Часто в одного пацієнта можуть виникати множинні неврологічні синдроми. Ба більше, дані нещодавніх досліджень підтвердили, що вітамін B12 має важливі імуномодулювальні та нейротрофічні ефекти. Зокрема, він відіграє фундаментальну роль у роботі мозку. Внутрішньоклітинний вітамін B12 перетворюється на аденозилкобаламін (кофермент-КоА-мутази), і на метилкобаламін (кофермент метіонінсинтази, який опосередковує перетворення гомоцистеїну на метіонін).
Отже, у разі дефіциту B12 спостерігається підвищення рівня гомоцистеїну. Гомоцистеїн вважається чинником ризику судинних захворювань, а також атрофії головного мозку. Симптоми дефіциту вітаміну В12 включають посилення окисного стресу, підвищення концентрації гомоцистеїну, тромбоцитопенію, підвищення рівня лактатдегідрогенази, зниження кількості ретикулоцитів, порушення внутрішньосудинної коагуляції, звуження судин, ниркові й легеневі васкулопатії [4].
Окрім когнітивних порушень, загальними психіатричними симптомами дефіциту вітаміну B12 є тривала депресія, психотичні стани, манія та обсесивно-компульсивний розлад. Нервово-психічна тяжкість дефіциту вітаміну B12 і терапевтична ефективність залежать від тривалості ознак і симптомів. Додаткова гіпотеза полягає в тому, що лікування вітаміном B12, особливо метилкобаламіном, може зменшити шкоду, спричинену COVID-19. Тож визначення рівня B12 у сироватці крові після перенесеного COVID-19 рекомендоване всім пацієнтам [2].
Аналіз зразків крові 107 пацієнтів для визначення дефіциту вітаміну В12 продемонстрував такі результати: у 32 (30 %) осіб виявлено дефіцит вітаміну В12, у 75 (70 %)— рівень вітаміну відповідав нормі. Зокрема, у контрольній групі, яка налічувала 30 здорових осіб, дефіцит виявлено у п’яти (16,6 %). Для дослідження взаємозв’язку оксигенотерапії та рівня вітаміну В12 проаналізували дані 76 пацієнтів. Було отримано такі результати: 33 (43,5 %) особи потребували під час лікування оксигенотерапії, 15 із них мали дефіцит В12 (45,5 %); двом пацієнтам застосовували штучну вентиляцію легень, в одного з них виявлено дефіцит вітаміну В12. Ці клінічні результати свідчать, що ризик розвитку дефіциту В12 у пацієнтів, які перебували на оксигенотерапії, вищий, ніж у загальній популяції, що продемонстровано на рисунку 6.
Для корекції дефіциту вітаміну В12 у пацієнтів ми використовували препарат метилкобаламіну (Нейрокобал®, виробник КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД, Індія). Метилкобаламін — одна з активних форм вітаміну B12. Він необхідний для синтезу ядерного білка, який бере участь у запусканні синтезу рибонуклеїнової та дезоксирибонуклеїнових кислот (що є основою ядра клітини), мієліну, репродукції клітин, нормального росту і нормального еритропоезу. Порівняно з іншими формами вітаміну В12 метилкобаламін на субклітинному рівні краще транспортується до органели нейронів. Саме завдяки цій властивості вказаний препарат є ефективнішим при лікуванні захворювань нервової системи.
Метилкобаламін (Нейрокобал®) є коферментом метіонінсинтази — ферменту, що бере участь у перетворенні гомоцистеїну на метіонін у реакціях метилювання білків та ДНК. Відомо, що метилкобаламін нормалізує аксональний транспорт білкових комплексів та сприяє регенерації аксонів. Також метилкобаламін сприяє мієлінізації нейронів через стимуляцію синтезу фосфоліпідів. Крім того, метилкобаламін відновлює уповільнену синаптичну передачу і знижує вміст нейротрансмітерів до нормального рівня.
Застосування терапевтичних доз метилкобаламіну (препарату Нейрокобал®) сприяє детоксикаційним процесам у нервовій системі завдяки зростанню вмісту тетрагідрофолату, а також перетворенню гомоцистеїну на S-аденозинметіонін, який є універсальним донором метильних груп для активізації реакцій трансметилювання. Ця форма вітаміну В12 легко проходить гематоенцефалічний бар’єр, а її вміст у нервовій тканині вищий порівняно з іншими формами цього вітаміну. Через місяць прийому Нейрокобалу в дозі 1500 мкг (по 3 таблетки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 відбулося у 79 % пацієнтів, що перенесли коронавірусну інфекцію. Тому Нейрокобал® можна рекомендувати як для корекції вітамінодефіцитного стану, так і для профілактики неврологічних ускладнень після COVID-19.
Висновки
Під час дослідження було виявлено, що найчастішими неврологічними ускладненнями після перенесеного COVID-19 є головний біль, який характерний для 42 % опитаних, та підвищена пітливість, яку фіксували в 41 % осіб; одними з головних і найчастіших ускладнень є слабкість та втома (у 63,5 %) та погіршення пам’яті (у 58 %). Погіршення сприйняття запахів та їхнє спотворення виникли у 27 % випадків. Ознаки тривоги були у 75,6 % опитаних, депресії — у 40,2 %. Чотири з п’яти пацієнтів, які перебували на підтримувальній оксигенотерапії, у віддаленому періоді мали симптоми тривожного розладу, і практично кожен третій перехворілий (35 %) має також ознаки депресії. Відповідно до отриманих під час дослідження результатів, кожна третя особа, яка перенесла COVID-19, мала дефіцит В12, і практично кожен другий пацієнт, що потребував під час лікування оксигенотерапії, мав також нестачу цього вітаміну, що втричі більше за значення у загальній популяції.
Отже, за результатами нашого дослідження, можливо припустити, що існує зв’язок між перебуванням пацієнтів на кисневій підтримці та розвитком недостатності вітаміну В12. Після одужання рекомендуємо профілактично здавати аналіз на визначення вмісту В12 у крові та, в разі потреби, проводити його корекцію. Через місяць приймання препарату Нейрокобал® у дозі 1500 мкг (по 3 таблетки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 виявлено у 79 % пацієнтів, що перенесли COVID-19. Тому можна рекомендувати Нейрокобал® для коригування вітамінодефіцитного стану та профілактики неврологічних ускладнень після коронавірусних інфекцій. Зважаючи на результати та висновки нашої роботи, можна зазначити, що після двох років пандемії, коли віддалені наслідки COVID-19 уже сьогодні дають про себе знати, важливо розуміти значущість вчасного початку лікування й профілактики найчастіших ускладнень цього захворювання, які виявлені під час нашого дослідження. Для боротьби з тривожно-депресивним розладом після одужання потрібні консультаціїї психотерапевта, фізичні навантаження на свіжому повітрі (з дотриманням усіх карантинних обмежень!) та «фільтрування» інформації. Важливо додати, що цих заходів слід вживати відразу після одужання, щоб мінімізувати віддалені наслідки хвороби. Профілактика неврологічних ускладнень потребує подальшого дослідження етіології цих наслідків для їх успішного подолання.
Додатки
Додаток 1: Опитувальник з ускладненнями по системам після перенесеного COVID-19 можна знайти за посиланням.
Додаток 2: Опитувальник за шкалою The hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) можна знайти за посиланням.
Додаток 3: Результати опитувальника по системам можна знайти за посиланням.
Додаток 4: Результати за шкалою HADS можна знайти за посиланням.
Література
1. Choi E.P.H., Hui B.P.H., Wan E.Y.F. Depression and Anxiety in Hong Kong during COVID-19. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, № 10. Р. 3740. URL: https://doi.org/10.3390/ijerph17103740.
2. Lopes M.J.S. Can vitamin B12 be an adjuvant to COVID-19 treatment? GSC Biological and Pharmaceutical Sciences. 2020. Vol. 11, № 3. Р. 01-05.
3. Mazza M.G., De Lorenzo R., Conte C. et al. Anxiety and depression in COVID-19 survivors: Role of inflammatory and clinical predictors. Brain Behav Immun. 2020; Vol. 89. Р. 594-600. URL: doi:10.1016/j.bbi.2020.07.037
4. Volkov I. The Critical Role of Vitamin B12. The Physician and sportsmedicine. 2008. Vol. 36, № 1. Р. 34-41.
Автори висловлюють подяку Лазур Нелі Миколаївні, власниці мережі лабораторій «Астра-Діа» за можливість проведення дослідження, зокрема виконання аналізів пацієнтам на благодійних засадах.