Внутрішньолікарняні інфекції: види, причини, протидія
Якою може бути внутрішньолікарняна інфекція? Що спричиняє ВЛІ? Яких санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів вжити для профілактики інфекцій?
Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ, синоніми: ятрогенні інфекції, нозокоміальні інфекції, госпітальні інфекції) виникають внаслідок зараження хворих в стаціонарах.
В сучасний період в розвинутих країнах виникає приблизно 5-12% госпітальних інфекцій у відношенні до загальної кількості госпіталізованих хворих. За даними експертів ВООЗ, у країнах, що розвиваються, цей показник у деяких випадках перевищує 40%! В Україні достовірної статистичної інформації немає.
Стратегічним завданням охорони здоров’я є забезпечення високої якості медичної допомоги та створення безпечного середовища перебування в медичних закладах для пацієнтів і персоналу.
Внутрішньолікарняні інфекції, які нині у світі прийнято називати інфекціями, пов’язаними з наданням медичної допомоги (ІПМД), є найважливішою складовою цієї проблеми – через масштабність поширення і наслідків для здоров’я пацієнтів, медперсоналу й економіки держави в цілому.
У світі рівень захворюваності на ІПМД пацієнтів і персоналу в закладах охорони здоров’я визнано індикатором якості та безпеки надання медичних послуг. Свого часу Генеральний директор ВООЗ Лі Чон Вук зазначив, що підвищення якості медичних послуг як найбільше досягнення людства за останні 100 років було б абсолютно достовірним, аби не існувало хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
Знати природу внутрішньолікарняних інфекцій та профілактичні заходи для протидії їм зобов’язаний кожний медичний працівник, оскільки від цього залежить не лише його власне здоров’я, а й безпека пацієнтів. Саме інфікування ВЛІ у закладі охорони здоров’я призводить до подовження строку лікування, а нерідко і до летальних випадків.
Нині до ІПМД зараховують не лише ті інфекції, що приєднуються до основного захворювання госпіталізованих пацієнтів, а й пов’язані з наданням інших видів медичної допомоги:
- в амбулаторно-поліклінічних,
- освітніх,
- санаторно-оздоровчих установах,
- закладах соціального захисту населення,
- під час надання швидкої медичної допомоги,
- допомоги на дому тощо,
а також випадки інфікування медичних працівників у результаті їх професійної діяльності.
Класифікація ВЛІ
До внутрішньолікарняних інфекцій зараховують гнійно-септичні, кишкові, вірусні тощо.
Гнійно-септичні інфекції нараховують приблизно 80 різних збудників та становлять 75—80% всіх внутрішньолікарняних інфекцій. Частіше за все вони викликаються стафілококом, синьогнійною паличкою. Цей вид ВЛІ поширюється повітряним шляхом, а також через предмети побуту, медичний інструментарій, руки медичних працівників тощо. Щодо поширення збудників інфекції побутовим шляхом (через обладнання, медичний інструментарій), то класифікацію за ступенем ризику зараження наведено у Таблиці.
Кишкові інфекції становлять 7—12% всіх внутрішньолікарняних інфекцій, причому найпоширеніша в цій групі інфекція викликає небезпечне захворювання — сальмонельоз. Сальмонели мають велику стійкість до антибіотиків та антисептиків. Передаються кишкові інфекції через пил, предмети побуту, медичний інструментарій, а також повітряним шляхом. Проте найчастіше носієм збудників інфекцій є медичний персонал.
Третю групу ВЛІ становлять вірусні інфекції, зокрема вірусні гепатити B, C, D (6—7% всіх внутрішньолікарняних інфекцій).
І насамкінець, найменша група (до 5%) — інші внутрішньолікарняні інфекції, до яких зараховують грип, дифтерію, туберкульоз тощо.
Таблиця
Класифікація за ступенем ризику зараження ВЛІ побутовим шляхом
| Ступінь ризику | Предмети, на яких можуть зберігатися збудники інфекцій | Шляхи деконтамінації |
| Низький | Речі, що контактують з нормальною та інтактною шкірою, або забруднені поверхні, які безпосередньо не контактують з хворими (стіни, стеля, підлога, меблі тощо) | Очищення і протирання |
| Середній | Обладнання (гастроентерологічне, гінекологічне, термометри тощо), яке не застосовується для інвазивних процедур на шкірних покривах або в інших стерильних частинах організму, але яке контактує зі слизовими оболонками, неінтактною шкірою або іншими частинами організму, що контаміновані вірулентними мікроорганізмами або іншими трансмісивними мікроорганізмами | Очищення та дезінфекція |
| Високий | Інструменти, які проникають через стерильні тканини, включаючи порожнини організму та судинну систему (хірургічний інструмент, сечові катетери, внутрішньосудинні катетери) | Передстерилізаційне очищення та стерилізація. Якщо немає змоги провести стерилізацію, варто забезпечити дезінфекцію високого рівня |
Основні причини розвитку внутрішньолікарняної інфекції:
- формування госпітальних штамів мікроорганізмів з високою вірулентністю і множинною лікарською резистентністю до антибіотиків, які мають селективні переваги та високу стійкість до факторів навколишнього середовища (ультрафіолетового опромінення, висушування, дії дезінфекційних препаратів), – здатність до формування госпітальних штамів притаманна всім умовно-патогенним бактеріям;
- нераціональне використання антибіотиків і відсутність контролю за циркуляцією штамів із лікарською стійкістю; значну частоту носійства патогенної мікрофлори (наприклад, золотистого стафілокока) серед медичного персоналу (у середньому – 40%);
- створення великих лікарняних комплексів зі специфічною екологією – скупченістю у стаціонарах і поліклініках, особливостями їх контингенту (переважно ослаблені пацієнти), відносною замкнутістю приміщень (палати, процедурні кабінети тощо);
- наявність значної кількості пацієнтів, яких госпіталізують із нерозпізнаними інфекційними хворобами, носіїв стертих форм інфекцій;
- неподолані стереотипи клініцистів, які й досі розглядають більшість ІПМД (пневмонію, пієлонефрит, запальні захворювання шкіри, підшкірної жирової клітковини тощо) як неінфекційну патологію і своєчасно чи й зовсім не вживають необхідних профілактичних і протиепідемічних заходів.
До контингентів підвищеного ризику захворювання ВЛІ відносять медичний персонал
• Професійні захворювання медичних працівників, які мають контакт з кров’ю хворих – вірусні гепатити В, С, Д, ВІЛінфекція.
• Найбільший ризик зараження парентеральними гепатитами мають медичний персонал відділень гемодіалізу, працівники клінічних лабораторій, хірурги, стоматологи, реаніматологи.
• Найбільший ризик інфікування медиків пов’язаний з першими 5 роками медичної практики, коли навички безпечної роботи не є стереотипом.
Схема 1
Як запобігти поширенню внутрішньолікарняних інфекцій: правила
Запобігти поширенню внутрішньолікарняних інфекцій можна, якщо чітко виконувати правила, прописані у нормативних документах і локальних інструкціях по закладу охорони здоров’я.
За нинішньої системи в кожному закладі охорони здоров’я України має бути створений відділ інфекціного контролю, повноваження якого поширюються на всі підрозділи і служби медичного закладу.
У своїй діяльності відділ повинен керуватися положенням, розробленим і затвердженим для кожного конкретного закладу.
Випадки інфекційних хвороб, пов’язаних із наданням меддопомоги, та антимікробної резистентності встановлюють за Критеріями, за якими визначаються випадки інфекційних та паразитарних захворювань, які підлягають реєстрації, затвердженими наказом МОЗ від 28.12.2015 № 905.
Епідеміологічний нагляд за всіма видами інфекційних хвороб, пов’язаних із наданням меддопомоги, необов’язковий. Виняток — катетер-асоційовані інфекції кровотоку, катетер-асоційовані інфекції сечовивідних шляхів, вентилятор-асоційовані пневмонії та інфекції області хірургічного втручання.
Основні завдання ВІК : прийняття рішень за результатами епідеміологічного аналізу, розробка програм і планів епідеміологічного нагляду, координація заходів з керівництвом; забезпечення взаємодії всіх служб стаціонару (відділення), а також взаємодія з органами, уповноваженими здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
Однак існування ВІК не гарантує належного результату за наявності фінансових проблем, а також відсутності чіткої системи епідеміологічного нагляду та контролю
Наказ № 1614: нові правила інфекційного контролю
ПОРАДА. Організуйте навчання працівників. Визначте особу, відповідальну за навчання і підготовку з ПІІК медичних та немедичних працівників ЗОЗ, і створіть відповідні річні плани. Їх має затвердити керівник ЗОЗ. До навчання залучайте всіх працівників ЗОЗ, оцінюйте їх знання та якість навчання. Цього вимагають пункти 7.9 та 7.10 Стандартів акредитації. Вимоги стосуються всіх ЗОЗ, що надають первинну та вторинну лікувально-профілактичну допомогу.
План дій з ПІІК допомагає запобігти інфекційним хворобам, повʼязаним з наданням медичної допомоги, та антимікробній резистентності (АМР). Це встановлює пункт 2 розділу ІІ Порядку впровадження профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоровʼя, які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах, затвердженого Наказом № 1614 (далі — Порядок № 1614).
Реалізація плану має враховувати мультимодальні стратегії (п. 7.4 Стандартів акредитації).
Мультимодальна стратегія — комплексний спосіб досягнути змін у системі, мікрокліматі колективу та його поведінці, що підтримує прогрес у ПІІК в ЗОЗ та в результаті приносить позитивні зміни як для пацієнтів, так і для працівників ЗОЗ (п. 4 розд. І Порядку № 1614).
Під час розробки плану дій ВІК розглядає кожен із семи основних компонентів ПІІК, що вказані в пункті 7 розділу І Порядку № 1614, а саме:
- план дій з ПІІК;
- СОП, що ґрунтуються на доказовій базі;
- навчання та підготовка;
- епідеміологічний нагляд за ІПМД;
- моніторинг, оцінювання та зворотній звʼязок;
- режим роботи, штатний розпис і навантаження на ліжко;
- приміщення, матеріали й обладнання.
ВІК має використовувати як мінімум 11 СОП з ПІІК:
- стандартні заходи захисту (відповідно до розділу XI Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом МОЗ від 03.08.2020 № 1777; далі — Заходи);
- заходи захисту, засновані на недопущенні інфікування (відповідно до Заходів);
- профілактика інфікування під час оперативних втручань;
- профілактика катетер-асоційованих інфекцій кровотоку;
- профілактика вентилятор-асоційованих пневмоній;
- профілактика катетер-асоційованих інфекцій сечовивідних шляхів;
- профілактика передавання множинної резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів;
- очищення і дезінфекції поверхонь (відповідно до додатка 8 до Заходів);
- очищення, дезінфекція і стерилізація (репроцесинг) медичних виробів;
- раціональне використання антимікробних препаратів;
- готовність до спалахів інфекційних хвороб та управління ними.
У ЗОЗ, що надають стаціонарну допомогу, мають бути СОП:
- використання медичних (хірургічних) масок;
- використання халатів захисних від інфекційних агентів;
- використання захисних окулярів та щитків;
- респіраторна гігієна й етикет кашлю для працівників ЗОЗ;
- респіраторна гігієна й етикет кашлю для пацієнтів;
- виконання інʼєкцій;
- поводження з білизною;
- поводження з обладнанням;
- поводження з інструментарієм;
- поводження з медичними відходами;
- очищення приміщень;
- контактні заходи захисту;
- крапельні заходи захисту;
- повітряні заходи захисту;
- профілактика зараження під час оперативних втручань;
- профілактика катетер-асоційованих інфекцій кровотоку;
- профілактика вентилятор-асоційованих пневмоній;
- профілактика катетер-асоційованих інфекцій сечовивідних шляхів;
- профілактика передавання мікроорганізмів з множинною та панрезистентністю;
- очищення, дезінфекція і стерилізація (репроцесинг) медичних виробів;
- раціональне використання антимікробних препаратів;
- готовність до спалахів інфекційних хвороб та управління ними.
Профілактичні заходи ВЛІ в лікувальних закладах
Санітарно-гігієнічні заходи
•Режим провітрювання, вентиляція, кондиціонери (переносні очищувачі повітря, роздільні вентиляційні канали).
•Прибирання приміщень (регулярність проведення, використання дезінфектантів, дезінфекція прибирального інвентарю).
•Дезінфекція постільних речей, дезінфекційна камера.
•Разові комплекти постільної білизни.
•Дотримання санітарних норм обладнання боксів, ізоляторів для хворих ВЛІ.
•Ізоляція хворих з ускладненнями (пологовий будинок: мати і дитина)
Найбільш дієвим способом протидії внутрішньолікарняним інфекціям є виявлення та ізоляція хворих (схема 2).
Пам’ятайте: щоденне, ретельне і неухильне виконання вимог санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму під час виконання своїх професійних обов’язків становить основу профілактики поширення внутрішньолікарняних інфекцій.
За матеріалами https://medplatforma.com.ua/