Для отримання повного тексту статті звертайтесь donmb@gmail.com
- Алергічний риніт у практиці сімейного лікаря
- Алгоритм диференційованого вибору лікарських засобів при терапії гострого простого бронхіту у дітей
- Артеріальна гіпертензія вагітних: рекомендації ESC/ESH 2020
- ISH 2020: оновлені клінічні рекомендації, нова класифікація артеріальної гіпертензії та спрощена класифікація кардіоваскулярного ризику
- Вітамін D у профілактиці респіраторних вірусних інфекцій: недооцінений потенціал в епоху COVID‑19
- Гострий та хронічний риносинусит: порівняння рекомендацій EPOS 2012 р. та 2020 р. Фокус на фітотерапію
- Діагностика та лікування респіраторних захворювань у дітей та дорослих. Настанови ICSI
- Діти та підлітки із супутнім цукровим діабетом: рекомендації ADA 2020
- Европейские рекомендации по ведению пациентов с хроническими коронарными синдромами 2019 г.: в фокусе новое направление профилактики событий
- Кашель у дітей: алгоритм дій сімейного лікаря
- Клинические рекомендации европейского общества кардиологов по лечению пациентов с суправентрикулярными тахикардиями-2019: что нового?
- Латентний туберкульоз: рекомендації CDC 2020
- Новые Eвропейские рекомендации 2019 года по диагностике и лечению хронических коронарных синдромов (обзор)
- Обзор Европейских рекомендаций по профилактике сердечно-сосудистых заболеваний в клинической практике
- Первичная профилактика кардиоваскулярных заболеваний при сахарном диабете: стратегия-2020
- Рак нирки: рекомендації Європейського товариства медичної онкології (European Society for Medical Oncology — ESMO) щодо менеджменту пацієнтів з раком нирки
- Усе, що необхідно знати лікарю про вітамін D. Практичні рекомендації Національних інститутів здоров’я США (NIH, 2019)
- Хронічний панкреатит: рекомендації Американської колегії гастроентерологів (American College of Gastroenterolog —ACG) щодо менеджменту пацієнтів хворих на хронічний панкреатит 2020
- Функціональна печія: рекомендації AGA 2020
Алергічний риніт у практиці сімейного лікаря
Анотація
Алергічний риніт – це хронічне запальне захворювання слизової оболонки носа, спричинене IgE-опосередкованою ранньою та пізньою фазою алергічної відповіді; залежно від ступеня тяжкості поділяється на легкий, середньої тяжкості та тяжкий, за характером перебігу – на інтермітуючий або персистуючий. Американська академія отоларингології 2014 р. запропонувала власну класифікацію алергічних ринітів. Згідно із цією класифікацією, за причинами розвитку алергічний риніт розподіляють на сезонний, цілорічний та епізодичний (при епізодичному контакті з алергенами). У більшості хворих на алергічний риніт виявляється синусит – результат залучення в алергічний процес слизової оболонки придаткових пазух носа (алергічний риносинусит). Унаслідок наявності перехресних симптомів (ринорея та закладеність носа) алергічний риніт може бути помилково віднесений до інших різновидів риносинуситу. Слід зазначити, що у 85-90% випадків алергічного риніту має місце розвиток риносинуситу.
Замовити
Алгоритм диференційованого вибору лікарських засобів при терапії гострого
простого бронхіту у дітей
Абатуров О.Є, Височина І.Л., Токарєва Н.М.
Анотація
Мета — розробити алгоритм диференційованого вибору лікарських засобів для терапії гострого простого бронхіту (ГПБ) у дітей на стаціонарному етапі надання медичної допомоги та вивчити ефективність зазначеного алгоритму.
Пацієнти та методи – на основі кореляційного аналізу та послідовного аналізу Вальда розроблено алгоритм диференційованого вибору лікарських засобів (рекомбінантний інтерферон альфа-2β; пробіотичні бактерії Bacillussubtilis; бактеріальні лізати ОМ-85; екстракт листя плюща звичайного) для терапії дітей з ГПБ.
Результати – диференційоване призначення лікарських засобів при ГПБ у дітей сприяло швидшому нівелюванню розвитку катарального і запального
синдромів, відновленню показників неспецифічного імунітету. За результатами впровадження в практичну ланку охорони здоров’я алгоритму дій лікаря за необхідності підсилення стандартної терапії ГПБ у дітей, ефективність використання та вірогідність отримання кінцевого результату становила 75-86%.
Висновки: особливості роботи системи неспецифічного захисту респіраторного тракту в дітей віком від 1 до 6 років із ГПБ, їх клініко-анамнестичні характеристики та динаміка перебігу ГПБ за шкалою тяжкості проявів захворювання (BSS) обґрунтовують необхідність підсилення стандартної терапії ГПБ в умовах стаціонарного лікування. Патогенетично обґрунтовано можливість введення препаратів рекомбінантних інтерферонів, пробіотиків, бактеріальних лізатів та екстракту листя плюща в дітей віком від 1 до 6 років із ГПБ, для відновлення показників неспецифічного імунітету, на основі доведеної їх клініко-імунологічної ефективності та впливу на основні клінічні ознаки ГПБ за шкалою BSS.
Замовити
Артеріальна гіпертензія вагітних: рекомендації ESC/ESH 2020
Анотація
Підвищення артеріального тиску (АТ) в перипартальний період є найчастішим несприятливим серцево-судинним явищем, асоційованим із вагітністю, яке суттєво підвищує імовірність настання небажаних явищ як для матері, так і для плода. Артеріальна гіпертензія (АГ) в перипартальний період може бути спричинена продовженням вже наявної АГ, гестаційної АГ, внаслідок прееклампсії або може виникнути на фоні лікарських засобів, які призначають вагітним з метою знеболення чи зупинки післяпологових кровотеч. Жінки із вираженою симптоматикою АГ мають високий ризик виникнення небезпечних для життя ускладнень, тому, незважаючи на відсутність рекомендацій, що ґрунтуються на доказах, вагітним все одно призначають антигіпертензивну терапію. До найпоширеніших препаратів, які застосовують у цих пацієнток, є лабеталол внутрішньовенно (в/в) та метилдопа перорально. Ніфедипін перорально рекомендовано застосовувати лише у тому разі, коли інші антигіпертензивні препарати протипоказані. Індукція пологів також пов’язана з поліпшенням стану жінки, тож її рекомендовано пропонувати жінкам у разі гестаційної АГ чи легкої прееклампсії на 37-му тижні вагітності.
Замовити
ISH 2020: оновлені клінічні рекомендації, нова класифікація артеріальної гіпертензії та спрощена класифікація кардіоваскулярного ризику
Анотація
Міжнародне товариство гіпертензії (International Society of Hypertension — ISH) опублікувало оновлені практичні рекомендації щодо лікування артеріальної гіпертензії (АГ) у дорослих осіб, віком >18 років. У рекомендаціях ISH врахувало відмінності між «оптимальною медичною допомогою», тобто науково обґрунтованим стандартом надання медичної допомоги і «основною медичною допомогою» (мінімальним стандартом допомоги в умовах обмежених ресурсів).
ISH адаптувало стандарти надання медичної допомоги у практичному форматі, який є простим у використанні як для економічно розвинених країн (умови високого ресурсу), так і для країн, що розвиваються та мають обмежені ресурси. Хоча відмінність між обмеженими і необмеженими ресурсами часто пов’язана з високим, низьким або середнім рівнем доходу в країні, встановлено, що і в країнах з високим рівнем доходу є райони з обмеженими ресурсами. Тому оновлені рекомендації є актуальними для всіх країн, незалежно від рівня їх економічного розвитку.
АГ є одним із найпоширеніших хронічних захворювань людини. Поширеність АГ та її несприятливий вплив на серцево-судинну захворюваність (ССЗ) та смертність зростає у всьому світі, незалежно від економічного рівня країн. За наявними даними, підвищений артеріальний тиск (АТ) є основною причиною смерті в усьому світі, що становить 10,4 млн смертей на рік. За оцінками, у 2010 р. 1,39 млрд осіб мали підтверджену АГ.
Замовити
Вітамін D у профілактиці респіраторних вірусних інфекцій: недооцінений потенціал в епоху COVID‑19
Анотація
Вітамін D (25‑гідроксивітамін D, 25(OH)D, кальциферол) – це жиророзчинний вітамін, що синтезується в шкірі під впливом ультрафіолетового випромінювання та/або надходить із продуктами харчування. Активною формою цього вітаміну є 1,25‑дигідроксивітамін D (1,25(OH)2D), який відіграє важливу роль у гомеостазі кальцію, а також бере участь в інших фізіологічних процесах. Зокрема, він задіяний у функціонуванні імунної системи. З метою зниження ризику інфікування COVID-19 деякі автори рекомендують уживати підвищені дози вітаміну D (10 000 МО/день) упродовж кількох тижнів для швидкого зростання рівня 25(ОН)D в плазмі крові з подальшим переходом на дозу 5000 МО/день. Цільова концентрація 25(ОН)D в плазмі крові має становити 40-60 нг/мл (Grant W.B. et al., 2020). Застосування високих доз вітаміну D вважається також доцільною терапевтичною стратегією в осіб, які захворіли на COVID-19.
Замовити
Гострий та хронічний риносинусит: порівняння рекомендацій EPOS 2012 р. та 2020 р. Фокус на фітотерапію
Анотація
Гострий риносинусит — це гостре респіраторне захворювання, а саме запальний процес, який виникає водночас у слизовій оболонці носа і навколоносових пазухах. З огляду на значну поширеність гострого риносинуситу, асоційованого з гострими респіраторними вірусними інфекціями, велике значення має вибір оптимальної терапевтичної тактики. Вирішення цієї проблеми полягає у комплексній патогенетичній терапії з ефективністю, доведеною відповідно до засад доказової медицини. Значний внесок у вирішення цієї проблеми зробив Європейський погоджувальний документ щодо лікування риносинуситу та поліпозу носа (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps — EPOS). Цей документ витримав уже декілька редакцій, кожна наступна з яких доповнює попередню. Останній погоджувальний документ вийшов у лютому 2020 р., і основна його мета — надання оновлених чітких рекомендацій щодо менеджменту гострого та хронічного риносинуситу, які засновані на доказах. У цій статті проаналізовано відмінності між EPOS 2020 (Fokkens W.J. et al., 2020) та минулою редакцією, датованою 2012 р. (Fokkens W.J. et al., 2012).
Замовити
Діагностика та лікування респіраторних захворювань у дітей та дорослих. Настанови ICSI
Анотація
Гострі інфекції дихальних шляхів (ГІДШ) – найчастіша причина призначення антибіотиків (АБ) у дорослих (41% усіх призначень) (Harris, 2016). Нідерландське обсерваційне дослідження встановило, що надмірне використання АБ було найпоширенішим у віковій групі 18-65 років та серед осіб, які скаржилися на біль у горлі (Dekker, 2015).
Симптомами ГІДШ є біль у горлі, нежить, гарячка, головний біль, захриплість голосу, чхання. Невідкладному прийому лікаря підлягають пацієнти з підозрою на обструкцію верхніх (ВДШ) або нижніх (НДШ) дихальних шляхів, сильним головним болем. Ознаками обструкції ВДШ є стридор, відчуття нестачі повітря, респіраторний дистрес, ціаноз і слинотеча. Наявність цих симптомів може свідчити про круп, перитонзилярний/ретрофарингеальний абсцес, епіглотит. Пацієнти з такими ознаками потребують негайної медичної оцінки та, за можливості, сумісного огляду оториноларингологом й анестезіологом в умовах операційної або відділення невідкладної допомоги.
Ознаки обструкції НДШ можуть свідчити про пневмонію, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіальну астму (БА), стороннє тіло в дихальних шляхах, кардіоваскулярну патологію. Такі симптоми й ознаки, як задишка, візинг, збільшена частота дихання та втягування міжреберних проміжків на вдиху, вимагають негайного обстеження та можуть свідчити про потребу інтенсивного лікування, застосування кисню та тривалого спостереження.
Сильний головний біль може бути симптомом субарахноїдального крововиливу або ускладнень синуситів (тромбоз кавернозного синуса, сфеноїдний синусит, менінгіт, енцефаліт). Ці симптоми потребують негайної оцінки стану хворого й інтенсивного лікування.
Замовити
Діти та підлітки із супутнім цукровим діабетом: рекомендації ADA 2020
Анотація
Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association — ADA) випустила оновлені клінічні настанови «Стандарти медичної допомоги при цукровому діабеті (ЦД)», які включають поточні рекомендації клінічної практики ADA. Мета оновленого документа — забезпечити необхідні компоненти допомоги пацієнтам з ЦД, загальні цілі та рекомендації щодо лікування ЦД та інструменти для оцінки якості надання медичної допомоги.
Лікування при ЦД у дітей та підлітків не може просто запозичуватися зі стандартів терапії, що рутинно застосовуються для дорослих осіб із супутнім ЦД. Епідеміологія, патофізіологія, особливості розвитку та відповідь на терапію при ЦД, який розвивається в дитячому віці, відрізняються від ЦД у дорослих осіб. Також наявні відмінності в рекомендованій медичній допомозі для дітей та підлітків з ЦД 1-го типу, на відміну від ЦД 2-го типу. Ця клінічна настанова стосується стандартів надання допомоги дітям та підліткам з ЦД 1-го та 2-го типу. Також у цьому розділі надаються рекомендації щодо переходу надання медичної допомоги від педіатричних медичних працівників до дорослих спеціалістів, щоб забезпечити безперервність надання медичної допомоги в той час, як дитина із супутнім ЦД дорослішає.
У зв’язку з особливостями клінічних досліджень у дітей клінічні настанови для дітей та підлітків імовірно менше базуватимуться на даних клінічних досліджень. Проте думки експертів та огляд доступних та наявних експериментальних даних узагальнені в документах ADA «ЦД 1-го типу у дітей та підлітків» і «Оцінка та лікування ЦД 2-го типу, який виникає в осіб молодого віку». Консенсусна доповідь ADA «Звіт про консенсусну доповідь щодо ЦД 2-го типу: сучасний стан, проблеми та пріоритети» характеризує ЦД 2-го типу у дітей та підлітків та оцінює терапевтичні підходи, а також обговорює прогалини знань та проблеми підбору персоналу в клінічних і міждисциплінарних наукових дослідженнях ЦД 2-го типу, який виникає в молодому віці.
Замовити
Европейские рекомендации по ведению пациентов с хроническими коронарными синдромами 2019 г.: в фокусе новое направление профилактики событий
Карпов Ю.А.
Аннотация
Рациональное сочетание медикаментозного и инвазивного ведения больного стабильной ишемической болезнью сердца, являющейся основной причиной смерти в мире, позволяет значительно снизить риск сердечно-сосудистых
осложнений и улучшить качество жизни. Новые европейские рекомендации по ведению пациентов с хроническими коронарными синдромами, которые вобрали в себя все самые современные технологии, могут способствовать значительному улучшению результатов лечения. Основные инновации в снижении риска развития ишемических осложнений и смерти заключаются в интенсификации липидснижающей терапии и использовании принципиально новой комбинации антитромботической терапии – низкой дозы перорального антикоагулянта ривароксабана и антиагреганта ацетилсалициловой кислоты. Такая стратегия предназначена главным образом для пациентов с самыми высокими рисками осложнений, в частности при мультифокальном атеросклеротическом поражении.
Замовити
Кашель у дітей: алгоритм дій сімейного лікаря
Анотація
Сучасні стратегії ведення пацієнтів з гост рими респіраторними інфекціями (ГРІ) на етапі первинної медичної допомоги спрямовані перш за все на поліпшення діагностики цих захворювань, швидке прийняття лікарем оптимальних рішень та, головне, на вибір правильної тактики лікування. Водночас ведення пацієнтів із ГРІ пов’язане з певними проблемами, основними з яких є:
• неправильний підхід до тактики лікування (зокрема, надмірне «захоплення» антибіотиками та блокаторами Н 1 рецепторів, що негативно впливають на мукоциліарний транспорт і кліренс);
• недооцінювання ризику бронхіальної астми (БА) при повторних епізодах бронхообструктивного синдрому (БОС) у дітей;
• акцент на симптоматичній, а не на патогенетичній терапії ГРІ (особливо за наявності БОС), унаслідок чого не досягається контроль над запаленням та надалі збільшується наван таження на лікаря й зростають матеріальні витрати родини на лікування;
• неправильне трактування симптомів, зумовлене недостатніми знаннями анатомофізіологічних особливостей респіраторного тракту в дітей (фізіологічно в’язкіше мокротиння, фізіологічно вужчі бронхи, слабкість дихальної мускулатури, відсутність свідомого контролю над кашлем, недостатність місцевого імунного захисту);
• призначення не тих лікарських засобів, які справді необхідні в конкретному клінічному випадку, а наявних у домашній аптечці (у т. ч. використання залишків препаратів без контролю за строком їх придатності після першого відкриття);
• недооцінювання тривалості кашлю після ГРІ як клінічного маркера гіперреактивності бронхів та прихованого бронхоспазму на тлі запалення.
При цьому саме такий симптом, як тривалий кашель, істотно підвищує вартість лікування, оскільки з часом збільшується кількість різноманітних препаратів, що призначаються дитині з цього приводу.
Замовити
Клинические рекомендации европейского общества кардиологов по лечению пациентов с суправентрикулярными тахикардиями-2019: что нового?
Колоцей Л. В., Снежицкий В. А.
Аннотация
Представлен обзор клинических рекомендаций Европейского общества кардиологов по лечению пациентов с суправентрикулярными тахикардиями, разработанных совместно с Европейской ассоциацией специалистов по детской кардиологии и врожденным порокам сердца, представленных во время Европейского конгресса кардиологов в Париже 31 августа 2019 г. Новые рекомендации затрагивают вопросы диагностики, неотложного купирования и длительной терапии всех суправентрикулярных тахикардий, за исключением фибрилляции предсердий, и включают главы, посвященные терапии суправентрикулярных нарушений ритма у пациентов с врожденными пороками сердца, тахи-индуцированной кардиомиопатией, у беременных женщин. Особое внимание уделяется применению радиочастотной аблации как наиболее современной, эффективной и динамично развивающейся методике эрадикации аритмий.
Замовити
Латентний туберкульоз: рекомендації CDC 2020
Анотація
Згідно з оцінками фахівців, четверта частина світу (приблизно 2 млрд осіб) заражені мікобактеріями туберкульозу, в тому числі приблизно 13 млн є жителями США. Більшість інфікованих осіб мають безсимптомний перебіг захворювання та класифікуються як ті, хто має латентну туберкульозну інфекцію (ЛТБІ). І якщо це захворювання не лікувати, приблизно 5–10% пацієнтів із ЛТБІ прогресують до захворювання на туберкульоз. Так, прогресування ЛТБІ до туберкульозу становить приблизно 80% випадків усіх захворювань на туберкульоз у США. Лікування ЛТБІ є ефективним для запобігання прогресуванню захворювання.
Останні клінічні рекомендації щодо ведення осіб з ЛТБІ опубліковані у 2000 р. А в 2003 р. Американське торакальне товариство (American Thoracic Society — ATS) разом із Центрами з контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) опублікували нові рекомендації щодо призначення антибактеріальної терапії при ЛТБІ. Відтоді проведені чисельні дослідження щодо вивчення нових схем лікування ЛТБІ. Для створення нового документа Національна асоціація боротьби з туберкульозом (NTCA) разом із CDC скликали комітет для проведення систематичного огляду літератури та створення нових рекомендацій щодо найефективніших та найменш токсичних режимів лікування ЛТБІ серед осіб, які проживають у США.
Систематичний огляд літератури включав клінічні випробування нових схем лікування ЛТБІ. Якість доказів представлена чотирма рівнями (високий, помірний, низький та дуже низький), які визначали за результатами клінічних випробувань, оцінюючи за допомогою критеріїв розроблення та оцінювання рекомендацій (GRADE). Крім того, у метааналізі додатково розглянуто схеми лікування, не включені до клінічних випробувань. Сильні рекомендації GRADE вимагали хоча б помірних результатів доказів ефективності лікування і того, що бажані наслідки переважали небажані у більшості пацієнтів.
Документ є оновленими керівними рекомендаціями щодо лікування пацієнтів із ЛТБІ 2020 р., включає рекомендовані схеми лікування NTCA та CDC, представлені трьома основними схемами терапії, що включають рифампіцин та дві альтернативні схеми монотерапії щоденного прийому ізоніазиду. Усі рекомендовані терапевтичні схеми призначені для осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу та чутливими до рекомендованих антибактеріальних препаратів. Зазначені рекомендації не стосуються випадків зараження штамами мікобактерій, резистентними до ізоніазиду та рифампіцину.
Замовити
Новые Eвропейские рекомендации 2019 года по диагностике и лечению хронических коронарных синдромов (обзор)
Лупанов В.П.
Аннотация
В обзоре рассматриваются основные положения новых Европейских рекомендаций 2019 г. по диагностике и лечению больных с хроническими коронарными синдромами (ХКС). ХКС определяются как различные эволюционные фазы ИБС, исключая ситуации при которых определяются и доминируют клинические признаки острого коронарного тромбоза (ОКС). Наиболее часто встречаются следующие клинические сценарии ХКС: 1) пациенты с подозрением на ИБC и «стабильными» синдромами стенокардии и/или одышкой; 2) пациенты с впервые появившимися признаками сердечной недостаточности или дисфункцией левого желудочка и подозрением на ИБС; 3) симптоматичные пациенты со стабильными симптомами менее 1 года после острого коронарного синдрома или пациенты с недавней реваскуляризацией миокарда; 4) асимптоматичные или симптоматичные пациенты со стабилизацией симптомов меньше 1 года после начального установления диагноза или реваскуляризации; 5) пациенты со стенокардией и подозрением на вазоспастическую стенокардию или микроциркулярную стенокардию; 6) асимптоматичные пациенты, у которых ИБС определяется при скрининге. Рассмотрены новые технологии, позволяющие улучшить диагностику и результаты лечения пациентов с ХКС, наиболее часто встречающимися у больных ИБС, определить клиническую вероятность обструктивного коронарного атеросклероза, высокий риск неблагоприятных событий для различных методов тестирования. Приводится ступенчатая стратегия длительной антиишемической лекарственной терапии больных ХКС со специфическими основными характеристиками (ЧСС, АД, функция левого желудочка). Показaно действие лекарственных препаратов как в плане уменьшения клинических проявлений, так и улучшения прогноза заболевания. Выделяют препараты первой линии (бета-блокаторы, антагонисты кальциевых каналов, короткодействующие нитраты) и второй линии (длительно действующие нитраты, ивабрадин, никорандил, ранолазин, триметазидин). Препараты второй линии назначаются пациентам с ХКС в случаях противопоказаний или плохой переносимости препаратов первой линии. Пациенты со стенокардией, обусловленной коронарной болезнью сердца, должны также принимать низкие дозы аспирина и статины. Рациональное сочетание медикаментозного и инвазивного лечения (чрескожное коронарное вмешательство или аортокоронарное шунтирование) у пациентов с ХКС позволяет значительно снизить риск сердечно-сосудистых осложнений и улучшить их качество жизни.
Замовити
Обзор Европейских рекомендаций по профилактике сердечно-сосудистых заболеваний в клинической практике
Небиеридзе Д.В., Бойцов С.А.
Аннотация
Представлен обзор новых Европейских рекомендаций по кардиоваскулярной профилактике в клинической практике, в которых по сравнению с предыдущей версией больше внимания уделено популяционному подходу, специфическим вмешательствам и профилактическим мероприятиям у женщин, лиц молодого возраста и этнических меньшинств. В обзоре представлена информация об оценке сердечно-сосудистого риска; ситуациях, влияющих на риск; методах вмешательства как на индивидуальном, так и популяционном уровне. При этом подчеркивается роль не только органов здравоохранения, но и государственных и общественных организаций. В новых рекомендациях делается предположение, что уровень смертности от сердечно-сосудистых заболеваний можно уменьшить вдвое за счет довольно умеренного снижения факторов риска. Однако это требует более строгих законов и целенаправленной политики в отношении продуктов питания, физической активности и курения.
Замовити
Первичная профилактика кардиоваскулярных заболеваний при сахарном диабете: стратегия-2020
Новиков В.И, Новиков К.Ю.
Аннотация
Сердечно-сосудистые заболевания – основная причина смертности больных сахарным диабетом. Антиагрегантная терапия является важнейшим компонентом терапии и профилактики кардиоваскулярной патологии, а основным препаратом – ацетилсалициловая кислота. В представленном обзоре изложены современные подходы к первичной профилактике сердечно-сосудистых событий у больных сахарным диабетом. До настоящего момента мировыми медицинскими сообществами не было выработано единой стратегии по данному вопросу. Используемые в руководствах подходы носили гетерогенный характер и не охватывали многие, часто сопутствующие основному заболеванию факторы риска. Для популяции больных СД оценка кардиоваскулярного риска для последующей стратификации часто затруднена ввиду многообразия проявлений заболевания и его осложнений, а также специфичности факторов, являющихся независимыми предикторами атеросклеротического поражения сосудов. Только анализ сердечно-сосудистого риска у конкретного пациента может позволить выбрать оптимальный способ профилактики. Таким образом, важнейшей задачей является внедрение в клиническую практику принятых стратификационных критериев степени риска развития поражения сердца и сосудов у больных СД, что позволит увеличить превентивность терапии и персонифицировать терапевтические подходы.
Принятая унифицированная система анализа риска кардиоваскулярных заболеваний у больных СД реализована на сегодняшний день в европейских клинических рекомендациях 2019 г.
Принятый в 2019 г. консенсус Европейского общества кардиологов (ESC) в коллаборации с Европейской ассоциацией изучения диабета (EASD) по применению АСК базируется на метаанализах с высокой степенью доказательности. В нем содержатся рекомендации по использованию низких доз препарата у больных СД при «высоком» и «очень высоком» сосудистом риске и при отсутствии явных противопоказаний. Это сделало доступным для клиницистов использование малых доз АСК (в комбинации с ингибиторами протонной помпы) как одного из важнейших методов первичной профилактики. Такие современные подходы, безусловно, позволят улучшить статистику сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности в популяции больных СД.
Замовити
Рак нирки: рекомендації Європейського товариства медичної онкології (European Society for Medical Oncology — ESMO) щодо менеджменту пацієнтів з раком нирки
Анотація
Рак нирок становить 3–5% усіх злоякісних новоутворень у дорослих чоловіків та жінок, таким чином, представляючи 7-й найпоширеніший рак серед чоловічої популяції та 10-й — серед жіночої популяції. Однак наявні статистичні дані свідчать, що поширеність раку нирки загалом включає не тільки паренхіматозні пухлини, але й урогенітальний рак та нирково-клітинний рак (НКР), який становить 80% усіх онкологічних захворювань нирок. Після більше ніж двох десятиліть зростання темпів захворюваності на злоякісні новоутворення у всьому світі, тенденцію захворюваності на НКР відмічають лише в останні роки. Широке використання неінвазивних рентгенологічних методів діагностики (наприклад ультразвукова діагностика (УЗД), комп’ютерна томографія (КТ)) дало можливість вчасно діагностувати ранні НКР, які потенційно піддаються терапії. Окрім всім відомих факторів ризику НКР, таких як тютюнопаління, ожиріння та артеріальна гіпертензія, накопичуються нові дані, які дозволяють припустити роль нових факторів, таких як трихлоретилен, у розвитку НКР. Так, одне нещодавно опубліковане дослідження контрольованих випадків НКР серед 699 пацієнтів продемонструвало зв’язок між частим споживанням кави з кофеїном та зниженим ризиком розвитку НКР. Цікаво, що кава без кофеїну була асоційована з підвищеним ризиком виникнення агресивних НКР. Крім того, статистичні дані демонструють, що НКР частіше відмічають у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН), набутими кістозними захворюваннями нирок або у хворих, які перенесли трансплантацію нирок та перебувають на діалізі, або у пацієнтів з туберкульозом нирки. Близько 2–3% усіх НКР є спадковими захворюваннями. Тож пацієнтів з множинними та двобічними ураженнями та/або іншими супутніми розладами необхідно перевіряти на наявність мутацій, оскільки це є важливим при встановленні діагнозу НКР.
Замовити
Усе, що необхідно знати лікарю про вітамін D. Практичні рекомендації Національних інститутів здоров’я США (NIH, 2019)
Анотація
Вітамін D сприяє всмоктуванню кальцію в кишечнику та підтриманню адекватних рівнів кальцію і фосфору в сироватці крові, що забезпечує нормальну мінералізацію кістки та запобігає гіпокальціємічним судомам. Іншими функціями вітаміну D в організмі є модуляція росту клітин, контроль нейром’язових зв’язків та імунної функції, зменшення запалення. Найкоректнішим індикатором статусу організму за вітаміном D є сироватковий уміст кальцидіолу, хоча він не відображає кількості вітаміну, накопиченого в тканинних депо. На противагу цьому, вміст кальцитріолу є невдалим маркером, оскільки ця речовина має короткий період напіврозпаду, а її сироваткова концентрація залежить від рівня паратгормону, кальцію та фосфору. Зазвичай рівень кальцитріолу знижується лише при тяжкій недостатності вітаміну D. На жаль, наявні методи визначення кальцидіолу дають дуже варіабельні результати, зокрема занижені та завищені. Інститут медицини Національних академій США встановив рекомендовані рівні щоденного вживання вітаміну D для різних груп населення.
Замовити
Хронічний панкреатит: рекомендації Американської колегії гастроентерологів (American College of Gastroenterolog —ACG) щодо менеджменту пацієнтів хворих на хронічний панкреатит 2020
Анотація
Хронічний панкреатит (ХП) є незворотним запальним захворюванням підшлункової залози, що призводить до різного ступеня екзокринної недостатності (ЕкН) та ендокринної недостатності (ЕнН). Останнім часом парадигма діагностики ХП змінилась, і на сьогодні вона зосереджується на патологічному процесі та контролі клінічного синдрому захворювання. Нині найпоширенішим визначенням ХП є патологічний фіброзно-запальний синдром підшлункової залози у людей, які мають генетичні, екологічні та/чи інші фактори ризику, що викликають стійкі патологічні реакції та призводять до паренхіматозного ураження підшлункової залози. Найпоширенішим симптомом ХП є больовий синдром, до інших симптомів, характерних для ХП, відноситься ЕкН підшлункової залози та цукровий діабет (ЦД). Найчастіше ХП виникає внаслідок вживання токсичних продуктів, таких як алкоголь, тютюнопаління, однак може розвиватися на фоні генетичного поліморфізму та рецидивуючого гострого панкреатиту, хоча у більшості пацієнтів в анамнезі відсутні дані щодо рецидивів гострого панкреатиту. Діагностика ХП базується на проведенні візуалізаційних методів дослідження, а інші діагностичні методи, такі як ендоскопічне ультразвукове дослідження та визначення біомаркерів, є другорядними. Єдиним відомим хірургічним втручанням для лікування пацієнтів із ХП є проведення тотальної панкреотомії, хоча труднощі у підборі пацієнтів та можливі ускладнення операції роблять її зазвичай непривабливим варіантом лікування. Цей документ ставить на меті забезпечити лікарів загальної практики та гастроентерологів практичним підходом до діагностики та менеджменту пацієнтів із ХП (Gardner T.B. et al., 2020). Настанови у цьому документі сформульовані як настійна (рекомендується) та умовна (пропонується) рекомендації.
Замовити
Функціональна печія: рекомендації AGA 2020
Анотація
Функціональна печія (ФП) характеризується ретростернальним печінням, подібним до гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), але без наявних доказів аномального впливу кислоти на стравохід, рухових порушень стравоходу або патології слизової оболонки стравоходу (ерозивний езофагіт, стравохід Барретта або еозинофільний езофагіт). Навпаки, незважаючи на ідентичну клінічну картину, діагностика неерозивної рефлюксної хвороби (НЕРХ) вимагає наявності аномального впливу кислоти на стравохід під час амбулаторного моніторингу. Поширеність ФП у популяції важко визначити, але щонайменше 21–39% пацієнтів із печією, яка є рефрактерною до інгібіторів протонної помпи (ІПП), відповідають критеріям ФП. Важливо, що кислотосупресивна терапія зазвичай неефективна, і слід уникати антирефлюксної хірургії або інших інвазивних антирефлюксних методів лікування. Це передусім пов’язано з тим, що при зазначеній патології кислота не викликає ФП, як це продемонстровано в дослідженнях щодо кислотної перфузії при порівнянні пацієнтів із ФП та НЕРХ.
Наявні дані щодо успіху дослідження стравоходу з метою диференціювання ФП від рефрактерної рефлюксної хвороби. Так, дослідження аферентних нервів на слизовій оболонці стравоходу продемонстрували, що у хворих на ФП локалізація нервів глибша, на противагу до пацієнтів із НЕРХ, у яких спостерігається поверхнева локалізація, яка підтримує ноцицептивний патофізіологічний механізм ФП, подібний до інших функціональних розладів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Крім того, деякі дослідження продемонстрували аналогічний ступінь вісцеральної гіперчутливості у стравоході та прямій кишці, у пацієнтів із ФП, що підтверджує інформацію стосовно підвищеної чутливості до вісцеральних стимулів у цих пацієнтів. Також у пацієнтів із ФП наявна висока ймовірність виникнення тривожності та інших афективних порушень. Ці етіологічні фактори свідчать про те, що ФП є окремою нозологією, яка вимагає мультимодального лікування, що відрізняється від терапії пацієнтів із ГЕРХ.
Цей експертний документ висвітлює клінічну картину, сучасну діагностику та менеджмент пацієнтів із ФП.
Замовити